Барлінек

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Барлінек
Barlinek
Герб Прапор
Герб Прапор
Костел св. Боніфатія (XIII ст.)
Костел св. Боніфатія (XIII ст.)
Костел св. Боніфатія (XIII ст.)
Основні дані
52°59′ пн. ш. 15°12′ сх. д. / 52.983° пн. ш. 15.200° сх. д. / 52.983; 15.200
Країна Польща Польща
Регіон Західнопоморське воєводство
Магдебурзьке право 1278
Площа 17,55 км²
Населення 13 491 (2022)
· густота 808 (2008[1]) осіб/км²
Міста-побратими Шнефердінген, Пренцлау, Грифіно, Куррієр (1998)
Телефонний код (48) 95
Часовий пояс UTC+1 і UTC+2
Номери автомобілів ZMY
GeoNames 3103824
OSM 2896949 ·R (Ґміна Барлінек)
SIMC 0935268
Поштові індекси 74-320
Міська влада
Вебсайт barlinek.pl
Мапа
Мапа


CMNS: Барлінек у Вікісховищі

Барлі́нек (пол. Barlinek, стара німецька назва «Берлінхен», нім. Berlinchen) — місто в Мисліборському повіті Західнопоморського воєводства, на північному заході Польщі, на річці Млинівці (Млинувці), поблизу трьох озер. Відстань до Мислібужа (центру повіту) — 33 км, до Щеціна (центру воєводства) — 76 км.

Станом на 31 березня 2014 року в місті мешкало 14 257 осіб[2]. Це найбільший за кількістю мешканців населений пункт Мисліборського повіту, більший навіть від адміністративного центру, міста Мислібуж.

Серед уродженців — німецький шахіст Емануїл Ласкер, чемпіон світу в 1894—1921 роках.

Преса — газети «Ехо Барлінка» та «Пульс Барлінка».

Історія[ред. | ред. код]

Локаційний акт маркграфів Бранденбургу Альбрехта III та Отто V про заснування оборонного города датується 25 січня 1278 року. У середині XIV ст. Барлінек уже мав оборонні мури та дві в'їзні брами — Мисліборзьку і Млинську. За багато століть місто пережило численні природні катаклізми, епідемії та пожежі. Головним заняттям мешканців було сільське господарство і тваринництво. Серед давніх назв — «Nova Berlyn» і «Klein Berlin». Як частина історичного регіону Ноймарк у 1402–1454 роках місто входило до держави Тевтонського ордену. Родина Люксембургів, яка володіла цими землями, продала їх лицарям ордену. Пізніше рід Гогенцоллернів викупив місто, повернувши його у власність маркграфства Бранденбург.

1618 року маркграф Бранденбургу Йоганн-Сигізмунд Гогенцоллерн, після смерті прусського герцога Альбрехта-Фрідріха, який не залишив по собі синів-спадкоємців, офіційно став новим герцогом прусським, а маркграфство Бранденбург і герцогство Пруссія об'єдналися в державу Бранденбург-Пруссія.

Місто потерпіло від Тридцятилітньої, Семилітньої та Наполеонівських воєн. У місті розвивалося ткацтво, льонарство, виробництво вовни та сукна. На межі XVIII і XIX століть працювала паперова фабрика. 1800 року в Берлінхені мешкало 5736 людей[3]. 1816 року утворений повіт Зольдін (нім. Landkreis Soldin), який став частиною адміністративного округу Франкфурт провінції Бранденбург. Провінція входила до складу Пруссії, потім — об'єднаної Німецької імперії, а з 1918 року — штату Вільна держава Пруссія в складі Німеччини.

У другій половині XIX ст. Берлінхен став значним торговельно-економічним центром, у якому працювали, зокрема шкіряний завод і фабрика плугів. 1898 року прокладено залізничну колію до міст Хощно і Мислібуж. Зросла єврейська громада, яка становила близько 130 осіб. Початок Другої світової майже не торкнувся перебігу життя в містечку. Лише наступ Червоної армії на початку 1945 року й бої за місто між російськими та німецькими військами зруйнували понад половину будівель.


До 1946 року — «Берлінхен», відтоді — Барлінек. У 1946—1975 рр. — частина Щецінського воєводства, в 1975—1998 — частина Гожовського воєводства, після укрупнення воєводств входить до Західнопоморського воєводства.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Збереглося близько 480 м (із колишньої загальної протяжності 1700 м) фортифікацій і оборонних мурів XIV-XV ст.

Початкова школа № 1 ім. Т. Косцюшка — колишній монастир, а під час Другої світової війни — військовий госпіталь.

Зберігся єврейський цвинтар (кіркут) XVIII-XIX ст., діє православна церква (первинно збудована як храм протестантів), закладена в XIX сторіччі.

Регіональний музей, створений 1961 року, експонує виставку, присвячену Емануїлові Ласкеру, археологічні експонати, а також давні карти та поштівки Барлінека, діораму Барлінського вокзалу та речі зі сільського побуту XIX і XX сторіч. Музей розташований у так званому «Будинку Ґутенберґа» — колишній друкарні.

Демографія[ред. | ред. код]

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[4][5]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 7017 1383 5004 630
Жінки 7336 1244 4521 1571
Разом 14353 2627 9525 2201

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Населення, площа та густота за даними Центрального статистичного офісу Польщі. Powierzchnia i ludność w przekroju terytorialnym w 2007. [1].
  2. Населення за даними Центрального статистичного офісу Польщі. Główny Urząd Statystyczny. Baza Demografia. Stan i struktura ludności, dane na dzień 31.03.2014 [2] [Архівовано 26 грудня 2018 у Wayback Machine.]
  3. Lüderitz, Jörg (2008). Neumark: durch die alte Kulturlandschaft östlich der Oder. Trescher Verlag. Процитовано 29 травня 2021.{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) (нім.)
  4. GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
  5. Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.

Посилання[ред. | ред. код]