Андреас Бемер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Андре́ас Бе́мер — (також Бремер[1]; ? Вроцлав — між 1625 і 1629, Львів) — львівський будівничий і скульптор доби Відродження.

Біографія[ред.ред. код]

Збережені дані біографії вкрай фрагментарні. Народився в місті Бреслау (нині Вроцлав), німець за походженням.[2] Дата народження невідома. 1584 року вперше згадується в книгах львівського цеху будівничих, де отримав прізвисько Нерихлий (тобто «нескорий», «повільний»). У 15841625 роках належав до старійшин цеху (цехмайстрів).[3] 1592 року прийняв міське право (громадянство). При цьому поручителями виступили старший цехмайстер Войцех Капінос і молодший Ян Влох (Поправа), які засвідчили, що скульптор є законним сином Матеуша та Анни з Вроцлава.[4] Відомо, що орендував каменоломні алебастру в Чернієві у шляхтичів Станіслава та Мартина Бидловських, частину оренди сплатив 1596 року статуями.[2] 1619 року разом із Вільгельмом Флегом делегований цехом як речознавець у суперечці Ольбрахта Людзицького з будівничим Якубом Мадлайном щодо вартості робіт, виконаних у Збаражі.[5] 1621 року за заслуги перед містом, зокрема, за роботи під час перебудови вежі міської ратуші, райцями Львова був довічно звільнений від повинності відбувати сторожу на міських баштах і брамах. Деякий час йому належала частина кам'яниці на вулиці Зарванській (нині вулиця Староєврейська, 26)[6].

Дата смерті невідома. Востаннє Бемер вписаний до цехових книг 1625 року.[7] 1629 року його дружина згадується вже як вдова.[8] Збігнев Горнунг вважав, що будівничий помер близько 1626.[9]

Документально підтвердженою скульптурною роботою Бемера був вівтар у м. Іва. Із цього польський мистецтвознавець Збігнев Горнунг зробив висновок, що Бемер, ймовірно, був автором низки алебастрових вівтарів у Львові.[9] Подібної думки притримувався український мистецтвознавець Володимир Любченко, вважаючи, що Бемерові належить частина збереженої у Львові скульптурної спадщини, авторство якої не встановлено.[10]

Роботи[ред.ред. код]

Польський дослідник Збігнев Горнунг припускав, що він був одним з головних творців чисельних алебастрових вівтарів Львова, найціннішим з яких був вівтар для родової каплиці Шольц-Вольфовичів (фундація 1595 року Яна Шольц-Вольфовича) в латинській катедрі Львова[9]

