Атирауська область
| Атирауська область | |||
|---|---|---|---|
| Атырау облысы | |||
|
|||
| Адм. центр | Атирау | ||
| Найбільше місто | Атирау | ||
| Країна |  Казахстан |
||
| область | Західний Казахстан | ||
| Офіційна мова | казахська | ||
| Населення | |||
| - повне | ▲ 567 938 (2014) [1] (3,3%, 16-е) | ||
| - густота | 4,79 осіб/км² (10-е місце) | ||
| Етнікон | казахи — 91,5 % росіяни — 6,4 % корейці — 0,5 % татари — 0,5 %[2] |
||
| Площа | |||
| - повна | 118 631 км² (4,4%, 12-е місце) | ||
| Висота | |||
| - максимальна | 221 м (гори Жельтау) |
||
| - мінімальна | −28 м (Прикаспійська низовина) | ||
| Часовий пояс | UTC+5 | ||
| Дата заснування | 15 січня 1938 року | ||
| Аким | Бактикожа Ізмухамбетов | ||
| Веб-сайт | офіційний сайт/ http://atyrau.gov.kz офіційний сайт | ||
 |
|||
Атирауська область (каз. Атырау облысы) — область в складі Казахстану. До 1991 року — Гур'євська область. Утворена 15 січня 1938 року. Центр — місто Атирау.
Зміст
Адміністративний поділ[ред. • ред. код]
Кількість районів — 7, міст — 2, міських селищ — 2, аульних (сільських) округів — 73.
Райони[ред. • ред. код]
| № | Район | Площа, км² |
Населення, осіб (2009) |
Центр | Сільські округи |
Міські адміністрації |
Селищні адміністрації |
Населені пункти |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1 | Жилиойський район | 29400 | 70156 | Кульсари | 5 | 1 | 1 | 13 |
| 2 | Індерський район | 10900 | 30582 | Індерборський | 6 | - | 1 | 14 |
| 3 | Ісатайський район | 14700 | 24643 | Аккістау | 7 | - | - | 16 |
| 4 | Курмангазинський район | 20800 | 55502 | Ганюшкіно | 19 | - | - | 49 |
| 5 | Кзилкогинський район | 24900 | 20544 | Міяли | 10 | - | - | 28 |
| 6 | Макатський район | 4900 | 29269 | Макат | 2 | - | 2 | 4 |
| 7 | Махамбетський район | 9600 | 29167 | Махамбет | 11 | - | - | 24 |
| 8 | Атирауська м.а. | - | 240570 | Атирау | 7 | - | 2 | 28 |
Найбільші населені пункти[ред. • ред. код]
| № | Населений пункт | Населення, осіб (1999) |
Населення, осіб (2009) |
|---|---|---|---|
| 1 | Атирау | 143 184 | 165 387 |
| 2 | Кульсари | 38 518 | 51 097 |
| 3 | Макат | 12 593 | 14 266 |
| 4 | Баликші | 11 207 | 12 954 |
| 5 | Індерборський | 11 433 | 12 915 |
| 6 | Ганюшкіно | 12 419 | 12 750 |
| 7 | Доссор | 9 283 | 11 470 |
| 8 | Жумискер | 4 702 | 9 498 |
| 9 | Геолог | 4 108 | 8 256 |
| 10 | Махамбет | 6 685 | 8 012 |
Населення[ред. • ред. код]
Населення Атирауської області — моноетнічне. На 1 січня 2010 року значну частину населення області становили казахи — 91,5 %, значно менше становили росіяни — 6,4 %, корейці — 0,5 %, татари — 0,5 %, українці — 0,3 %. Інші національності складають близько 0,8 % від загальної чисельності населення краю.[2]
Найбільше місто: Атирау.
| Роки | 2003 | 2004 | 2005 | 2006 | 2007 | 2008 |
|---|---|---|---|---|---|---|
| Населення | 451 928 | ▲ 457 215 | ▲463 466 | ▲472 384 | ▲480 687 | ▲490 369 |
| Роки | 2009 | 2010 | 2011 | 2012 | 2013 | 2014 |
| Населення | ▲509 123 | ▲520 982 | ▲532 020 | ▲542 987 | ▲555 198 |
Географія[ред. • ред. код]
Область розташована в Прикаспийской низовині, на північ і схід від Каспійського моря між низов'ями Волги на північному заході і плато Устюрт на південному сході.
Поверхня рівнинна, невеликі гори на півночі, на кордоні із Західно-Казахстанською областю (Індерські[ru] — 150 м), на крайньому південному сході — гори Жельтау (221 м).[5]
Велика частина Прикаспійської низовини лежить нижче за рівень океану, найнижча западина становить −28 м. На Прикаспійській низовині обширні масиви грядкових і барханних пісків (Рин-піски, Тайсойган тощо), поблизу дельти Волги бугри Бера.
Клімат різко континентальний, вкрай посушливий, зі спекотним літом і помірно холодною зимою. Середня температура січня — 3,4°С на півдні, —10,6°С на півночі; липня 26 °C на півдні, 24 °C на півночі. Опадів випадає від 100—116 мм на півдні до180—200 мм в рік на півночі, сніжний покрив нестійкий. Вегетаційний період 230 днів на півдні, 200 днів на півночі. Характерні сильні вітри — пилові бурі і суховії влітку.
Каспійське море у прилеглій до області частині має глибину менш ніж 50 м. Берегова лінія порізана мало, зустрічаються невеликі піщані коси й прибережні острови.
Вздовж північного узбережжя Каспійського моря тягнеться нерідко заболочена очеретяна смуга, в заплавах Урала і Емби — невеликі деревно-чагарникові хащі (тугаї). Лісами і чагарниками зайнято менше 1 % території області.
Збереглися багато диких тварин: хижі (вовк, лис корсак), гризуни (ховрахи, тушканчики, зайці — русак і толай), копитні (кабан, сайгак), птахи (дрохва, стрепет, степовий орел).
Економіка[ред. • ред. код]
Основу економіки Атирауської області складає нафтовидобуток.[6] В області знаходяться такі нафтові родовища як «Тенгіз», «Даулетали», «Жана-Макат», «Боркілдакти», «Східно-Тегенське».
Найбільшими підприємствами регіону є:
- ТОВ «Тенгізшевройл» — виробництво сирої нафти, скрапленого вуглеводневого газу, сірки і осушеного газу.[7]
- Виробнича філія «ЕмбаМунайГаз».
- Атирауський нафтопереробний завод
Примітки[ред. • ред. код]
- ↑ Чисельність населення РК по областях, містах та районах на 1 січня 2014 (казах.), (рос.)
- ↑ а б Чисельність населення за областями, містами і районами, статтю і окремими віковими групами, окремими етносами на 1 січня 2010 (казах.), (рос.)
- ↑ Чисельність населення на початок року, регіони Республіки Казахстан, 2003—2012
- ↑ Чисельність населення Республіки Казахстан по областях на 1 січня 2013 року (казах.), (рос.)
- ↑ «Topographic Maps». Гори Жельтау на Topomapper.com.
- ↑ Промисловість Атирауської області (казах.), (рос.), (англ.)
- ↑ Сайт ТШО (казах.), (рос.), (англ.)
Джерела[ред. • ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Атирауська область |
- Офіційний сайт акімату Атирауської області (казах.), (англ.), (рос.)
- Погода в Атирауській області. Казахстан
- Карта Атирауської області на сайті Rubricon.com.
- Казахстан. Атирауська область (рос.)
|
||||||||||
|
|||||||||||||||||
|
||||||||
 |
Це незавершена стаття з географії Казахстану. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
