Апостолес

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Апостолес
Apóstoles

Герб Прапор
герб Q20873954?
Apostoles portal de acceso.jpg
Апостолес
Розташування у провінції Місьйонес
Розташування у провінції Місьйонес
Основні дані
27°54′51″ пд. ш. 55°45′18″ зх. д. / 27.91417° пд. ш. 55.75500° зх. д. / -27.91417; -55.75500Координати: 27°54′51″ пд. ш. 55°45′18″ зх. д. / 27.91417° пд. ш. 55.75500° зх. д. / -27.91417; -55.75500
Країна Flag of Argentina.svg Аргентина
Регіон Bandera de la Provincia de Misiones.svg Місьйонес
Столиця для Апостолес[d] (департамент Аргентини)
Засновано 1652
Перша згадка 1663
Площа 316 км²
Населення 42 457 осіб (перепис 2010 р.)
· густота 70,87 осіб/км²
Висота НРМ 151  м
Телефонний код (+54) 3758
Часовий пояс UTC-3
GeoNames 3436311
Поштові індекси 3350
Міська влада
Адреса Juan de San Martín, 70
Мер міста Хосе Рамон Кура
Веб-сторінка apostoles.gov.ar
Мапа
Апостолес. Карта розташування: Аргентина
Апостолес
Апостолес
Апостолес (Аргентина)
Провінція Місьйонес
Апостолес
Апостолес
Апостолес (Місьйонес (провінція)|Провінція Місьйонес)


CMNS: Апостолес у Вікісховищі

Апо́столес (ісп. Apóstoles — Апостоли) — місто, найстаріше українське поселення у провінції Місьйонес у північний Аргентині. Населення 42 457 осіб (перепис 2010). Центр департаменту Апостолес, до якого такою входить ще одне українське поселення Азара.

Історія[ред. | ред. код]

Муніципалітет Апостолес на мапі однойменного департаменту

1638 року до місцевості, де зараз знаходиться Апостолес, було перенесено єзуїтське поселення Натівідад (ісп. Natividad — Різдво), яке раніше розташовувалося на території Ріу-Гранді-ду-Сул. Нова місія отримала ім'я апостолів Петра та Павла. Від цього й утворилась сучасна назва.

Перші згадки про Апостолес зустрічаються 1663 року. Однак пізніше, 1767 року іспанський король відкликав єзуїтський чин до Іспанії, а ці землі спустошились, їх поглинули джунглі.

2 червня 1817 року поблизу Апостолеса відбулася битва між військами Андреса Гвасурарі і бразильськими бандейрантами. Бандейранти були розбиті, але 1825 року вони повернулися і знищили місто.

Перші українські переселенці (12 родин — 69 осіб) разом з кількома польськими родинами 27 серпня 1897 прибули до Апостолеса. На той час в Апостолесі проживало 297 осіб, більшість з яких займалася випасом худоби. Разом з хуторами населення не перевищувало 900 осіб. 1898 року було створено сільськогосподарську колонію і зведено першу церкву Апостолеса — храм Богородиці Ченстоховської. 1908 року було створено муніципальну раду. Упродовж 18971903 сюди прибуло 6 тисяч переселенців, переважно українців. Основний приплив емігрантів припадає на 1901—1903 рр.

28 листопада 1913 року було офіційно створено муніципалітет Апостолес.

Життя української громади[ред. | ред. код]

Погруддя Тараса Шевченка в м. Апостолес

Кожній родині переселенців надавали 50 га землі (два наділи по 25 га кожний: один для випасу худоби, інший — для хліборобства), допомагали також худобою й харчами. 1909 року отець Я. Карп'як організував парафіяльну школу. 1910 засновано «Просвіту» (нині Аргентино-український клуб). 1922 збудовано в еклектичному стилі греко-католицьку церкву. У 1920-30-х рр. діяла театральна трупа під керівництвом отця Степана Вапровича. В Апостолесі є семінарія і монастир отців Василіян, при якому діє друкарня та школа сестер Василіянок. Від 1994 у середній школі офіційно викладають українську мову. Від 1997 діє український етнографічний музей. Є пам'ятник Т. Шевченкові.

