Богомоли

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Mantodea
Богомол звичайний, його оотека та самиця Deroplatys desiccata (з книги Ротшільд "Комахи", 1878)
Богомол звичайний, його оотека та самиця Deroplatys desiccata (з книги Ротшільд "Комахи", 1878)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Членистоногі (Arthropoda)
Клас: Комахи (Insecta)
Підклас: Крилаті комахи (Pterygota)
Інфраклас: Новокрилі (Neoptera)
Надряд: Dictyoptera
Ряд: Богомоли (Mantodea)
Burmeister, 1838
Родини

Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category:Mantodea
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Mantodea
EOL logo.svg EOL: 416
ITIS logo.svg ITIS: 666589
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 7504

Богомо́ли (Mantodea) — ряд комах надряду тарганоподібні з неповним перетворенням. Мають характерний вигляд: у спокійному стані тримають передні ноги зігнутими і спрямованими вперед, наче моляться (звідси і їхня назва). Забарвленням та формою тіла богомоли нагадують частини рослин. Усі богомоли є хижаками, які зазвичай полюють з засідки на дрібних комах та павукоподібних, хоча великі види можуть з'їсти й дрібних хребетних. Відомо близько 2400 видів богомолів[1], які переважно поширені у зонах тропічного та субтропічного клімату по всій Землі, окремі види живуть у помірній зоні.

Зовнішня будова[ред.ред. код]

Богомоли мають видовжене, відносно струнке тіло. Розміри тіла сильно варіюють. Це середнього або великого розміру комахи, з довжиною тіла від 12 до 130 мм.[2]

Голова богомолів зазвичай трикутна за рахунок дуже великих округлих чи конічних фасеткових очей, які виступають з боків. Голова не прикрита передньоспинкою, вільно рухається у всі боки на своєрідній «шиї», що також додає комасі вигляду «молільника». Окрім складних очей на тім'ї зазвичай наявні 3 прості вічка.[3] Антени за невеликим виключенням майже завжди нитчасті. Ротовий апарат гризучого типу з потужними зубчастими мандибулами. Нижньощелепні полапки 5-членикові, губні полапки складаються з 3 сегментів.[2]

Передньоспинка зазвичай видовжена, але іноді розширена за допомогою бічних виростів. Черевце довге і пласке, складається з 10 тергітів у обох статей, стернитів у самців 9, у самиць — 7. На кінці черевця наявні членисті церки, у самців також і грифельки.[3]

Дві задні пари ніг зазвичай довгі ходильні, що дозволяє богомолу за необхідності тримати тіло досить високо над поверхнею. Передні ноги хапальні. Переднє стегно має канавку, до якої передня гомілка може вкладатися як складаний ніж. Зазвичай переднє стегно має також довгі шипи, а гомілка озброєна гострими зубцями. Такі зубчасті кліщі дозволяють богомолу міцно утримувати здобич.[3] Лапки зазвичай з 5 члеників, іноді їх кількість редуковано до 3-4.[2]

Передні крила богомолів потовщені, напівпрозорі, виконують функцію надкрил, захищаючи задні. Задні крила зазвичай тонкі та широку, складені на манер віяла, часто прозорі, іноді з малюнком. Деякі богомоли непогано літають (особливо більш тендітні та легкі самці), в інших видів крила вкорочені чи редуковані повністю разом з надкрилами.[3]

Особливості внутрішньої будови[ред.ред. код]

Богомоли мають великі та складно влаштовані слинні залози. Мускульний шлунок богомолів невеликий, із зубцями. Середня кишка має 8 сліпих відростків. Трахейна система відкривається 8 парами дихалець на спинному боці черевця. У черевному нервовому ланцюжку 7 гангліїв.[2]

Життєвий цикл[ред.ред. код]

