Баулін Юрій Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Баулін Юрій Васильович
9-й Голова Конституційного суду України
18 березня 2014 — 20 березня 2017
Президент Петро Порошенко
Попередник він же (в. о.); Овчаренко В'ячеслав Андрійович
Наступник він же (в. о.); Кривенко Віктор Васильович
Народився 2 вересня 1953(1953-09-02) (67 років)
Станично-Луганське, Станично-Луганський район, Ворошиловградська область, Українська РСР,
СРСР СРСР
Відомий як суддя
Громадянство Україна Україна
Освіта Харківський юридичний інститут
У шлюбі з Галина Йосипівна
Діти Олександр
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Заслужений діяч науки і техніки України Державна премія України в галузі науки і техніки

Ю́рій Васи́льович Бау́лін (нар. 2 вересня 1953, Станично-Луганське, Станично-Луганський район, Ворошиловградська область, Українська РСР) — український правознавець, доктор юридичних наук, професор, дійсний член Національної академії правових наук України, Заслужений діяч науки і техніки України. Брав участь у підготовці проектів Бюджетного, Податкового та Кримінального кодексів України. Суддя Конституційного Суду України до 3 червня 2017 року.

З 18 березня 2014 до 20 березня 2017 року — Голова Конституційного Суду України.

Життєпис[ред. | ред. код]

Юрій Васильович Баулін народився 2 вересня 1953 року у селищі міського типу Станично-Луганське (нині Станиця Луганська), Станично-Луганського району, Ворошиловградської області (нині Луганська область). У віці 16-ти років, у серпні 1970 року[1] Юрій Баулін розпочав трудову діяльність учнем токаря, а згодом токарем, старшим інспектором з кадрів механічного цеху Ворошиловградського заводу колінчастих валів (завод імені 20-річчя Жовтня), де пропрацював три роки. Того ж року юнак поступив у Харківський юридичний інститут імені Ф. Дзержинського, який закінчив 1975 року. Згодом з серпня до листопада того ж року Юрій Васильович був асистентом кафедри кримінального права, а згодом пройшов строкову військову службу.[2]

Після служби в армії у листопаді 1976 року Юрій Васильович повернувся до Харківського юридичного інституту імені Ф. Дзержинського (що згодом став Національною юридичною академією України імені Ярослава Мудрого), де працював на кафедрі кримінального права. Там юрист спочатку був асистентом, згодом аспірантом, старший викладачем, в.о. доцента та доцентом. Кандидатську дисертацію Юрій Баулін написав 1981 року на тему «Право громадян на затримання злочинця за радянським кримінальним законодавством», (за спеціальністю 12.00.08). З 1988 року став докторантом цього ВНЗ. З 1991 року Баулін обіймав посаду доцента і того ж року написав докторську дисертацію на тему «Кримінально-правові проблеми вчення про обставини, що виключають злочинність (суспільну небезпеку і протиправність) діяння» (за тією ж спеціальністю), що дозволило вже наступного, 1992 року, отримати ступінь доктора юридичних наук. А ще через рік він отримав звання професора[1] і згодом став заступником декана заочного факультету. 1996 року Юрій Васильович був обраний членом-кореспондентом Академії правових наук України (нині Національна академія правових наук України). У 20052008 роках уродженець Луганщини обіймав посади спочатку в.о. директора, а згодом директора Інституту вивчення проблем злочинності Національної академії правових наук України, що знаходиться у місті Харкові.[2] У той же час він став академіком НАПрНУ.

4 листопада 2008 року указом Президента України, Віктора Ющенка, призначений суддею Конституційного Суду України[3]. Присягу Юрій Васильович склав 3 червня 2008 року.[2] Через три роки, 4 листопада 2011 року, на спеціальному пленарному засіданні Конституційного Суду України Баулін був обраний заступником Голови Конституційного Суду України. А ще через три роки, 18 березня 2014 року, на такому ж засіданні, відповідно до статті 148 Конституції України і статті 20 Закону України «Про Конституційний Суд України» відбулися вибори нового голови Суду. За результатами таємного голосування головою Конституційного Суду України був обраний суддя Юрій Баулін[4].

