Дора Бакоянні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дора Бакоянні
грец. Ντόρα Μπακογιάννη
Міністр закордонних справ Греції
16 лютого 2006 — 6 жовтня 2009
Прем'єр-міністр Костас Караманліс
Попередник Петрос Молівіатіс
Наступник Георгіос Папандреу (молодший)
Мер Афін
1 січня 2003 — 14 лютого 2006
Попередник Дімітріс Аврамопулос
Наступник Фотіні Піпілі
Народився 6 травня 1954(1954-05-06) (69 років)
Афіни, Греція
Відомий як політична діячка, дипломат
Країна Греція
Alma mater Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана, Афінський національний університет імені Каподистрії і Афінська німецька школаd
Політична партія Демократичний альянс
(до 7 травня 2010 —
«Нова демократія»)
Батько Константінос Міцотакіс
Мати Marika Mitsotakisd
У шлюбі з Isidoros Kouvelosd
Діти Kostas Bakoyannisd і Alexia Bakoyannisd
Релігія Православна
Нагороди
Підпис
dorabak.gr
 Медіафайли у Вікісховищі

Теодора (Дора) Міцотакіс (нар. 6 травня 1954, Афіни), у шлюбі Бакоянні (грец. Ντόρα Μπακογιάννη) — грецька політична діячка, лідерка партії Демократичний альянс[1]. Міністерка культури Греції (1992—1993); міністерка закордонних справ Греції з 15 лютого 2006 до 6 жовтня 2009 року.

Біографія[ред. | ред. код]

Старша з 4 дітей грецького політика Константіноса Міцотакіса, прем'єр-міністра Греції в 1990—1993 роках. Навчалася в Німецькій школі в Парижі, вивчала політичні науки в Університеті Мюнхена, продовжила вивчення політичних наук та державного права в Афінському університеті. Вільно володіє англійською, французькою німецькою мовами[2].

1968 року разом з родиною опинилася у вигнанні після приходу до влади в Греції хунти «чорних полковників». Повернулася до Афін 1974 року. Того ж року одружилася з журналістом і політиком Павлосом Бакояннісом. Має двох дітей: сина і дочку. 1989 року члени марксистської терористичної організації «Листопад 17» вбили її чоловіка, тоді члена парламенту, коли він входив до будівлі офісу.

Успішно прийняла Олімпіаду 2004 року в Афінах, ставши першою жінкою-мером, яка прийняла Олімпійські ігри.

На виборах лідера партії «Нова демократія», що відбулись 29 листопада[3] 2009 року, набравши 38,76 % голосів партійців, Дора Бакоянні поступилась у боротьбі Антонісу Самарасу, тоді як префект Салонік Панайотіс Псоміадіс, набрав тільки 10,06 %.[4]

Дору Бакоянні виключили зі складу партії «Нова демократія» та її парламентської фракції Антонісом Самарасом 7 травня 2010 року після того, як вона проголосувала за ратифікацію програми фінансової допомоги Греції від ЄС та МВФ для уникнення дефолту[5][6], всупереч позиції партії[7]. Цей крок аналітики сприйняли як спробу обмежити вплив родини Міцотакісів, а головним чином, Константіноса Міцотакіса, який був почесним лідером партії (також Кіріакос Міцотакіс — депутат Грецького парламенту) на політику "Нової Демократії[8].

17 жовтня 2010 року Дора Бакоянні оголосила про намір створити нову партію, до якої увійдуть члени «Нової Демократії», не згодні із курсом Антоніса Самараса[8][9].

21 листопада 2010 року Дора Бакоянні оголосила про заснування власної нової політичної партії Демократичний альянс[10][11].

У грудні 2020 року виступала на захист Святої Софії від перетворення її із музею на мечеть[12][13].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ «Δημοκρατική Συμμαχία», το κόμμα της Ντόρας Μπακογιάννη[недоступне посилання з квітня 2019]
  2. ↑ [недоступне посилання з квітня 2019 В Греции появилась новая партия — ana-mpa]
  3. ↑ [недоступне посилання з липня 2019 Главная оппозиция выбирает своего лидера — ААН-МАН]
  4. ↑ Samaras new ND leader, pledges unity
  5. ↑ Bakoyannis expelled from ND. Архів оригіналу за 8 травня 2010. Процитовано 7 травня 2010.
  6. ↑ [недоступне посилання з квітня 2019 Pasok and ND deputies expelled — ERT]
  7. ↑ Samaras: Vote against measures. Архів оригіналу за 8 травня 2010. Процитовано 7 травня 2010.
  8. ↑ а б [недоступне посилання з квітня 2019 Ο Αντ. Σαμαράς και οι δύο αντιφατικές πολιτικές σκοπιμότητες — Катемеріні]
  9. ↑ [недоступне посилання з квітня 2019 Former ND minister Bakoyannis to form new political party — Athena 98.4 FM]
  10. ↑ Bakoyannis founds 'Democratic Alliance' party
  11. ↑ [[https://web.archive.org/web/20101124022942/http://www.tanea.gr/default.asp?pid=2&ct=1&artid=4605344 Архівовано 24 листопада 2010 у Wayback Machine.] «Δημοκρατική Συμμαχία» το νέο κόμμα από την Ντόρα Μπακογιάννη — Та Неа]
  12. ↑ Яннакопулос, Г. (7 грудня 2020). Совет Европы осудил превращение собора Святой Софии в мечеть. ERT International (амер.). Процитовано 11 грудня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  13. ↑ The European Council condemned the conversion of Hagia Sophia into a mosque. Orthodox Times (амер.). 4 грудня 2020. Архів оригіналу за 4 грудня 2020. Процитовано 11 грудня 2020.