Комахи з неповним перетворенням. З яйця виходить личинка, схожа за зовнішнім виглядом і способом життя на дорослу особину. Самиця відкладає яйця у спеціальну пінисту рідину, яка виділяється допоміжними залозами статевої системи. Ця піниста маса містить оксалат кальцію та застигає на повітрі, утворюючи захисну капсулу навколо яєць — оотеку. Оотеки прикріплюють до субстрату в прихованому місці: під каменями, у щілинах кори дерев, на гілках. Самиці деяких видів богомолів (Photininae) охороняють оотеки та молодих личинок.[2]

Вперше личинки богомола линяють або в самій оотеці, або прив'язуючись до неї шовковою ниточкою. При линянні богомоли вкрай чутливі до рівня вологості.[2]

Спосіб життя[ред.ред. код]

Живляться комахами, павукоподібними, великі особини здатні вполювати дрібних хребетних тварин — ящірок, жаб, птахів тощо.

Походження[ред.ред. код]

Богомоли є монофілетичною групою, що походить від спільного предка з іншими тарганоподібними. Викопні богомоли відомі з ранньої крейди.[2] Разом з тим деякі автори вважають викопну комаху Mesoptilus dolloi протобогомолом, а тоді походження ряду відноситься до раннього карбону.[4] Найбільш примітивною та близькою до предкових груп богомолів вважають представників трьох невеликих родин: Mantoididae, Chaeteessidae, Metallyticidae.[5]

Різноманіття[ред.ред. код]

Відомо близько 2400 видів, які належать до 15 родин. Більшість з них поширені в країнах з теплим кліматом, в помірному поясі зустрічаються рідше. Ареал більшості видів обмежений 45°-46° широти на обох півкулях, лише декілька видів здатні жити полярніше ніж 50° північної широти, зокрема богомол звичайний та емпуза піщана (Empusa pennicornis). У південній півкулі найпівденніше зустрічається новозеландський богомол Orthodera novaezealandiae[en].[6]

Найдрібніший з відомих богомол — Mantoida tenuis з південноамериканського тропічного лісу, довжиною до 1 см, найбільший — Ischnomantis gigas з саван Західної Африки, самиця якого досягає 17 см у довжину. Великі богомоли вагою близько 5 г належать до родів Macromantis (Америка) та Plistopilota (Африка).[7]

Богомол роду Chaeteessa (Коста-Рика)

Родини Mantoididae, Chaeteessidae, Metallyticidae[ред.ред. код]

Докладніше: Mantoididae, Chaeteessidae та Metallyticidae

Кожна з 3 родин містить лише 1 рід, сумарно в них міститься близько 20 видів. Вважаються еволюційно найдавнішими богомолами, що зберегли багато спільного з тарганами (особливо Mantoididae).[8]

Богомол Perlamantis allibertii (Португалія)

Родина Amorphoscelidae[ред.ред. код]

Докладніше: Amorphoscelidae

Родина складається з 15 родів та поділяється на 3 підродини: Perlamantinae (2 роди, Південна Європа та Північна Африка), Amorphoscelinae (5 родів, Африка на південь від Сахари та Південно-Східна Азія) та Paraoxypilinae (8 родів, Австралія та Нова Гвінея, 1 вид Exparoxypilus africanus Beier, 1929 з Танзанії).[9]

Богомол роду Eremiaphila (Ізраїль)

Родина Eremiaphilidae[ред.ред. код]

Докладніше: Eremiaphilidae

Дрібні богомоли з редукованими крилами, мешканці піщаних та кам'янистих пустель. До родини належать 2 роди: Eremiaphila (близько 70 видів) і Heteronutarsus (4 види).[9]

Богомол роду Acontista (Еквадор)

Родина Acanthopidae[ред.ред. код]

Докладніше: Acanthopidae

Родина містить 13 родів і поділяється на 3 підродини: Acanthopinae (6 родів), Acontistinae (6 родів), Stenophyllinae (1 рід).[10]

Богомол Pseudocreobotra wahlbergii (Південно-Африканська Республіка)

Родина Hymenopodidae[ред.ред. код]

Докладніше: Hymenopodidae

Яскраві тропічні богомоли, часто чудернацької форми. Через схожість на квітки їх часто називають «квітковими богомолами», «орхідейними богомолами» тощо. Поширені переважно в Африці та Південно-Східній Азії, з окремими видами в Новій Гвінеї та Австралії. До родини включено 44 роди в 4 підродинах: Hymenopodinae (14 родів), Acromantinae (20 родів), Epaphroditinae (4 роди) та Oxypilinae (6 родів).

