Армія, мова, віра

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Армія, мова, віра — політичне гасло передвиборчої кампанії 5-го президента України Петра Порошенка, більш розповсюджене у другій половині його каденції. Особливої популярності набуло під час президентських та парламентських виборів 2019 року.

Історія[ред. | ред. код]

Гасло з'явилося на тлі підготовки президента Петра Порошенка до переобрання на пост глави держави 2019 року. Він прагнув створити образ могутнього державного діяча та зіграти на націоналістичних настроях українців, які дещо посилилися після анексії Криму та початку бойових дій на Донбасі. Слід зазначити, що на початку президентства Порошенко долучився до популяризації іншого гасла: "Єдина країна. Единая страна". На знак підтримки цього докорінно іншого визначення української нації Петро Порошенко навіть виголосив частину інавгураційної промови російською.

У своєму щорічному зверненні до депутатів Верховної Ради 20 січня 2018 року Петро Порошенко назвав армію, мову та віру формулою сучасної української ідентичності.

Армія, мова і віра – це не гасло. Це формула сучасної української ідентичності. Армія боронить нашу землю. Мова боронить наше серце. Церква боронить нашу душу

Президент Порошенко підкреслив, що Україна побудувала боєздатну армію, повертає своїй церкві «гідне місце у світовому православ’ї», а також зміцнюється роль української мови – «складової сили і успіху нашого народу».

Зміст[ред. | ред. код]

Гасло визначає три пріоритети української зовнішньої та внутрішньої політики:

Армія
розвиток Збройних сил України, розбудова потужного військово-промислового комплексу, соціальні пільги військовослужбовцям, закріплення євроатлантичних прагнень України в Конституції з метою відсічі російській агресії на Україну
Мова
українізація, тобто розвиток українського книгодрукування, збільшення питомої ваги української мови на телебаченні, популяризація українського дубляжу — надання українській мові престижного соціального статусу
Віра
оскільки Росія під час гібридної війни використовує супроти збільшення української національної тожсамості екзальтовану релігійну пропаганду через філію РПЦ в Україні, Порошенко доклав зусиль до створення української автокефальної православної церкви та надання їй томосу Вселенським Патріархом Варфоломієм. Це спричинило особистий конфлікт між ним та Патріархом Філаретом, який прагнув очолити новостворену церкву. Іншим доленосним наслідком є черговий розкол між Константинопольським Патріархатом та Москвою, не подоланий і досі. Хоча томос вважають одним із найбільших досягнень Порошенка на посту президента, до його надання свого часу спричинилися його попередники, зокрема Леонід Кравчук, Леонід Кучма та особливо Віктор Ющенко. Хоча під час виборів штаб Порошенка намагався замовчати цей факт

Відгуки[ред. | ред. код]

Позитивні[ред. | ред. код]

Ігор Гринів[ред. | ред. код]

«Армія. Мова. Віра» не є національною ідеєю. Це фундамент. Мова і віра — це основа нації. Армія є елементом захисту

Політтехнолог Ігор Гринів вважає, що формула зі свободою (на кшталт слогана, що прикрашав Будинок профспілок, поки там йшов ремонт, Свобода - це наша релігія) не може бути національною ідеєю для українців. За його словами, девіз Французької революції "Свобода, рівність, братерство" - "це дійсно дуже гідні слова", а "Україна - terra cosaccorum земля вільних людей".

Але є нюанс. На полиці за моєю спиною лежить книжка Гійома Де Боплана 16-го століттяОпис України. В ній — красиві українці, які вміють гарно помирати і демократично вибирати владу. Але не проходить місяця, щоб вони не починали цю владу скидати, бо вважають, що їхня свобода зазнає утисків. Тому, крім свободи, має бути ще усвідомлення, що поява держави — це вже є добровільна відмова від певних свобод

Політтехнолог пояснює, що "бажання мати свій шлях - це також частково протидія свободі".

"Ми хочемо, щоб «мовчали Америки й Росії», бо маємо своє священне право. Але також ми повинні розуміти, що в сучасному світі треба мати відповідь і про те, які відносини у нас з сусідами, куди ми рухаємся і чи готові тільки самі себе захищати. Чи нам потрібне НАТО як система захисту колективної безпеки, бо маємо сусідом країну, яка, як писав Маркс, переносить столицю з Москви до Петербурга не для того, щоб пробити вікно в Європу, а щоб через якийсь час захопити половину цієї Європи. І справді через 100 років і Фінляндія, і Польща, і все інше падає, і Петербург стає центром. Протидіяти цьому можна тільки маючи добрі союзи"

За словами Гриніва, якби Україна мала 42 мільйони патріотів, можливо, не треба було б і армії. На ремарку журналіста, чи фактично команді Порошенка йшлося про витворення homo ukrainikus, політтехнолог відповів: "Хотіли і хочемо далі".

Негативні[ред. | ред. код]

Геннадій Москаль[ред. | ред. код]

Екс-голова Закарпатської ОДА Геннадій Москаль вважає, що авторів лозунга доцільно стратити:

Купка “правих” зібрались та почали підштовхувати країну туди, куди вважали потрібник. Я не говорю про армію – я маю на увазі лозунг “мова і віра”. Треба стратити того, хто вибрав такий лозунг для виборчої кампанії Порошенка. Такі лозунги, як мова та віра, не сприймаються більшістю регіонів України. А варто починати з того, що сприймається всюди: зниження ціни на газ, підвищення пенсій та добробуту людей і так далі і таке інше. Це сприймається у кожному закапелку України. Однак цього ніхто не робить

Список джерел[ред. | ред. код]

https://zaborona.com/armiia-mova-vira-poroshenko-nazvav-formulu-suchasnoi-ukrainskoi-identychnosti/ [Архівовано 26 вересня 2020 у Wayback Machine.]

https://nv.ua/ukr/opinion/armiya-mova-vira-shcho-z-nimi-bude-50023354.html

https://nv.ua/ukr/ukraine/politics/armiya-mova-vira-polittehnolog-griniv-pro-slogan-novini-ukrajini-50045719.html [Архівовано 24 лютого 2022 у Wayback Machine.]

https://www.pravda.com.ua/news/2019/10/1/7227797/ [Архівовано 3 жовтня 2019 у Wayback Machine.]

https://pressinform.net/za-lozung-armiya-mova-vira-moskal-budet-rasstrelivat/

https://wz.lviv.ua/news/398352-polittekhnoloh-poroshenka-rozpoviv-pro-ideiu-stvorennia-slohanu-armiia-mova-vira [Архівовано 1 травня 2020 у Wayback Machine.]