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Дора Бакоянні


Керівники ОБСЄ
Генеральні секретарі
Виконавчі голови
Німеччина Ганс-Дітріх Геншер (1991) • Чехословаччина Іржі Дінстбір (01.01.1992-02.07.1992) • Чехословаччина Йозеф Моравчик (03.07.1992-31.12.1992) • Швеція Маргарета Угглас (1993) • Італія Беньяміно Андреатта (01.01.1994-11.05.1994) • Італія Антоніо Мартіно (12.05.1994-31.12.1994) • Угорщина Ласло Ковач (1995) • Швейцарія Флавіо Котті (1996) • Данія Нільс Хельвег Петерсен (1997) • Польща Броніслав Геремек (1998) • Норвегія Кнут Воллебек (1999) • Австрія Вольфганг Шюссель (01.01.2000-04.02.2000) • Австрія Беніта Ферреро-Вальднер (05.02.2000-31.12.2000) • Румунія Мірче Дан Джоане (2001) • Португалія Жайме Гама (01.01.2002-06.04.2002) • Португалія Антоніо Мартінс да Круз (07.04.2002-31.12.2002) • Нідерланди Яап де Гооп Схеффер (01.01.2003-03.12.2003) • Нідерланди Бен Бот (04.12.2003-31.12.2003) • Болгарія Соломон Пасі (2004) • Словенія Димитрій Рупель (2005) • Бельгія Карел де Гюхт (2006) • Іспанія Мігель Анхель Моратінос (2007) • Фінляндія Ілкка Канерва (01.01.2008-04.04.2008) • Фінляндія Олександр Стубб (05.04.2008-31.12.2008) • Греція Дора Бакоянні (01.01.2009-05.10.2009) • Греція Йоргос Папандреу (06.10.2009-31.12.2009) • Казахстан Канат Саудабаєв (2010) • Литва Аудронюс Ажубаліс (2011) • Ірландія Еймон Гілмор (2012) • Україна Леонід Кожара (2013) • Швейцарія Дідьє Буркгальтер (2014) • Сербія Івіца Дачич (2015) • Німеччина Франк-Вальтер Штайнмаєр (2016) • Австрія Себастьян Курц (2017) • Італія Анджеліно Альфано (2018) • Словенія Мирослав Лайчак (2019) • Албанія Еді Рама (2020) • Швеція Анн Лінде (2021) • Польща Збіґнєв Рау (2022) • Чорногорія Буяр Османі (2023)
Президенти Парламентської асамблеї ОБСЄ
Фінляндія Ілкка Суомінен (1992—1994) • Бельгія Френк Свелен (1994—1996) • Іспанія Хав'єр Руперес (1996—1998) • Данія Гелле Дайн (1998—2000) • Румунія Адріан Северин (2000—2002) • Велика Британія Брюс Джордж (2002—2004) • США Елсі Гастінґс (2004—2006) • Швеція Ґоран Ленмаркер (2006—2008) • Португалія Жоао Соареш (2008—2010) • Греція Петрос Ефтіміу (2010—2012) • Італія Рикардо Мільйорі (2012—2013) • Австрія Вольфґанґ Ґроссрук (в.о., 2013) • Чорногорія Ранко Кривокапич (2013—2014) • Фінляндія Іллка Канерва (2014—2016) • Австрія Крістін Муттонен (2016—2017) • Грузія Гігі Церетелі (2017—2020) • Велика Британія Пітер Лорд Бовнесс (2020—2021) • Швеція Марґарета Седерфелт (з 2021)
Представники ОБСЄ
з питань свободи ЗМІ
Німеччина Фраймут Дуве (1998—2004) • Угорщина Міклош Гарасті (2004—2010) • Боснія і Герцеговина Дуня Міятович (2010—2017) • Франція Арлем Дезір (2017—2020) • Португалія Тереза Рібейру (з 2020)
Верховні комісари ОБСЄ
у справах національних меншин
Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Література та бібліографія
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Дора_Бакоянні&oldid=42300420