Смирнов Борис Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Борис Васильович Смирнов
Студент в тюремной камере. Автопортрет.Б.В.Смирнов.1904.jpg
«Студент в тюремній камері»
Автопортрет Бориса Смирнова, написаний ним в 1904 році в Іркутську
графіка — папір, олівець
Нині малюнок знаходиться в Новосибірському краєзнавчому музеї
Дата народження 1881(1881)
Місце народження м. Владикавказ, Російська імперія
Дата смерті 1954(1954)
Місце смерті Москва, СРСР
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Russian SFSR (1937-1954).svg Російська РФСР
Flag of the Soviet Union (1923-1955).svg СРСР
Жанр Пейзаж
Навчання малювальна школа Миколи Мурашка;
студія Лева Дмітрієва-Кавказького;
Петербурзька Академія мистецтв: пейзажний клас Олександра Кисельова
Напрямок реалізм, соцреалізм
Сайт gbsmirnov.ru/bv

Смирно́в Бори́с Васи́льович (*1881 — †1954) — російський радянський художник, портретист і пейзажист, викладач Московського художнього інституту. Учень Лева Дмітрієва-Кавказького і Олександра Кисельова.

Біографія[ред.ред. код]

Становлення[ред.ред. код]

«Хатина в Китаєві», 1900, одна з ранніх робіт художника
Донецький художній музей
(Китаєв — історичне передмістя Києва, нині в межах міста)

Борис Васильович Смирнов народився 1881 року у місті Владикавказ, на півдні Російської імперії, в сім'ї вчителя. А початкову художню освіту здобув в Києві, в малювальній школі Миколи Мурашка, де навчався з 1899 року. Продовжив навчання в Петербурзі, в студії відомого живописця Лева Дмітрієва-Кавказького (1902-1903), а потім — вступив до Петербурзької академії мистецтв, працював в пейзажному класі Олександра Кисельова.

1903 року молодий художник через серйозне захворювання (яке саме — в джерелах не повідомляється) вимушений був залишити Академію. Як невелику «компенсацію», отримав свідоцтво про те, що має право бути викладачем малювання в середніх навчальних закладах. В 1904 році був художником у науковій експедиції по Середній Азії — опублікував потім книгу дорожніх нарисів (з малюнками автора). Деякий час жив у Середній Азії і на Далекому Сході — в тому числі в Іркутську і Красноярську.

Україна і Москва[ред.ред. код]

«Терем Солов'я-розбійника»
1914, полотно, олія

1905 року Смирнов за станом здоров'я переїхав на південь, в Україну, в Катеринослав (нині — Дніпро), де викладав у Педагогічному інституті. Брав участь в організації художнього музею в місті.

У подальші роки часто подорожував по півдню України, писав численні пейзажі і портрети: «Фонтан в Судаку», «Вигляд з вершини Ай-Петрі», «В Павлограді», «Дорога в степу», «Портрет дитячої письменниці Е.А. Смирнової», «Автопортрет», «Сонячний день на Дніпрі», «В саду в Києві», «Ярмарок в Україні», «Підпасок», «Будинок в Катеринославі» та інші. Побував у науковій експедиції по Середній Азії як художник, опублікувавши потім книгу дорожніх нарисів (з малюнками автора).

1911 року Смирнов був делегатом Першого всеросійського з'їзду художників, де прочитав доповідь з питань художньої освіти (доповідь опублікована в першому томі праць з'їзду). Після Жовтневої революції, з 1918 по 1920 рік, багато працював над написанням великих картин агітаційного змісту, якими прикрашали Катеринослав в дні революційних торжеств. З 1918 року — брав участь в художніх виставках.

1921 року почався новий етап в творчості художника. Він переїхав до Москви, активно працював в Об'єднанні художників реалістів, викладав живопис в Московському художньому інституті та інших художніх навчальних закладах. В цей період Смирнов малював в жанрі соцреалізму — це картини «Робітники в санаторії», «В робочій читальні», «Збір урожаю», «Переможець гір», «Гребля Дніпрогесу», хоча, як і раніше, багато уваги приділяв пейзажу («Озеро Валдайське», «Теплом повіяло», «Ранній сніг», «Осінь в горах»).

Пізніше Смирнов створив серію графічних портретів радянських художників (в 19261930 роках), нові пейзажі Криму, Підмосков'я, Башкирії (30-ті роки), серію пейзажів для шкіл (1940), серію літографій «По шевченківським місцям» (1946).

Також Смирнов багато працював для видавництв, ілюстрував дитячі книги. Залишив спогади про Костянтина Коровіна, Аполінарія Васнецова, Миколу Касаткіна, Леонарда Туржанського та інших художників, з якими був знайомий.

Помер у 1954 році.

Творчість[ред.ред. код]

Борис Смирнов був порівняно продуктивним художником. За 55 років творчості намалював сотні картин — переважно портрети та пейзажі. Працював в різних техніках — акварель, графіка, малював олією. Нині його роботи зберігаються в понад 40 музеях Росії і кількох — в Україні.

Також Смирнов створив 50 ілюстрацій до «Повного збірника творів Т. Шевченка» (1914), до його балади «Причинна» і поезії «Думи мої, думи...» (1945), альбому «На Вкраїні милій» (19451947); численні пастелі: «На березі Дніпра» (1917), «Світанок на річці» (1937), «Рання весна» (1948); акварелі: «Похорон Т. Шевченка на Чернечій горі б. Канева» (1944), «Плотарі співають», «Реве та стогне Дніпр широкий», «За читанням «Кобзаря» в хаті на могилі Т. Шевченка» (1945), «Останній шлях Т. Шевченка» (1946).

Ілюстрації Смирнова до «Повного збірника творів Т. Шевченка» (1914) — не сподобалися українському історику Дмитру Дорошенку (1882-1951). Про роботу художника він відгукнувся так:

« Видко, він не знав добре українського побуту та й не відзначався малярським хистом, його ілюстрації, на мій погляд, лиш зіпсували видання, але Ротенберг поспішав випустити книгу до ювілейних Шевченківських днів, і довелося помиритися з нехудожніми ілюстраціями [1].  »

Кілька картин Смирнова зберігається в Національному музеї Тараса Шевченка в Києві.

Галерея[ред.ред. код]

Малюнки і акварелі, виконані Борисом Смирновим в 1904 році, коли він їхав по Великому сибірському тракту.

Джерела[ред.ред. код]

Картини[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Чабан М. Ювілейне видання «Кобзаря» // Січеслав. — 2008. — №2. — С. 37.

Посилання[ред.ред. код]