Блощинська волость

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Блощинська волость
Центр Блощинці
Площа 30 131 (1886)
Населення 11 279 осіб (1886)
Густота 34.3 осіб / км²

Блощинська волость (Блощинецька) — історична адміністративно-територіальна одиниця Васильківського повіту Київської губернії з центром у селі Блощинці.

Склад[ред. | ред. код]

Станом на 1861 рік до складу волості входили с. Блощинці, д. Томилівка, д. Чепилівка, с. Острійки, с. Сухоліси, д. Новоянів, д. Слупів, д. Молодецьке, д. Пугачівка, д. Троцьке.[1]

Станом на 1886 рік складалася з 12 поселень, 12 сільських громад. Населення — 11279 осіб (5572 чоловічої статі та 5707 — жіночої), 1321 дворове господарство[2].

Земля волості
Площа, десятин У тому числі орної, дес.
Сільських громад 10250 8453
Приватної власності 9434 2365
Казенної власності 9963 5415
Іншої власності 484 263
Загалом 30131 16496

Основні поселення волості:

  • Блощинці — колишнє власницьке село при річці Узин, 657 осіб, 75 дворів, православна церква, вітряний млин. За 4 версти — кінний завод.
  • Антонівка (Рейментарщина) — колишнє власницьке село, 1076 осіб, 135 дворів, православна церква, школа, постоялий будинок, 5 вітряних млинів.
  • Олійникова Слобода — колишнє власницьке село при річці Вирвохвіст, 891 особа, 128 двори, православна церква, школа, 7 вітряних млинів.
  • Острійки — колишнє власницьке село при річці Узин, 1156 осіб, 160 дворів, православна церква, 2 постоялих будинки, 4 вітряних млини.
  • Сухоліси — колишнє власницьке село, 605 осіб, 71 двір, православна церква, школа, постоялий будинок.
  • Узин (Темберщина) — колишнє власницьке село при річці Узин, 1997 осіб, 280 дворів, православна церква, постоялий будинок, 2 лавки, 5 вітряних млинів.
  • Чепиліївка — колишнє власницьке село при річці Узин, 406 осіб, 27 дворів, школа, 2 постоялих будинки, водяний і вітряних млини.
  • Янківка (Лоштинщина) — колишнє власницьке село, 1836 осіб, 254 двори, православна церква, школа, 2 постоялих будинки.

Старшинами волості були:

  • 19121913 роках — Моісей Йосипович Уласенко[3],[4],[5].

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. Кіевскія губернскія вѣдомости № 40, відділ II, частина офіційна від 7 жовтня 1861, с. 491 (рос. дореф.)
  2. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  3. рос. дореф. Памятная книжка Кіевской губерніи на 1912 г. Съ приложением Адрес-Календаря губерніи. Изданіе Кіевскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Кіев. 1912. XX + 289 + 275 + 68 с.
  4. рос. дореф. Памятная книжка Кіевской губерніи на 1913 годѣ. Съ приложением Адрес-Календаря губерніи. Изданіе Кіевскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Кіевъ. Типографія Губернскаго Правленія, Софійск. пл., зданіе Присутствен. мѣстъ. 1912. XXI + 286 + 293 + 75 с.
  5. рос. дореф. Памятная книжка Кіевской губерніи на 1915 годѣ. Съ приложением Адрес-Календаря губерніи. Изданіе Кіевскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Кіевъ. Типографія Губернскаго Правленія, Софійск. пл., зданіе Присутствен. мѣстъ. 1915. XXI + 244 + 290 + 62 с.