26 липня 2015 року, близько 20 години, на трасі Київ — Харків, автомобіль, у якому перебував Ю. Баулін, потрапив у дорожньо-транспортну пригоду[5]. 21 вересня Юрій Баулін повернувся на роботу після лікування[6].

20 березня 2017 року пішов у відставку з посади Голови Конституційного Суду.

3 червня 2017 року припинив повноваження Судді Конституційного Суду України через припинення строку повноважень.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Баулін — автор понад 200 наукових праць з проблем кримінального та конституційного права. Досліджує методологічні проблеми кримінального права, проблеми кримінальної відповідальності та її підстав, а також обставини, що виключають кримінальну відповідальність, та підстави звільнення від неї. Серед наукових праць:

  • «Право граждан на задержание преступника» (1986),
  • «Уголовная ответственность за незаконное обращение с наркотическими средствами» (у співавторстві, 1988),
  • «Обстоятельства, исключающие преступность деяния» (1991),
  • «Согласие „потерпевшего“ как обстоятельство, исключающее преступность деяния» (2007),
  • «Кримінальне право України: Загальна частина» (у співавт., 2001, 2003, 2004, 2007, 2010),
  • «Кримінальне право України: Особлива частина» (у співавт., 2001, 2003, 2004, 2007, 2010),
  • «Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар» (2003, 2004, 2006),
  • «Потерпілий від злочину (міждисциплінарне правове дослідження)» (у співавторстві, 2008),
  • «Конституція України. Науково-практичний коментар» (у співавторстві, 2011),
  • «Правовая система Украины: история, состояние и перспективы, в 5 т.» (у співавторстві, 2011),
  • «Правова система України: історія, стан та перспективи» Т. 5 (2012),
  • «Великий енциклопедичний словник» (у співавторстві, 2012).

Науковий доробок[ред. | ред. код]

Автор понад 200 наукових праць з проблем кримінального та конституційного права. Тричі, у 2001, 2002 та 2011 роках, лауреат Премії імені Ярослава Мудрого, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, кавалер ордену «За заслуги» 3-го ступеня. Член спеціалізованої вченої ради Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого». Заступник голови Редакційної ради «Вісника Конституційного Суду України», член науково-редакційних рад низки видань.

Нагороди[ред. | ред. код]

Особисте життя[ред. | ред. код]

Юрій Васильович Баулін одружений. Разом із дружиною Галиною Йосипівною (нар. 1951), яка працює адвокатом, виховав сина Олександра (нар. 1975), нині юриста.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Баулін Юрій Васильович. dovidka.com.ua. 
  2. а б в Судді. Баулін Юрій Васильович. Офіційний сайт Конституційного Суду України. Архів оригіналу за 28 квітень 2016. Процитовано 16 березень 2014. 
  3. Указ Президента України № 86/2008 «Про призначення Ю.Бауліна суддею Конституційного Суду України». Офіційне інтернет-представництво Президента України. 04-02-2008. 
  4. Головою Конституційного Суду України обрано Юрія Бауліна. Офіційний сайт Конституційного Суду України. Архів оригіналу за 6 березень 2016. Процитовано 18 березень 2014. 
  5. Баулін на момент ДТП їхав з відрядження, — КСУ / РБК, 27.07.2015
  6. Голова КС Баулін вийшов на роботу. ukranews.com. Українські новини. 23.09.2015. 
  7. Указ Президента України від 19 листопада 2003 року № 1317/2003 «Про відзначення державними нагородами України членів Академії правових наук України»
  8. Указ Президента України від 20 грудня 2006 року № 1103/2006 «Про присудження Державних премій України в галузі науки і техніки 2006 року»
  9. Указ Президента України від 23 червня 2009 року № 475/2009 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Конституції України»

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]