Богомол роду Liturgusa (Панама)

Родина Liturgusidae[ред.ред. код]

Докладніше: Liturgusidae

Богомоли, що мешкають на корі дерев, звичайно мають захисне забарвлення під колір кори, а також пласку форму тіла з виростами, що нагадують мохи або лишайники. Поширені у всіх біогеографічних регіонах, окрім Палеарктики. Родина містить 17 родів. Значна кількість дослідників вважає, що родина має поліфілетичне походження, і богомоли з західної півкулі мають бути розділені з африкансько-азійськими та австралійськими до окремих груп.[11]

Богомол роду Tarachodes (ПАР)

Родина Tarachodidae[ред.ред. код]

Докладніше: Tarachodidae

Велика родина, поділяється на 2 підродини: Tarachodinae (33 роди) та Caliridinae (7 родів). Голова збільшена відносно тіла, тіло часто сплощене як і церки, середні й задні ноги короткі. Крила самців нормального розміру, тоді як у самиць часто вкорочені. Поширені переважно в тропічній Африці та Південній і Південно-Східній Азії.[12]

Богомол Pogonogaster tristani (Коста-Рика)

Родина Thespidae[ред.ред. код]

Докладніше: Thespidae

Родина містить 43 роди, згруповані в 6 підродин: Pseudomiopteryginae (7 родів), Miopteryginae (5 родів), Thespinae (10 родів), Hoplocoryphinae (3 роди), Oligonicinae (16 родів), Haaniinae (2 роди).[13]

Богомол роду Hapalopeza (Малайзія)

Родина Iridopterygidae[ред.ред. код]

Докладніше: Iridopterygidae

Різноманітна група богомолів, поширена в Афротропічній, Індомалайській та Австалазійській області. Родина містить 53 роди, об'єднані в 5 підродин: Hapalomantinae (9 родів), Iridopteryginae (8 родів), Nanomantinae (14 родів), Nilomantinae (5 родів), Tropidomantinae (17 родів).[14]

Богомол Tenodera australasiae (Австралія)

Родина Богомолові (Mantidae)[ред.ред. код]

Докладніше: Богомолові

Найбільша родина богомолів. Складається з 20 підродин, більше 180 родів, 1140 видів. До родини належить майже половина сучасних видів богомолів, які є вкрай різноманітними.[15]

Родина Toxoderidae[ред.ред. код]

Докладніше: Toxoderidae

Родина містить 17 родів, поширених в Афротропічній та Індомалайській областях. Часто великі богомоли чудернацької форми, з лопатями на середніх і задніх ногах та черевці.[16]

Богомол Idolomantis diabolica (ПАР)
Богомол Sybilla pretiosa (ПАР)

Родини Empusidae та Sibyllidae[ред.ред. код]

Докладніше: Sibyllidae
Докладніше: Емпузові

Зовнішньо схожі, проте філогенетично окремі групи богомолів.

Родина Емпузові містить 10 родів, об'єднані в 2 підродини: Blepharodinae (3 роди) та Empusinae (7 родів). Емпузові поширені в Старому світі: Європа, Африка, Західна Азія. Голова має характерний виріст, ходильні ноги і черевце несуть лопаті, передньогруди видовжені, антени самців гребінчасті або перисті.[17] Ці богомоли часто ведуть нічний спосіб життя, живуть у високій траві чи кущах.