Багато українських сімей займаються хліборобством, вирощують рис, кукурудзу, тютюн, чай, цукрову тростину, бавовну. Є серед українців промисловці, власники магазинів.

Відомим аргентинцем українського походження є співак Чанґо Спасюк.

31 березня 2018 року у місті на перехресті вулиць України і Польщу було відкрито пам'ятник писанці. Автором української половини монументу став коломийський майстер Мирослав Ясинський[1].

Економіка[ред. | ред. код]

Плантація мате

Головною галуззю економіки міста є вирощування, виробництво і продаж йерба мате. Апостолес навіть називають аргентинською столицею мате[2].

Також важливим джерелом доходу міста є інші галузі сільського господарства:

Також у Апостолесі присутні підприємства лісової промисловості.

Промисловість міста представлена переважно дробильнями і сушильнями для мате, рису і кукурудзи, сушильнями для чаю, холодокомбінатами і бійнями, кузнями і металообробними підприємствами, виробництвом шиферу, кераміки і цегли, дроту, автомобільних кузовів і сільськогосподарської техніки.

Населення[ред. | ред. код]

Згідно з даними перепису 2001 року населення Апостолеса становить 26 649 осіб, що на 44,42 % більше, ніж за минулим переписом 1991 року, коли місто мало 15 881 мешканця. За кількістю жителів Апостолес займає п'яте місце серед населених пунктів провінції Місьйонес.

Роксана Атаманюк - королева національного фестивалю Йерба Мате

За переписом 2010 року населення Апостолеса склало 42 457 мешканців[3].

Туризм[ред. | ред. код]

Місто Апостолес відоме як один з найбільших виробників мате в Аргентині. Щороку у місті проводиться Міжнародний фестиваль мате (ісп. Fiesta Internacional de la Yerba Mate), під час якого відбуваються тематичні виставки галузі вирощування і обробки мате, мистецькі заходи тощо.

Також щороку в Апостолесі проводиться з'їзд мотоциклістів з усієї Аргентини і сусідніх країн.

Найвідомішими туристичними принадами Апостолеса є:

  • Монумент першим колоністам (ісп. Monumento a los Primeros Colonos)
  • Монумент Мате (ісп. Monumento del Mate)
  • Церква Святих Петра та Павла (ісп. Iglesia de San Pedro y San Pablo)
  • Історичний Музей і Архів Дієго де Альфаро (ісп. Museo y Archivo Histórico de Diego de Alfaro)
  • Історичний Музей Хуан Шичовскі (ісп. Museo Histórico Juan Szychowski)

За межею міста знаходяться кемпінги, є кілька готелів у центрі, де також знаходяться бари, ресторани, магазини, дискотеки, казино.

Транспорт[ред. | ред. код]

Місто Апостолес має такі шляхи сполучення:

Література[ред. | ред. код]

  • Kucy S., Nélida M. Apóstoles. Historias, memorias y culturas de un pueblo. Posadas, 1997;
  • Українці в Аргентині. Київ, 1997-98. Видання 1, 2;
  • Vasylyk M. Inmigración Ucrania en la República Argentina. Buenos Aires, 2000.
  • М. Василик Енциклопедія сучасної України. — Т. 1. — Київ, 2001., стор. 616

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. https://www.ukrinform.ua/rubric-diaspora/2434457-v-argentini-vidkrili-pamatnik-ukrainskij-pisanci.html
  2. Архівована копія. Архів оригіналу за 15 грудень 2010. Процитовано 24 грудень 2010. 
  3. Архівована копія. Архів оригіналу за 23 вересень 2015. Процитовано 24 грудень 2010.