Білокриницька волость

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Білокриницька волость
Центр Білокриниця
Площа 21 722 (237.3 км²) (1885)
Населення 6914 осіб (1885)
Густота 29.1 осіб / км²
Наступники ґміна Білокриниця
Гміна Білокриниця
1921-1933
Воєводство Волинське
Повіт Кременецький
Адміністративний центр гміни Білокриниця
Тип гміни Сільська
Громади 24

Білокриницька волость — адміністративно-територіальна одиниця Кременецького повіту Волинської губернії Російської імперії. Волосний центр — село Білокриниця.


Станом на 1885 рік складалася з 49 поселень об'єднаних у 22 сільські громади. Населення — 6914 осіб (3363 чоловічої статі та 3551 — жіночої), 780 дворових господарства[1].

Основні поселення волості[ред.ред. код]

  • Білокриниця — колишнє власницьке село при річці Дядківська Криниця за 5 верст від повітового міста; волосне правління; 365 осіб, 35 дворів, православна церква, школа, поштова станція, постоялий будинок.
  • Антонівці — колишнє власницьке село при річці Іловиця, 450 осіб, 45 дворів, православна церква, постоялий будинок, винокурний та скляний заводи.
  • Башківці — колишнє державне та власницьке село при ключі Долина, 590 осіб, 36 дворів, православна церква, постоялий будинок.
  • Жолобки — колишнє власницьке село, при струмкові Хотяч та озері Шупинка, 395 осіб, 52 двори, православна церква, постоялий будинок.
  • Залісці — колишнє власницьке село, при озері Забірське, 457 осіб, 49 дворів, православна церква, постоялий будинок.
  • Лішня — колишнє власницьке село при річці Піщанка, 210 осіб, 20 дворів, православна церква, постоялий будинок, водяний млин.
  • Мала Андруга — колишнє власницьке село при річці Іква, 223 особи, 28 дворів, православна церква, постоялий будинок, водяний млин.
  • Обич (Монастирок) — колишнє власницьке село при струмкові Обич та ключі, 528 осіб, 67 дворів, православна церква, постоялий будинок, водяний млин.
  • Сапанів — колишнє державне село при річці Іква, 850 осіб, 80 дворів, православна церква, постоялий будинок.
  • Стіжок — колишнє власницьке село, при струмкові Коловиниця, 267 осіб, 33 двори, каплиця, постоялий будинок.
  • Тилявка — колишнє власницьке село, при струмкові Тилявка та озері Пилипове, 415 осіб, 42 двори, православна церква, постоялий будинок.
  • Угорськ — колишнє власницьке село, при озері Нестерське, 368 осіб, 43 двори, православна церква, постоялий будинок.

Історія[ред.ред. код]

Волость існувала у ХІХ ст. — 1920 році у складі Кременецького повіту Волинської губернії. 18 березня 1921 року Західна Волинь відійшла до складу Польщі. З 1921 по 1933 роки волость існувала як ґміна Білокриниця Кременецького повіту Волинського воєводства у тих же межах, що й до 1920 року. В 1921 р. волость налічувала 14 507 жителів (12 653 православних, 1 814 римо-католиків, 5 євангелістів, 5 греко-католиків і 30 юдеїв), складалася з 46 населених пунктів[2]:

7 хуторів:

    • Дренча
    • Фільварецька Дорога
    • Гриваси
    • Пісочна
    • Сарнинець
    • Стіжецьке Поселення
    • Стіжецьке Гутисько
  • 1 колонія — Борочик
  • 2 фільварки:
    • Білокриниця
    • Жолобки.

1 жовтня 1933 р. ґміну Білокриниця ліквідовано, а села включені до ґмін:

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Історія України Це незавершена стаття з української історії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.