Бирючина

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Бирючина звичайна
Загальний вигляд бирючини звичайної — типового представника роду.
Загальний вигляд бирючини звичайної — типового представника роду.
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Покритонасінні (Angiospermae)
Клас: Дводольні (Dicotylédones)
Порядок: Губоцвіті (Lamiales)
Родина: Маслинові (Oleaceae)
Рід: Бирючина (Ligustrum)
Види
Див. текст
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Ligustrum
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Ligustrum
EOL logo.svg EOL: 61237
ITIS logo.svg ITIS: 32973
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 13596

Бирючи́на (Ligustrum)[1] — рід багаторічних рослин родини Маслинових. Його представники — кущі або невеликі дерева з нерозсіченими супротивними листками та дрібними запашними квітами. Відомо близько 30 видів, поширених в Південній Європі, Південній і Південно-Східній Азії та Північній Африці.

На теренах СНД у дикому стані ростуть 4 види. Один із них, бирючина звичайна (L. vulgare), дико росте в таких регіонах України: Закарпаття, Південний Лісостеп і Степ. Кущ з блискучими ланцетовидними листками і білими квітками, зібраними у верхівкові волотьовидні суцвіття. Медонос, бджоли збирають багато нектару, а також пилок[2]. Плід — чорна ягода.

Як декоративна рослина культивується по всій території України. Добре переносить стрижку, застосовується для живоплотів. Деревина міцна, іде на виготовлення чоботарських цвяхів, токарних виробів. Ягоди використовуються як барвник. На кримському та кавказькому узбережжях Чорного моря культивується бирючина блискуча (L. lucidum) — декоративне вічнозелене деревце родом з Китаю.

Види[ред.ред. код]


Джерела[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Ligustrum // Ю. Кобів. Словник українських наукових і народних назв судинних рослин (Серія «Словники України»). — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — ISBN 966-00-0355-2.
  2. Алексєєнко Ф. М.; Бабич І. А.; Дмитренко Л. І.; Мегедь О. Г.; Нестероводський В. А.; Савченко Я. М. (1966). У Кузьміна М. Ф.; Радько М. К. Виробнича енциклопедія бджільництва (українською). Київ «Урожай». с. 47.