  • Скульптура лева з геральдичним щитом у лапах, поміщена 1591 року на стовпі перед ратушею. Відома як «Лев Лоренцовича». Пізніше тривалий час перебувала на Високому замку. Приписувалась Бемеру Мечиславом Гембаровичем.[11] За припущенням Володимира Вуйцика, міг також бути автором лева, що знаходився на стовпі біля Галицької брами.[12]
  • У 15861592 роках разом із Войцехом Капіносом на замовлення магістрату побудував фонтан напроти Ратуші (існував до кінця XVIII ст).[13]
  • Картуш із гербом Львова на міському оборонному мурі (1608).
  • На думку Володимира Любченка Бемер міг брати участь у першому етапі спорудження каплиці Боїмів протягом 16061611 років.[10]
  • Скульптурне оздоблення каплиці Кампіанів (1619).
  • Розширення надгробка у каплиці Шольц-Вольфовичів латинської катедри Львова.[8]
  • У 16171619 роках на замовлення бургомістра Мартина Кампіана Бемер керував перебудовою готичної вежі львівської ратуші (1826 року втрачена). Разом із ним працювала група «товаришів». Фігурує зокрема «Бернат сницар», автор скульптур левів на кам'яних кронштейнах. Під Бернатом Мечислав Гембарович та інші дослідники переважно розуміють Бернарда Дікембоша. Серед товаришів також були Добромисл, Стешко і Дропокруст.[14] В інших джерелах ці імена, окрім Дікембоша, майже не згадуються.[10] У музеї Любомирських у Львові знаходились вцілілі фрагменти скульптур із вежі, у яких Збігнев Горнунг припускав авторство Бемера.[14]
  • 1621 року уклав угоду з воєводою дерпським Миколою Кішкою, про виготовлення вівтаря за попередньо узгодженим рисунком. Вівтар призначався до Іви Ошм'янського повіту (Литва). Ймовірно для тамтешнього костелу, збудованого коштом Кішків[15] на початку XVII ст., у 1633 році переданого бернардинам. Вівтар не зберігся.[9] Бемер особисто виїздив до Іви, однак невідомо — у справі вівтаря чи також і інших робіт.[8]
  • За припущенням низки дослідників, Бемер працював при завершенні будівництва бернардинського монастиря. Спорудив вежу-дзвіницю, західний і східний фронтони у стилі нідерландського маньєризму, які оздобив понад двадцятьма скульптурами із власної майстерні. Атрибуція базується на подібності восьмигранної вежі костелу до ратушевої, участь у будівництві якої підтверджено документально. Існують розбіжності щодо скульптур Христа і Богоматері в нішах на головному фасаді, які за своїм рівнем вигідно виділяються на фоні решти скульптурного ансамблю. Тут Владислав Лозинський і Мечислав Гембарович припускали авторство Яна Пфістера, як кращого на той час скульптора у Львові.[16] Володимир Любченко схильний все ж вважати ці статуї ближчими до примітивного реалізму Бемера.[17]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Halina Kowalska. Kampian (Campianus, Novicampianus) Marcin (ok. 1574–1629) // Polski Słownik Biograficzny (reprint): Kraków, 1964–1965.— t. XI — (пол.) S. 593
  2. а б Łoziński W. Sztuka Lwowska w XVI i XVII wieku. Architektura i rzeźba. — Lwów, 1901. — S. 94.
  3. Kowalczuk M. Cech budowniczy we Lwowie za czasów polskich (do roku 1772). — Lwów : Drukarnia «Dziennika Polskiego», 1927. — S. 68—74.
  4. Kowalczuk M. Cech budowniczy… — S. 29.
  5. Łoziński W. Sztuka Lwowska… — S. 82.
  6. Вуйцик В. С. До історії львівських кам'яниць. Вулиця Староєврейська, 26 // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». — 2004. — № 14. — С. 144.
  7. Kowalczuk M. Cech budowniczy… — S. 74.
  8. а б в Łoziński W. Sztuka Lwowska… — S. 96.
  9. а б в г Hornung Z. Bemer Andrzej // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1935. — T. I. — S. 420.
  10. а б в Любченко В. Ф. Львівська скульптура XVI—XVII століть. — Київ: Наукова думка, 1981. — С. 106.
  11. Gębarowicz M. Studia nad dziejami kultury artystycznej późnego Renesansu w Polsce // Prace Wydziału Filologiczno-Filozoficznego. — T. 13, zesz. 2. — Toruń : Towarzystwo Naukowe, 1962. — S. 229—230.
  12. Вуйцик В. С. Галицька брама у Львові // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». — 2004. — № 14. — С. 112.
  13. Бірюльов Ю. О. Капіноси // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького. — Львів: Літопис, 2010. — Т. 3. — С. 77. — ISBN 978-966-7007-99-7.
  14. а б Gębarowicz M. Studia nad dziejami… — S. 232–234; Hornung Z. Bemer Andrzej… — S. 420.
  15. Łoziński W. Sztuka Lwowska… — S. 94, 96.
  16. Gębarowicz M. Studia nad dziejami… — S. 244.
  17. Любченко В. Львівська скульптура… — С. 102—106.

Джерела[ред.ред. код]