Борова (Фастівський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
смт Борова
Borova gerb.png Borova prapor.png
Герб Прапор
Церква Успіння Богородиці. 1902, 1942 рр.
Церква Успіння Богородиці. 1902, 1942 рр.
Країна Україна Україна
Область Київська область
Район/міськрада Фастівський
Рада Борівська селищна рада
Код КОАТУУ: 3224955300
Основні дані
Засноване 1781
Статус з 1938 року
Площа 3,89 км²
Населення 7 311 (01.01.2016)[1]
Густота 1865 осіб/км²
Поштовий індекс 08520
Телефонний код +380 4565
Географічні координати 50°10′24″ пн. ш. 30°06′14″ сх. д. / 50.17333° пн. ш. 30.10389° сх. д. / 50.17333; 30.10389Координати: 50°10′24″ пн. ш. 30°06′14″ сх. д. / 50.17333° пн. ш. 30.10389° сх. д. / 50.17333; 30.10389
Водойма р. Стугна
Відстань
Найближча залізнична станція: Мотовилівка
До райцентру:
 - фізична: 18 км
 - залізницею: 18 км
 - автошляхами: 18 км
До обл. центру:
 - автошляхами: 42 км
Селищна влада
Адреса 08520, смт Борова, вул. Миру, 16; тел. 4-12-68
Голова селищної ради Воробей Федір Володимирович
Карта
Борова is located in Україна
Борова
Борова
Борова is located in Київська область
Борова
Борова

Commons-logo.svg Борова у Вікісховищі

Борова́ — селище міського типу в Україні, у Фастівському районі Київської області. Виникло як хутір у 1781—1782 роках при селі Казенна Мотовилівка. До 1800 року в хуторі було всього 10 хат перших поселенців.

Історія[ред.ред. код]

Меморіальний комплекс, Борова.
Меморіальний комплекс, Борова.

Вважається, що першим поселенцем хутора був втікач з Канівщини Василь Шевченко. Саме від нього пішов численний рід Шевченків у Борові. Залізнична станція біля хутора була збудована 1868 року при прокладанні Києво-Балтської залізниці та отримала назву Мотовилівка. Розташування хутору на узбережжі річки Стугна приваблювало до нього заможних киян і інших дачників Київської губернії, що уподобали у XIX столітті це місце.

Пам'ятник воїнам-визволителям та односельчанам і партизанці Дітіківській Л. Ф., Борова.

Станом на 1886 рік в селі Васильківської волості Васильківського повіту мешкало 1775 осіб, налічувалось 355 дворів, існували православна церква, школа, 7 постоялих будинків, водяний млин та сукновальня[2].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 3139 осіб (1573 чоловічої статі та 1566 — жіночої), з яких 3023 — православної віри[3].

18 листопада 1918 року біля станції Мотовилівка відбувся відомий вирішальний історичний бій між військами УНР і гетьманськими сердюками з білогвардійськими добровольцями П.Скоропадського. У 1919 році місцевий мотовилівський отаман Бурлака підняв гучне масове повстання проти нової радянської влади, яке розгромили згодом тільки за допомогою викликаних з фронту регулярних частин Червоної Армії. Не мирились з радянською владою борівчани і згодом. У 1921 році органами ЧК було викрито і заарештовано числе́нний підпільний актив Мотовилівського повстанського комітету на чолі з Довганем, Діденком і Яценком. Спроби утворити колгосп у Борові були не дуже успішними, незважаючи на діяльність місцевої комуністичної і комсомольської організації синьоблузників.

Пам'ятний знак на місці загибелі командира 4-го батальйону Київського партизанського об'єднання, смт Борова, в лісі
Пам'ятний знак на місці загибелі командира 4-го батальйону Київського партизанського об'єднання, смт Борова, в лісі

У роки радянсько-німецької війни Борову німці зайняли 30 липня 1941 року, а полишили під натиском танків 91-ї окремої танкової батареї полковника І.Якубовського 6 листопада 1943 року. Старостою під час війни борівчани 2-3 серпня 1941 року на загальноселищних зборах обрали Северина Шевченка, а начальником місцевої поліції Захара Скрипку, яких після війни буде заарештовано і віддано під суд. У 1943 році навколо Борови діяли радянські партизани Васильківського партизанського загону Шаміля Мукагова та фастівський загін УПА на чолі з «Довгим» (Василем Кравченком). Після звільнення Борови від німців післявоєнну владу очолили колишні партизани М.Панасик і М.Головко. У селищі деякий час мешкав майбутній український політик і бізнесмен Віктор Медведчук.

У вересні 2016 року жителі Борової не дозволили продовжувати зведення храму УПЦ МП та розібрали новозведення[4].

Господарська сфера[ред.ред. код]

З 1970 року важливе значення у житті селища відігравав утворений Мотовилівський деревообробний комбінат (ДОК), який виник після об'єднання колишніх цехів заводу «Укрдерево» та артілі «Промдерево».

Нині у житті селища важливе значення відіграють такі підприємства, об'єкти і установи: меблевий завод ТОВ «Меркс-Трейд», Плесецьке лісництво, Борівське відділення Київської овочево-картопляної станції, 5 перукарень, універмаг, супермаркет «Фора», 5 аптек, критий базар, готель-ресторан «ВІЛЛА СТУГНА», клуб-ресторан «НЕКСТ».

Соціальна сфера[ред.ред. код]

В селищі діють 2 школи, 2 бібліотеки, 1 будинок культури, 2 дитячих садка, 1 школа мистецтв,1 музична школа, районна лікарня, 2 поліклініки, вет-лікарня.

Спорт[ред.ред. код]

З 27 вересня 2013 р. в селищі діє фітнес-клуб НЕКСТ з можливістю одночасно займатися спортом до 30 чоловік.

Пам'ятники[ред.ред. код]

Пам'ятник січовим стрільцям — учасникам бою під Мотовилівкою у листопаді 1918 року

Пам'ятник сотникам Армії УНР Федору Чернику та Миколі Загаєвичу

Примітки[ред.ред. код]

  1. Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2016 року, Київ-2016 (pdf)
  2. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  3. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-84)
  4. Люди знищили храм УПЦ МП на Київщині

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]