Ян Пфістер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ян Пфістер
Народився 3 серпня 1573(1573-08-03)
Вроцлав, Сілезія, нині Польща
Помер 1642(1642)
Бережани, Терно́пільська о́бласть, Українська РСР
Працював у містах Вроцлав, Львів, Бережани

Пфі́стер Ян, або Йоган (3 серпня 1573, Вроцлав — до 1642 / 1645[1]) — скульптор німецької школи (можливо голландець за походженням). Його творчість відноситься до пізнього ренесансу з елементами маньєризму та раннього бароко. Працював у Вроцлаві, Львові та Бережанах.

Біографія[ред.ред. код]

Ян Пфістер. Ліплений декор надгробкової каплиці Адама Єроніма Сенявського, бл. 1640 р. Бережани.
Альтернативний текст
Скульптурне розп'яття, костел єзуїтів, Львів, 1616 р.
Внутрішня чаша купола каплиці Боїмів з трьома рядами кесонів зі скульптурами роботи Я. Пфістера
Надгробок Осторозьких, катедра Тарнува
надгробок Яна Свошовського

Батько Георг Пфістер (пом. 1576[2]) походив із м. Гайльбронн у провінції Баден. Матір — Марта Шевітц (пом. 1582[2]). У 15661576 роках Георг володів майстернею у Вроцлаві. Мав п'ятьох дітей, зокрема сина Каспара, який став золотарем.

Пфістер народився 3 серпня 1573 року в м. Вроцлав, нині Польща, де й був охрещений. Після смерті Георга Пфістера з його вдовою одружився різьбяр Ганс Гофман[2] — челядник, який, імовірно, дав юному Пфістеру перші уроки різьбярства.

Ймовірно, Й. Пфістер пізніше міг бути в Гданську, де зустрівся з Вільгельмом ван ден Блоком. Як майстер Пфістер прибув до тодішньої Польщі, певне, у перших роках XVII ст. Складно сказати, де спочатку мешкав; це могли бути Тарнів, Львів чи Бережани.[2] Відомостей про наступні роки життя скульптора майже немає.

У 16051612 роках можливо працював у складі бригади Ганса Шольца (за іншими даними, ван ден Блока[2]) при спорудженні надгробка Івана-Януша Острозького та його першої дружини Сузанни у Тарнові.

Принаймні у 1611—1615 роках постійно мешкав у Львові. У львівських актах за 1612 рік був запис, за яким вдова Альберта Домагалича Катажина Шольц-Вольфовичівна розрахувалась за борг померлого чоловіка «Ганусу-сницарю», якого ідентифікують з Пфістером. В. Лозинський припускав, що А. Домагалич мав виплатити якусь суму Пфістеру з державлення ставків у Бережанах, покриваючи тим самим борг Сенявських перед майстром.[2]

1612 року задокументовано його перебування у цьому місті під покровительством Сенявських. Незабаром був задіяний на кількох львівських об'єктах. 1615 року знову працює у Сенявських у Бережанах. Згодом перебирається до Тарнова, де працює над різними замовленнями, зокрема завершує надгробок князя Острозького.

У перших місяцях 1616 року переїхав до Бережан, де за дорученням коронного підчашого Адама Єроніма Сенявського оздоблював замкові зали.[2] Невдовзі після весілля (відбулось у 1617 році у Львові) повернувся вже з дружиною до Бережан, де мешкав до 1619 року,[3] володів тут кам'яницею.[4]

На початку 1620 року з дружиною перебував у Львові.[3] З 1627 року після повернення постійно проживав у Бережанах, де купив кам'яницю.[5] Тут був на службі в Катерини Сенявської, працював у місті до смерті. Значна кількість робіт свідчить про наявність великої кількості челядників, імена яких не відомі. Серед останніх, можливо, був Бернард Дікембош, про якого збереглись певні відомості. Діяльність Пфістера значною мірою спричинилась до формування осередку скульпторів у Бережанах. Відомо про два випадки, коли скульптори навіть ставали бургомістрами Бережан. Паралельно діяла майстерня Пфістера у Львові.

Згідно запису в заповіті Павла Бойма, Пфістер не жив у 1642 році.[6] За іншими даними, помер у 1645 році.[1][7] Був похований у крипті костелу св. Петра і Павла у Бережанах.[1]

Сім'я[ред.ред. код]

У травні 1617 року у Львові відбувся його шлюб з Катажиною зі Свенткевичів — донькою заможного львівського аптекаря Яна Свенткевича. Тесть Пфістера відзначився дуже гучним весіллям, що тривало майже тиждень (за спогадами Катажини, Сенявські позичили свій надвірний оркестр). Мав доньку Анну, яка вийшла заміж за Бартломея Ковальковського. 1620 року народився син, якого названо Яном. Відомо, що його хресним батьком 12 січня[3] 1620 року став львівський єпископ-суфраган Томаш Піравський.[8] Ян молодший також став скульптором, однак про нього майже нічого невідомо. Можливо, брав участь у завершенні епітафії в каплиці Боїмів.

