Балабуєв Петро Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Петро Васильович Балабуєв
Петро Васильович Балабуєв
Балабуєв Петро Васильович.jpg
Народився 23 травня 1931(1931-05-23)
Валуйськ
Помер 17 травня 2007(2007-05-17) (75 років)
Київ
Поховання Берковецьке кладовище
Громадянство СРСР СРСР Україна Україна
Діяльність інженер і викладач університету
Нагороди
Герой України (орден Держави) Герой Соціалістичної Праці
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Почесна відзнака Президента України
Орден Леніна Орден Трудового Червоного Прапора
Орден Дружби
Заслужений діяч науки і техніки України
CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Петро́ Васи́льович Балабу́єв (нар. 23 травня 1931, Валуйськ — пом. 17 травня 2007, Київ) — Герой України, доктор технічних наук, професор.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився 23 травня 1931 на хуторі Валуйськ, Станично-Луганського району, Луганської області.

З квітня 1954 року після закінчення Харківського авіаційного інституту працює на АНТК ім. О. К. Антонова. Інженер-конструктор, з 1956 року начальник складальної майстерні, з 1959-го начальник складального цеху, з 1960-го провідний інженер по льотних випробуваннях, з 1961-го заступник головного конструктора і начальник філії ОКБ на серійному заводі в Ташкенті в період запуску в серію найбільшого у світі на той час транспортного літака Ан-22 «Антей». У 1965 році Петро Васильович призначається першим директором Київського механічного заводу, з 1968 року був Головним конструктором під час створення важкого дальнього літака для перевезень великогабаритних вантажів Ан-124 «Руслан». Потім — Перший заступник Генерального конструктора, а в 1984–2005 роках — Генеральний конструктор авіаційної техніки, очолював АНТК. Квітень—жовтень 1992 року — член Колеґії з питань науково-техічної політики Державної думи України. Член Ради експортерів при КМ України (з лютого 1999).

В Києві мешкав у будинку по вулиці Генерала Вітрука, 3/11[1], на якому йому встановлена меморіальна дошка. Помер 17 травня 2007 року. Похований в Києві, на Міському некрополі «Берківцях» (ділянка № 86).

Професійна діяльність[ред.ред. код]

З його участю та під його керівництвом побудовані літаки: Ан-22 «Антей», Ан-72, Ан-74, Ан-32, Ан-28, Ан-124 «Руслан», найбільший у світі літак Ан-225 «Мрія». Серед останніх розробок пасажирський Ан-140, багатоцільовий Ан-38, середній широкофюзеляжний військово-транспортний літак Ан-70. Голова ради директорів Міжнародного консорціуму «Середній транспортний літак». Керівник програми з виконання контракту з Республікою Іран.

Автор понад 100 наукових праць. Розробив наукові основи проектування та практичного втілення в конструкцію важких транспортних літаків суперкритичних профілів крила.

Відзнаки і нагороди[ред.ред. код]

Могила Балабуєва П. В. на Берковецькому цвинтарі

Лауреат Державної премії СРСР (1973), Державної премії України (1979). Герой Соціалістичної Праці (з врученням ордена Леніна і Золотої медалі «Серп і молот», 1975), орден Трудового Червоного Прапора (1966). Заслужений діяч науки і техніки Української РСР (травень 1991)[2].

Лауреат премії НАН України імені О. К. Антонова (2000), премії імені Едварда Ворнера (2001, найвища нагорода Міжнародної організації цивільної авіації (ІКАО), премії РФ імені Петра Великого (2001). Переможець IV Міжнародного конкурсу «Людина року на транспорті» (1999). Орден Міжнародної кадрової академії «За розвиток науки та освіти» (2000). Орден Дружби (1998, Росія).

Почесний громадянин Києва (травень 1998).

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]