Бирючина

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Бирючина звичайна
20131115Ligustrum vulgare.jpg
Загальний вигляд бирючини звичайної — типового представника роду.
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Айстериди (Asterids)
Порядок: Губоцвіті (Lamiales)
Родина: Маслинові (Oleaceae)
Триба: Oleeae
Підтриба: Ligustrinae
Рід: Бирючина (Ligustrum)
L., 1753
Види

Див. текст

Commons-logo.svg Вікісховище: Ligustrum

Бирючи́на (лат. Ligustrum)[1] — рід багаторічних рослин родини маслинових. Його представники — кущі або невеликі дерева з нерозсіченими супротивними листками та дрібними запашними квітами. Відомо близько 30 видів, поширених в Південній Європі, Південній і Південно-Східній Азії та Північній Африці.

На теренах Східної Європи та Центральної Азії у дикому стані ростуть 4 види. Один із них, бирючина звичайна (L. vulgare), дико росте в таких регіонах України: Закарпаття, Південний Лісостеп і Степ. Кущ з блискучими ланцетовидними листками і білими квітками, зібраними у верхівкові волотьовидні суцвіття. Медонос, бджоли збирають багато нектару, а також пилок[2]. Плід — чорна ягода.

Як декоративна рослина культивується по всій території України. Добре переносить стрижку, застосовується для живоплотів. Деревина міцна, іде на виготовлення чоботарських цвяхів, токарних виробів. Ягоди використовуються як барвник. На кримському та кавказькому узбережжях Чорного моря культивується бирючина блискуча (L. lucidum) — декоративне вічнозелене деревце родом з Китаю.

Види[ред. | ред. код]


Примітки[ред. | ред. код]

  1. Ligustrum // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. Алексєєнко Ф. М., Дмитренко Л. І., Мегедь О. Г., Нестероводський В. А., Савченко Я. М. Виробнича енциклопедія бджільництва / ред. Кузьміна М. Ф.,Радько М. К. — Київ : Урожай, 1966. — С. 47.

Джерела[ред. | ред. код]