Андрієнко Віктор Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Віктор Андрієнко
Віктор Андрієнко 01.jpg
Ім'я при народженні Андрієнко Віктор Миколайович
Народився 19 вересня 1959(1959-09-19)[1] (62 роки)
Запоріжжя, Українська РСР, СРСР
Національність українець
Громадянство Україна Україна
Діяльність театр, кіно, телебачення
Alma mater Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Роки діяльності 1976—н.ч.
IMDb ID 0029048
Нагороди та премії
Заслужений артист України

CMNS: Віктор Андрієнко у Вікісховищі

Андріє́нко Ві́ктор Микола́йович (нар. 19 вересня 1959(19590919), Запоріжжя) — український актор та режисер театру та кіно, сценарист, письменник, продюсер, Заслужений артист України, починав працювати у кіноіндустрії як каскадер. Член Спілки театральних діячів України. Найбільш відомий за анімаційним фільмом «Острів скарбів» та телепрограмами «Шоу довгоносиків» (Україна) та «Велика різниця» (Росія).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився у Запоріжжі. Батьки з Гуляйполя. Мати — Тетяна Іванівна Андрієнко (дівоче прізвище — Самойленко) головний бухгалтер дитячих закладів. Батько — Микола Трохимович Андрієнко — майстер запорізького заводу «Енергомаш». Вчився у середній школі № 15 в Запоріжжі.

З 1969—1975 роках Віктор грає у драмгуртку. Його першим вчителем акторської майстерності, стає керівник драмгуртка Віра Давидовна Афанасьєва. Віктор зіграв багато ролей, іноді до п'яти образів у виставі.

По закінченні 8-го класу школи вчився у кулінарному училищі та проходив практику як кулінар-кондитер.

З 1975 році працював старшим монтувальником сцени у Запорізькому обласному музично-драматичному театрі ім. Щорса (згодом — час ім. Магара)

У 1980 році закінчив Київський театральний інститут імені Івана Карпенка-Карого (клас професора Ставицького).

Віктор Андрієнко має численні роботи у театрі, кіно і на телебаченні. З 1978 року працював в кіно каскадером та актором. Знявся більш ніж в 100 фільмах і серіалах.

Цікаві факти[ред. | ред. код]

  • Андрієнко також багато працює в озвучуванні фільмів. Зокрема, брав участь в адаптації української версії фільму «Містер Бін на відпочинку» (озвучував героя актора Ровена Аткінсона), проте продюсери вирішили використати субтитри[2].
  • Для платівки «Острів скарбів» Андрієнко озвучував Капітана Смолетта, Джона Сільвера (останнього в мультфільмі озвучував Армен Джигарханян). Протягом запису Андрієнко довелося записувати діалог між цими героями, міняючи голоси.
  • Схожа ситуація сталась при роботі на радіо: Віктор Андрієнко вів програму «голосом» героя Шоу довгоносиків Івана Шпикуляка[3]. Гості, що мали давати інтерв'ю, не змогли приїхати, тому Андрієнко вирішив розмовляти голосом ведучого ефіру Шпикуляка та голосом «гостя», озвучуючи обох одночасно[2].
  • Підтримував українського режисера Олега Сенцова, незаконно ув'язненого у Росії[4].

Освіта[ред. | ред. код]

Професійна діяльність[ред. | ред. код]

