Василь Полатило

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
о. Василь Полатило ЧСВВ
Венедикт
Протоархимандрит Василіянського Чину Конґреґації Пресвятої Тройці (1736—1743)
Загальна інформація
Народження 1692
Віленський округ
Смерть 6 травня 1743(1743-05-06)
Підданство Велике князівство Литовське
Освіта Папська колегія Конгрегації Поширення Віри
Ступені доктор філософії,
доктор богослов'я
Служіння в церкві
Конфесія Руська унійна церква
Рукоположення 1 квітня 1720

Василь Полатило ЧСВВ (хресне ім'я Венедикт, лат. Basilius Benedictus Polatylo, інколи Politylo; 1692, Віленський округ — 6 травня 1743) — церковний діяч, священик-василіянин, доктор філософії і богослов'я, протоархимандрит Василіянського Чину Конґреґації Пресвятої Тройці в 17361743 роках.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1692 року у Віленському окрузі в сім'ї Казимира і Софії. Після завершення новіціату у Василіянському Чині пройшов студії риторики і був висвячений на диякона. У 1714 році призначений на філософсько-богословські студії до Папської Колегії Конгрегації Поширення Віри в Римі (записався 28 грудня 1714)[1]. 10 квітня 1723 року отримав докторські ступені з філософії і богослов'я[2], а 4 травня офіційно завершив своє перебування в Колегії. Під час студій був висвячений на священика (1 квітня 1720). Деякий час допомагав у душпастирській праці у василіянській церкві св. мучеників Сергія і Вакха в Римі.

Після 13 років різних праць у Чині, на Генеральній капітулі в Битені 1736 року був обраний на уряд протоархимандрита Василіянського Чину.

26 серпня 1739 року разом зі своїми консульторами (радниками) взяв участь у капітулі, яку скликав до Собору святого Юра у Львові митрополит Атанасій Шептицький. На цій капітулі було створено другу василіянську Конґреґацію Покрови Пресвятої Богородиці (Руську або Польську чи Коронну) і обрано для неї протоархимандрита о. Патрикія Жиравського[3]. Отець Василь Полатило був проти цього вибору і далі вважав себе єдиним протоархимандритом Василіянського Чину «всієї Русі». Полатило робив усе можливе для чимскорішого об'єднання двох Конґреґацій в один Чин, що й відбулося на капітулі в Дубно у 1743 році (тривала з 26 травня до 12 червня), проте побачити на власні очі реалізацію своїх старань йому так і не вдалося, бо 6 травня 1743 року він помер[4].

Протоархимандрит Василь Полатило залишив по собі дуже цінну і цікаву книгу звітів із канонічних візитацій василіянських монастирів від 1736 до 1741 року, яка сьогодні зберігається у Відні[5].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Dmytro Blažejovskyj. Byzantine Kyivan rite students… — P. 121.
  2. Meletius M. Wojnar OSBM. De Protoarchimandrita Basilianorum… — P. 282.
  3. Порфирій Підручний. Василіянський Чин від Берестейського з'єднання (1596) до 1743 року // Нарис історіï Василіянського Чину святого Йосафата. — Рим: Видавництво ОО. Василіян, 1992. — С. 172.
  4. Meletius M. Wojnar OSBM. De Protoarchimandrita Basilianorum… — P. 282—283.
  5. Порфирій Підручний. Василіянський Чин від Берестейського з'єднання (1596) до 1743 року // Нарис історіï Василіянського Чину святого Йосафата. — Рим: Видавництво ОО. Василіян, 1992. — С. 168. Назва документа: «Visitationum monasteriorum Polatylianarum ab anno 1736 desinentium cum anno 1741 tomus» / Österreichische Nationalbibliothek, Handschriftensammlung, series nova, vol. 3847.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Meletius M. Wojnar OSBM. De Protoarchimandrita Basilianorum (1617—1804). — Romae 1958. — 298 p. (лат.)
  • Dmytro Blažejovskyj. Byzantine Kyivan rite students in Pontifical Colleges, and Seminaries, Universities and Institutes of Central and Western Europe (1576—1983), AOSBM, Sectio I. — Vol. 43. — Rome 1984. — 366 p. (англ.)
  • Нарис історіï Василіянського Чину святого Йосафата. — Рим: Видавництво ОО. Василіян, 1992.