Велика Мотовилівка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Велика Мотовилівка
Pałac w Motowidłówce.jpg
Країна Україна Україна
Область Київська область
Район/міськрада Фастівський
Рада/громада Мотовилівська сільська рада
Код КОАТУУ 3224987202
Основні дані
Засноване 1018[1]
Населення 1321
Площа 0,63 км²
Густота населення 2096,83 осіб/км²
Поштовий індекс 08522
Телефонний код +380 4565
Географічні дані
Географічні координати 50°08′08″ пн. ш. 30°05′23″ сх. д. / 50.13556° пн. ш. 30.08972° сх. д. / 50.13556; 30.08972Координати: 50°08′08″ пн. ш. 30°05′23″ сх. д. / 50.13556° пн. ш. 30.08972° сх. д. / 50.13556; 30.08972
Середня висота
над рівнем моря
197 м
Місцева влада
Адреса ради 08522, Київська обл., Фастівський р-н, с. Велика Мотовилівка, вул. Шкільна, 1, тел. 47-3-40
Карта
Велика Мотовилівка. Карта розташування: Україна
Велика Мотовилівка
Велика Мотовилівка
Велика Мотовилівка. Карта розташування: Київська область
Велика Мотовилівка
Велика Мотовилівка
Мапа

Велика Мотовилівка у Вікісховищі?

Вели́ка Мотови́лівка — село в Україні, у Фастівському районі Київської області. Населення становить 1321 осіб..

Історія[ред. | ред. код]

Мотовилівка на карті XVIII століття
Палац в 1875 році на рисунку Наполеона Орди

Народні перекази свідчать, що у глибоку давнину на місці Мотовилівки було місто Міна, (965—1035)оселений греками. Цей град було вщент знищено печенігами ще у ХІІ ст. Місцина довгий час називалася пусте Городище. Після укладення миру між русами і половцями князь Св'ятополк взяв за дружину доньку половецького Тугархана, а на річці Гулянка влаштовано бенкет, що тривав декілька тижнів.

У 1095 р. Пусте Городище почало заселятися під назвою Гуляники.1390 р.князь Володимир Ольгердович підтвердив грамотою право роду князя Юрія Половця(Рожиновського)із Сквири на Гуляники. У 1 половині XV ст. маєток Гуляники були подаровані Михайлвоі Рожановському. Князь Яцько М.Рожиновський 1480 р. заставив Гуляники за борг київському міщанину Пашковичу. У XVI ст., під час нападу татар, 1492 р.,та 1540 Гуляники були розорені. Великий князь Литовський Олександер 1492 дарує Гуляники П.Івашкевичу, а 1528 король і великий князь Сигизмунд І підтвердив право вдові Івашкевича Гелені та його дітям. Воєвода, князь К.Острозький 1560 подарував спустіле село І.Мотовилівцю.

Тож Мотовилівка — назва попереднього стародавнього містечка Гуляники після переходу його у власність Івана Мотовила (Мотовилівця) у XVI столітті (1560 рку). Основа цього містечка була якраз на пагорбових теренах сучасного с. Велика Мотовилівка. Наприкінці XVI ст. (1595 р.король Сигизмунд ІІІ, дарує Яну Аксаку) воно переходить у власність родини Аксаків. Поселення задвна йменувалося містом. У 1613 р.збудовано Мотовилівський замок,:на 8 веж великих, та 15 менших. В люстраціі Киівського воєводства 1616 р.в Мотовилівці 300 заселених будинків,30 зних козачі і стрілецькі. З 1625 р.козаки в складі Киівського полку реєстрових козаків. В червні 1648 фастівські козаки захопили замок і заснували сотню, що увійшла до киівського полку, сотник Іван Бодянський(Половець), за Зборівським договором 1649 у Мотовилівській сотні 212козаків,до1651 сотник Семен Половий. У 1665 Мотовилівка до червня, резиденція полковника П.Бутрима, спільника гетьмана Тетері, далі до листопада В.Децика спільника Брюховецького, покинувши замок сюди вернулись поляки, а посадником став козак Малюта.18 листопада 1665,московські рейтери з киівського гарнізону вдерлись в замок винищили нечисельну охорону і більшість жителів, спалили Мотовилівку і замок. У 1672-76 Мотовилівка резиденція київського полковника І.Вербицького, прибічника П.Дорошенка. В 1679-85 осідок отаманів Шацко та Єника.1686/90 повернулись Аксаки.

1686 року, внаслідок поділу України, т.з"Вічний мир" між Московським царством і Річчю посполитою кордон пройшов по річці Стугна, тому єдине поселення Мотовилівка розділив кордон — сучасна Мотовилівка відходила до складу московськоі держави, Велика Мотовилівка — до Польщі. Під час козацького повстання Семена Палія Мотовилівку (польську) захопили загони Плиски, Хмуренка та Сороченка(1690—1704 у підпорядкуванні Палія,,до 1709 підпорядковане гетьману Мазепі, до 1711 П.Орлику)Після повернення поляків у 1711 році у свої володіння внаслідок підписання царським урядом того ж року Прутського трактату, козацьке населення, що оселилося там раніше, змушене було переселятися на протилежному березі р. Стугни. Стугна, внаслідок чого утвориться інша нова.  Мотовилівка. Історична ж Мотовилівка почала називатися Панською або польською Мотовилівкою, а у радянські часи стала Великою Мотовилівкою.