Sibyllidae — це маленька родина, що містить 3 роди: Leptosibylla, Presibylla, Sibylla. Поширені у тропічній Африці, на південь від Сахари. Голова з видовженим «рогом», середні та задні ноги з лопатями, нагадують зовнішній вигляд емпузових богомолів. На відміну від останніх, живуть переважно на корі дерев у тропічному лісі.[17]

Біогеографія[ред.ред. код]

Фауна Європи[ред.ред. код]

Європа є відносно бідною за видовим складом богомолів. У фауні Європи відомо 35[18], 36[19] або 39[20] видів богомолів, які належать до 4 родин та 16 родів.

В Україні відомо 7 видів з трьох родин. Серед них найпоширеніший богомол звичайний (Mantis religiosa), що мешкає в степу, лісостепу, рідше в зоні лісів.

Охорона різноманіття[ред.ред. код]

Міжнародний союз охорони природи з більш як 2400 видів богомолів визнав загрозливим стан лише богомола Ameles fasciipennis з центральної Італії.[21] До списку МСОП також входить піренейський ендемік Apteromantis aptera[en], але в статусі LC, найменш загрозливому[22].

У культурі[ред.ред. код]

Фольклор і давня історія[ред.ред. код]

Люди здавна спостерігали за богомолами. В європейських мовах назва цих комах пов'язувалася з молитвами, набожністю, покірністю до Бога. Лише в мальтійській мові назва богомолів перекладається як «створіння диявола». У китайському фольклорі навпаки богомол був символом сили, сміливості та зухвалості. Китайське прислів'я каже, що хоча богомол не зупинить віз, він достатньо нахабний, щоб спробувати. Китайці з давніх часів влаштовували двобої богомолів та цвіркунів.[23] У єгипетських міфах богомол був малим божеством, «птахомухою», що перевозило душі померлих до потойбічного світу. Богомоли згадуються у Книзі мертвих часів XVIII династії (1555—1350 до н. е.). В ассирійському шумеро-акадському словнику з бібліотеки царя Ашшурбаніпала (669—626 р. до н. е.) є шумерські назви богомолів, що приблизно перекладаються як «коник-некромант» і «коник-віщун».[24]

У міфах бушменів богомол — один з творців світу. Також Місяць описується як черевик богомола, який той закинув на небо. Крім того, за іншим міфом богомол створив антилопу канну та оживляє її кожен раз, коли та гине.[25]

У давньогрецькій літературі поширене слово «мантіс», але воно має первинне значення — свята людина, віщун. Лише у давньогрецького поета Теокріта з'являється метафора тендітної руки коханої жінки як хижої ноги богомола. З давньогрецьких часів і до XVII сторіччя в Європі побутувало повір'я, що богомоли здатні показати мандрівнику, який заблукав, шлях додому.[26]

Афіша фільму «Смертельний богомол» (1957, США)
KZ-2012-50tenge-Hierodula-a.png
KZ-2012-500tenge-Hierodula-b.png
Stamp of Moldova 109.gif

XX сторіччя[ред.ред. код]

  • У романі Джеральда Даррелла «Моя сім'я та інші звірі» зображується бій між улюбленцями хлопчика: самицею богомола Сесілією та геконом Джеронімо.
  • У фантастичній кінострічці Смертельний богомол[en] внаслідок глобального потепління тане крига на Північному полюсі, вивільнюючи 65-метрового богомола, який загрожує знищити людство. Герої стрічки вбивають фантастичне чудовисько. Таку ж назву в перекладі має китайський бойовик[en] 1978 року, але там слово «богомол» вживається в метафоричному значенні потужного та кмітливого вояка.

XXI сторіччя[ред.ред. код]

  • В оповіданні Віктора Пелевіна «Зал співочих каріатид» (рос. «Зал поющих кариатид») зі збірки «П5» головній героїні Олені під дією екстракту з богомолів «Мантіс-Б» ввижається дух самиці богомола, який пояснює їй сутність буття. В кінці оповідання Олена зливається з уявною самицею богомола та намагається з'їсти чоловіка під час статевого акту.[27]
  • Богомол є одним із героїв-майстрів кунг-фу непереможної п'ятірки в мультфільмі Панда Кунг-Фу.