Творчість[ред.ред. код]

Пфістер вважається найвидатнішим скульптором на межі XVIXVII ст., що творив на теренах Руського воєводства. Працював переважно в мармурі та алебастрі, деколи у дереві, найкращі твори виконав у Львові, Бережанах, Тарнові. Його металеві саркофаги родини Сенявських з каплиці Бережанського замку не мають аналогів у польському мистецтві. Владислав Лозинський стверджував, що найкращі роботи майстер виконав у Бережанах з 1627 по 1636 роки.[5]

  • Документально підтверджена участь Пфістера у різьбярській декорації каплиці Боїмів (1609—1611) (за В. Лозинським, виконав надгробок Г. Бойма;[9] в інших джерелах вказано, що — епітафії Георгія і Ядвіги Боймів та їх зятя — Зигмунта Бреслера), а також низку скульптурних портретів у кесонах купола каплиці.[10]
  • Скульптурна декорація інтер'єрів бернардинського костелу у Львові. Приписується Пфістеру через високий мистецький рівень і близьке знайомство з керівником будівництва Андреасом Бемером.
  • Дослідники Владислав Лозинський і Мечислав Гембарович припускали авторство Пфістера у скульптурах Христа і Богоматері в нішах головного фасаду костелу бернардинського монастиря у Львові. Скульптури за своїм рівнем виділяються на фоні решти скульптурного ансамблю, приписуваного Андреасові Бемеру. Мистецтвознавець Володимир Любченко схильний все ж вважати ці статуї ближчими до примітивного реалізму Бемера.[11]
  • Дерев'яне розп'яття для вівтаря Святого Хреста костелу єзуїтів (нині Гарнізонний храм святих апостолів Петра і Павла) у Львові (до 1616).
  • Надгробок архієпископа Яна Замойського в латинській катедрі Львова (1614). Зберігся лише частково.
  • Надгробок єпископа-суфрагана Томаша Піравського в каплиці латинського кафедрального собору у Львові, яку єпископ фундував ще за життя.[8] На її місці зараз каплиця Святого Йосифа. Мечислав Ґембарович, аналізуючи скульптуру, стверджував про реалістичність трактування постаті єпископа.
  • Надгробок Яна Свошовського в костелі Домініканців у Львові (бл. 1614).
  • Надгробок Івана-Януша[12] з роду Острозьких у латинській катедральній базиліці в Тарнові (1620). Загалом приписується Вільгельмові ван ден Блокові, однак під його керівництвом працювала ціла бригада майстрів, зокрема Пфістер. Єдина робота, на якій міститься підпис «Joannis Pfister wratislawiensis skulptura Anno Dni 1620».
  • Надгробок Адама Єроніма Сенявського (1627) і родини Сєнявських (після 1636—1641) у замковій каплиці в Бережанах. Можливо, брав участь у декоруванні скульптурою самого замку (бл. 1615—1619).
  • Надгробок Яна Конецпольського[13] (бл. 1612) в колишньому костелі Святої Трійці в Олеську.
  • На думку Мечислава Гембаровича, був автором надгробка руського воєводи Івана Даниловича[14] (бл. 1629) в колишньому костелі Святої Трійці в Олеську; Казімеж Кучман припустив, що це твердження може бути пов'язане зі схожістю з композиціями надгробків Адама Єроніма Сенявського у Бережанах та князів Острозьких у тарнівській катедрі.[15]
  • Владислав Лозинський приписував Пфістеру три рельєфи на фасаді каплиці Кампіанів у Львові. Такої ж думки притримується Володимир Любченко. Пфістер — автор барокового навершя надгробків Кампіанів в інтер'єрі.
  • Ймовірно, брав участь у створенні головного вівтаря латинського кафедрального собору у Львові. За однією з версій, після барокової перебудови собору у XVIII столітті, фрагменти вівтаря передано до Преображенської церкви містечка Дунаїв (нині село), де була резиденція львівських архиєпископів РКЦ.
  • Композиція вівтаря парафіяльного костелу Бережан (тепер костел святих апостолів Петра і Павла), на думку В. Лозинського ; (розп'яття зараз перебуває у церкві села Вербів, статуї апостолів Петра і Павла — у Музеї сакрального мистецтва та історії церкви ДІАЗу в Бережанах[1])

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г Тихий Б. Вівтар Йогана Пфістера… — С. 33.
  2. а б в г д е ж Pfister (Fister, Phister) Jan (Hanus), (1573—przed 1642) — S. 761.
  3. а б в Pfister (Fister, Phister) Jan (Hanus), (1573—przed 1642) — S. 762.
  4. Тихий Б. Вівтар Йогана Пфістера… — С. 28.
  5. а б Тихий Богдан. Бережанський замок // Бережани. Місто біля Раю / Пам'ятки України. — К. — 2013. — спецвипуск № 2 (191) (лип.). — С. 13.
  6. Łoziński W. Sztuka lwowska w XVI i XVII wieku… — S. 169.
  7. є ще дата 1648, але без джерел
  8. а б Wyczawski H. E. Pirawski (Piravius) Tomasz (ok. 1568—1625) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1981. — T. XXVI/…. — Zeszyt 11…. — S. 538. (пол.)
  9. Łoziński W. Sztuka Lwowska w XVI i XVII wieku… — S. 183.
  10. Łoziński W. Sztuka Lwowska w XVI i XVII wieku]… — S. 158.
  11. Любченко В. Львівська скульптура… — С. 105—106.
  12. Tarnów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1892. — T. XII : Szlurpkiszki — Warłynka. (пол.) — S. 198. (пол.)
  13. брат Станіслава Конецпольського
  14. дід короля Яна Собеського
  15. Kuczman K. Kościoł parafialny p.w. Św. Trójcy w Olesku // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. Praca zbiorowa. — Kraków : Międzynarodowe Centrum Kultury, «Secesja», 1993. — Cz. I. — tom 1. — 126 s., 364 il. — S. 73. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej). — ISBN 83-85739-09-2 (пол.)

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg Про реставрацію Бучацької ратуші // Бучацькі новини 1.47—2.20


Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.