  • 1978 і 1991—1993 — актор та каскадер кіностудії імені Олександра Довженка.
  • 1980—1984 і 1986—1987 — працював в Київському театрі естради.
  • 1984—1986 — Одеська філармонія, театр мініатюр «Гротеск» (актор, режисер, автор).
  • 1986—1987 — актор Київського театру естради.
  • 1987—1990 — в Одеському театрі мініатюр «Шарж».
  • 1990—1991 — режисер театру клоунади «Магазин-Фу».
  • 1992—1993 — актор, режисер трюкових сцен у полнометражному фільмі режисера Давіда Черкаського «Шалені макарони чи помилка професора Бугенсберга».
  • 1993—1995 — автор і режисер телепрограми «Київкіно» телеканалу «ТЕТ».
  • 1995—1996 — директор і режисер анімаційної студії «Автор».
  • З 1996 року працює актором, сценаристом, постановником телепрограм, ситуаційних комедій. Проєкти за участю Андрієнко виходять на телеканалах «1+1» і деяких російських каналах. Цього ж року працює у телекомпанії «ПроТВ» (автор, актор, режисер) та у співпраці з Валентином Опалєвим і Віктором Приходько створює проєкт «Шоу довгоносиків» на «1+1». Це шоу принесло акторам велику популярність, але після його закінчення Віктор опинився в ситуації, коли всі стали вважати його виключно комедійним актором[2].
  • З 2000 — працював на телеканалі «1+1» актором, режисером та сценаристом у серіалах «Дружна сімейка» і «Комедійний коктейль» на російському телеканалі «РТР».
  • 2006—2007 — актор, сценарист та режисер студії «Technomedia».
  • 2007—2013 — актор трупи пародійного шоу «Велика різниця».
  • 2010—2013 — актор телетрупи «Велика Різниця по-українськи».
  • 2013 — пан Андрієнко став сценаристом і режисером українського фільму «Іван Сила» про українського силача Івана Фірцака, якого 1928 року було визнано найсильнішою людиною планети[5]. Сам Віктор зіграв у фільмі роль негативного героя на ім'я Фікса.[6] Разом з акторами фільму Андрієнко проводив зустрічі із глядачами в різних містах України, презентуючи стрічку і відповідаючи на запитання глядачів після перегляду.
  • 2012—2014 — режисер, сценарист та актор ТОВ «Інсайт Медія».
  • 2015—2017 — актор та режисер анімаційних сцен анімаційній студії «Panama Grand Prix».
  • З 2018 — режисер, сценарист, продюсер студії «Charmswood».
  • 2018—2020 — продюсер анімаційних фільмів «Цар Плаксій та Лоскотун», «Риска».
  • Віктор Андрієнко — автор не тільки багатьох сценаріїв для кіно та телебачення, а також разом зі своїм співавтором Оленою Шульгою написав дві книжки для дітей: «Легенди Чарівнолісся» та 2-томний комікс з ілюстраціями художника Радни Сахалтуєва «Шалені пригоди папуги Флінта».

Фільмографія[ред. | ред. код]

Дублювання та озвучення[ред. | ред. код]

Українською[ред. | ред. код]

Російською[ред. | ред. код]

Звукові ефекти[ред. | ред. код]

  • Останнє кохання Блакитної Бороди (1996) — всі ролі

Нагороди[ред. | ред. код]

  • 1983 — Гран-прі всесоюзного театрального конкурсу «Молоді голоси» — за головну роль у виставі «Йозеф Швейк».
  • 1997 — Диплом Міжнародного фестивалю телепрограм «Бархатний сезон» — у номінації «Найкраща гумористична програма» проєкт «Шоу Довгоносиків».
  • 1997 — Головний приз конкурсу «Золота ера» — номінація «Найкраща гумористична програма», проєкт «Шоу Довгоносиків».
  • 2012 — Гран-прі всеукраїнського літературного конкурсу «Коронація слова» — у номінації «За найкращій кіносценарій для дітей та юнацтва „ІВАН СИЛА“».
  • 2014 — Міжнародний кінофестиваль «Молодість»(Київ) — Спеціальний Диплом дитячого міжнародного журі кінофестивалю «За краще режисерське рішення» кінострічка «ІВАН СИЛА».
  • 2014 — Лауреат Премії Кабінету міністрів ім. Лесі Українки за літературно-мистецькі твори для дітей та юнацтва  — у номінації «Кінотвори для дітей та юнацтва» за проєкт «ІВАН СИЛА».
  • 2017 рік — співавтор сценарію і режисер короткометражного фільму «Божевільна Сімейка» у номінації «Найкраща комедія» на міжнародному кінофестивалі «Near Nazareth Festival» (NNF) в Назареті (Ізраїль).
  • 2017 — Гран-прі всеукраїнського літературного конкурсу «Коронація слова» — у номінації «Найкращий кіносценарій для дітей та юнацтва» кіноказка «Легенди Чарівнолісся».
  • 2019 — отримав звання Заслужений артист України[7].

Особисте життя[ред. | ред. код]

  • Одружений, син Валерій (1987). Не вживає алкоголю і не їсть м'яса.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ČSFD — 2001.
  2. а б в Виктор Андриенко с носом и без. СТУДЕНТСЬКІ ЖАРТИ Запорожья :: Запорожье. Городской портал. misto.zp.ua. Архів оригіналу за 2017-03-23. Процитовано 2017-03-22. 
  3. blade321100 (2009-05-02). Шоу Долгоносиков - Иван Шпикуляк. Процитовано 2017-03-22. 
  4. Сенцов вчиняє правильно, але він має бути не один — Андрієнко // ТСН, 08.06.2018
  5. Про фільм. Іван Сила. Фільм Віктора Андриєнко. Про фільм. Архів оригіналу за 2017-04-09. Процитовано 2017-03-22. 
  6. В ролях. Іван Сила. Фільм Віктора Андриєнко. В ролях. Архів оригіналу за 2017-04-18. Процитовано 2017-03-22. 
  7. https://day.kyiv.ua/uk/news/280319-viktor-andriyenko-stav-zasluzhenym-artystom-ukrayiny Архівовано 30 березня 2019 у Wayback Machine. Віктор Андрієнко став заслуженим артистом України

Джерела та ресурси[ред. | ред. код]