Зображення богомолів[ред.ред. код]

Перша монета з зображенням богомола відома з Сицилії, близько 420 року до н. е.[28] На пам'ятних монетах у 50 та 500 казахстанських теньге 2012 року зображено місцевий вид Hierodula tenuidentata. Цікаво, що богомоли зображені з обох боків монет.

Богомола звичайного зображено на марках Молдови. Інші богомоли є на марках Камбоджі[29], Гани[30], Ботсвани, Австралії, Чилі[31], Малайзії, Індонезії та інших країн.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Mantodea Species File Online
  2. а б в г д е ж Rasnitsyn, A. P.; Quicke, D. L. J. (eds) (2002). History of insects. New York: Kluwer Academic Publisher Dordrecht. с. 273-276. с. 517. ISBN 1-4020-0026-X. (англ.)
  3. а б в г Плавильщиков, Н.Н. (1994). Определитель насекомых: Краткий определитель наиболее распространённых насекомых европейской части России. М.: Топикал. с. 544. (рос.)
  4. Wieland, 2013, с.43
  5. Wieland, 2013, с.14
  6. Wieland, Frank (2013). The phylogenetic system of Mantodea (Insecta: Dictyoptera). Heidelberg: Univ.-Verlag. (англ.)
  7. Prete, 1999, с. 21
  8. Wieland, 2013, с.13
  9. а б Wieland, 2013, с.17
  10. Wieland, 2013, с.22
  11. Wieland, 2013, с.27
  12. Wieland, 2013, с.29
  13. Wieland, 2013, с.30
  14. Wieland, 2013, с.33
  15. Wieland, 2013, с.35
  16. Wieland, 2013, с.36
  17. а б Wieland, 2013, с.38
  18. Marabuto, Eduardo; Rodrigues, Ivo; Henriques, Sérgio (2014). Sphodromantis viridis (Forskal, 1775): New for Portugal and new records of the rare and small mantids Apteromantis aptera (Fuente, 1894) and Perlamantis allibertii Guérin-Méneville, 1843 in the country (Mantodea: Mantidae and Amorphoscelidae). Biodiversity Data Journal 2. с. e1037. doi:10.3897/BDJ.2.e1037. ISSN 1314-2828. 
  19. Heller K-G, Bohn H. Mantodea. Fauna Europaea version 2.6.2, retrieval date: 28.10.2015
  20. Помилка цитування: Неправильний виклик <ref>: для виносок Marabuto2014 не вказаний текст
  21. Battiston, R. 2014. Ameles fasciipennis. The IUCN Red List of Threatened Species 2014: e.T44791445A44798187. http://dx.doi.org/10.2305/IUCN.UK.2014-1.RLTS.T44791445A44798187.en. Downloaded on 23 May 2016(англ.)
  22. Battiston, R. 2014. Apteromantis aptera. The IUCN Red List of Threatened Species 2014: e.T1935A21426204. http://dx.doi.org/10.2305/IUCN.UK.2014-1.RLTS.T1935A21426204.en. Downloaded on 04 June 2016
  23. Prete, 1999, с. 4
  24. Prete, 1999, с. 5
  25. Вернер Э. Мифы народов Африки / Пер. с англ. Т. Е. Любовской. — М. : ЗАО Центрполиграф, 2007.(рос.)
  26. Prete, 1999, с. 5-6
  27. Насиба Таллибаева. П5. Виктор Пелевин. Афиша.ру, 17 октября 2008(рос.)
  28. Bodson, L. (1983) The beginnings of entomology in Ancient Greece. The Classical Outlook, 61 ,3–6.
  29. Stamp of Kampuchea, 1.50 R, 1988
  30. 15000 c
  31. Mantis_gayi

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]