Венедикт Терлецький

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
о. Венедикт Терлецький ЧСВВ
Протоігумен з правами протоархимандрита Конґреґації Пресвятої Тройці (1656—1661)
Загальна інформація
Народження 1623
м. Острог
Смерть 1661
Підданство Велике князівство Литовське
Освіта Колегія Конгрегації Поширення Віри
Ступені доктор філософії,
доктор богослов'я
Служіння в церкві
Титул Архимандрит Віленського монастиря (1661)
Конфесія Руська унійна церква

Венедикт Терлецький ЧСВВ (лат. Benedictus Terleckyj; 1623, Острог[1] — вересень 1661) — церковний діяч, священик-василіянин, доктор філософії і богослов'я, педагог, у 1656—1661 роках був протоігуменом із правами протоархимандрита Конґреґації Пресвятої Тройці.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1623 року в м. Острог у сім'ї католиків латинського обряду. Вступив до Товариства Ісуса, проте через слабке здоров'я змушений був залишити єзуїтський орден. Вступив до Василіянського Чину на новіціят у Холмський монастир. Вивчав риторику і логіку у василіянських колегіях, а філософію і богослов'я — в Римі у Папській колегії Конгрегації Поширення Віри (вступив 13 грудня 1645 року), де здобув докторати з філософії і богослов'я. 28 березня 1651 року Конгрегація Поширення Віри у справах греків призначила о. Терлецького місіонером у Білорусь і Україну[2].

Наприкінці 1651 року прибув до Холма і допомагав єпископу Якову Суші у вирішенні різних справ. На капітулі в Мінську 1—5 жовтня 1652 року під головуванням митрополита-протоархимандрита Антонія Селяви було прийнято рішення про відкриття в Мінську школи із семінарією для єпархіального духовенства. Отець Венедикт Терлецький отримав призначення на посаду префекта і професора філософії. У 1654 році розпочалася московсько-польська війна і семінарія припинила існування. Багато василіян з Мінська та інших монастирів із окупованих москалями територій зібралися в Битенському монастирі. На Тороканській капітулі 6 лютого 1656 року був обраний на посаду протоігумена (візитатора) з правами протоархимандрита на 2 роки та переобраний на капітулі в Жировичах 6 лютого 1658 року на 3 роки. Втретє був обраний протоігуменом на Тороканській капітулі (6-9 лютого 1661). Від 1656 до 1661 року був настоятелем Битенського монастиря. 1661 року монаша братія Віленського Свято-Троїцького монастиря обрала о. Венедикта Терлецького на архимандрита обителі, проте у вересні 1661 року він помер[3].

Характеристика[ред. | ред. код]

Мав великий авторитет у ЧСВВ, як педагог, а особливо, як хороший адміністратор, що у дуже складний період під час московської окупації литовсько-білоруських земель, яка супроводжувалась знищенням греко-католицьких монастирів і церков та вбивствами монахів, зумів згуртувати розсіяних повсюди василіян.

«Був він лагідної вдачі, але сильного і неуступчивого характеру»[4].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Dmytro Blažejovskyj. Byzantine Kyivan rite students… — P. 121.
  2. Meletius M. Wojnar OSBM. De Protoarchimandrita Basilianorum… — P. 259—260.
  3. Meletius M. Wojnar OSBM. De Protoarchimandrita Basilianorum… — P. 260—261.
  4. Порфирій Підручний. Василіянський Чин від Берестейського з'єднання (1596) до 1743 року // Нарис історіï Василіянського Чину святого Йосафата. — Рим: Видавництво ОО. Василіян, 1992. — С. 145.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Нарис історіï Василіянського Чину святого Йосафата. — Рим: Видавництво ОО. Василіян, 1992.
  • Meletius M. Wojnar OSBM. De Protoarchimandrita Basilianorum (1617—1804). — Romae 1958. — 298 p. (лат.)
  • Dmytro Blažejovskyj. Byzantine Kyivan rite students in Pontifical Colleges, and Seminaries, Universities and Institutes of Central and Western Europe (1576—1983), AOSBM, Sectio I. — Vol. 43. — Rome 1984. — 366 p. (англ.)