Усипальниця Руліковських у с. Велика Мотовилівка Фастівського району Київської області
Усипальниця Руліковських у с. Велика Мотовилівка Фастівського району Київської області (до реставрації 2016 р.)
Усипальниця Руліковських у с. Велика Мотовилівка Фастівського району Київської області
Усипальниця Руліковських у с. Велика Мотовилівка Фастівського району Київської області (після реставрації 2016—2017 рр.)

У XVIII столітті Мотовилівка була осередком гайдамацького руху1734 в районі мотовилівського ключа діяв загін Лазаря Таранця. 1768 року тут побував Яків Довгошиєнко[2].

1793 року відбувся другий поділ Польщі і поселення вже не було прикордонним, однак поділ сіл на Малу або Казенну та Велику Мотовилівки залишився й у майбутньому. У панській Мотовилівці було 220 душ юдейської віри, однак царський уряд швидко всіх вихрестив і асимілював. Кріпосні за поляків працювали на пана три дні, а за царату 6 днів.1795 від села в окреме помістя виділилась Геленівка.

У 1746 році в селі вже існувала місцева православна церква. У 1800 році у селі для місцевих католиків було збудовано новий кам'яний костел, історичні рештки якого залишилися досьогодні. Під час повстання декабристів у панській Мотовилівці з 31грудня 1825 до 2 січня 1826 перебував Чернігівський полк на чолі з підполковником С.Муравйовим-Апостолом.У 1827 році в окреме помістя виділилась Слобода(Мотовилівська Слобідка). У 1917—1919 роках у селі діяла заснована Овсієм Гончарем у своїй хаті «Просвіта» ім. Б. Грінченка. Овсій Гончар (або отаман Бурлака) був уродженцем села і підняв весною 1919 року грандіозне антибільшовицьке повстання селян Фастівщини, яке вдалося розбити тільки за участі знятих з фронтів частин Червоної Армії. Під час війни у 1941—1943 роках у селі діяв осередок ОУН (Пурик, Головко, інші). Село було звільнено від німців 6 листопада 1943 року.Після війни господарства Великої М.,Мот.Слобідки та Ч.Мотовилівки були об"єднані і один "Світанок",до 1958р.колгосп обслуговувала В.Офірнянська МТС, центральна садиба колгоспу розташувалась у Великій Мотовилівці,тут був відкритий БК,а з 1985 сюди переїхала Червономотовилівська сільрада.9 вересня 1991 року В.Роженко і С.Бей підняли над приміщенням сільради національний прапор.Під час референдуму 1 грудня 1991 року майже 99% сільчан підтримали Акт проголошення Незалежности.2016 на фасаді Великомотовилівськоі ЗОШ встановлено меморіальну дошку отаману Бурлаці(Овсію Гончару)

Метричні книги, клірові відомості, сповідні розписи церкви Різдва Пресвятої Богородиці с. Велика Мотовилівка (приписні Мотовилівська слобідка з кладбищ. час. св. Іоанна Богослова, с. Єленівка) XVIII ст. — Київської сот. Київського п., з 1781 р. Київського, з 1795 р. Васильківського пов. Київського нам., з 1797 р., ХІХ ст. Ксаверівської волості Васильківського пов. Київської губ. зберігаються в ЦДІАК України http://cdiak.archives.gov.ua/baza_geog_pok/church/vely_021.xml

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Усипальниця Руліковських у с. Велика Мотовилівка
Усипальниця Руліковських у с. Велика Мотовилівка

У селі збереглися руїни цегляного панського маєтку (підвал) та Склеп-усипальниця Руліковських кінця 19 ст. з двома меморіальними дошками польською мовою: Едварду Руліковському (історик-археолог) та Антону Руліковському. (GPS координати: N50.14480, W30,08160)

Відомі люди[ред. | ред. код]

  • Едвард Руліковський — польський історик і етнограф, дослідник Правобережної України, народився та похований у селі.[3]
  • Гончар Овсій Іванович — видатний громадський і військовий діяч на Київщині у 1917—1921 роках — періоду Української національно-визвольної революції.
Пам'ятник воїнам-визволителям та воїнам-односельчанам
Пам'ятник воїнам-визволителям та воїнам-односельчанам

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Мартиролог, Київська, 1094
  2. Букет Євген. Іван Бондаренко — останній полковник Коліївщини. Історичний нарис. — Київ: Видавництво «Стікс», 2014. — 320 с. ISBN 978-966-2401-09-7
  3. Яковенко Н. Аксаки, правнуки Тамерлана… С. 325.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Наталія Яковенко. Аксаки, правнуки Тамерлана // На переломі. — К.: Україна, 1994. — 352 с. — С. 323—334. — ISBN 5-319-01070-2
  • Так творилося українське військо: 10 спогадів учасників Визвольної війни 1917 — 1920-х років / Упор. Р. Коваль. — Київ — Вінниця: «Державна картографічна фабрика», 2008.
  • Edward Rulikowski. Motowidłówka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1885. — Т. VI : Malczyce — Netreba. (пол.) — S. 742—748. (пол.)

Посилання[ред. | ред. код]