Венедикт Терлецький

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
о. Венедикт Терлецький ЧСВВ
Протоігумен з правами протоархимандрита Конґреґації Пресвятої Тройці (1656—1661)
Загальна інформація
Народження 1623
м. Острог
Смерть 1661
Підданство Велике князівство Литовське
Освіта Колегія Конгрегації Поширення Віри
Ступені доктор філософії,
доктор богослов'я
Релігійна кар'єра
Титул Архимандрит Віленського монастиря (1661)
Конфесія Руська унійна церква

Венедикт Терлецький ЧСВВ (лат. Benedictus Terleckyj; 1623, Острог[1] — вересень 1661) — церковний діяч, священик-василіянин, доктор філософії і богослов'я, педагог, у 1656—1661 роках був протоігуменом із правами протоархимандрита Конґреґації Пресвятої Тройці.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1623 року в м. Острог у сім'ї католиків латинського обряду. Вступив до Товариства Ісуса, проте через слабке здоров'я змушений був залишити єзуїтський орден. Вступив до Василіянського Чину на новіціят у Холмський монастир. Вивчав риторику і логіку у василіянських колегіях, а філософію і богослов'я — в Римі у Папській колегії Конгрегації Поширення Віри (вступив 13 грудня 1645 року), де здобув докторати з філософії і богослов'я. 28 березня 1651 року Конгрегація Поширення Віри у справах греків призначила о. Терлецького місіонером у Білорусь і Україну[2].

Наприкінці 1651 року прибув до Холма і допомагав єпископу Якову Суші у вирішенні різних справ. На капітулі в Мінську 1—5 жовтня 1652 року під головуванням митрополита-протоархимандрита Антонія Селяви було прийнято рішення про відкриття в Мінську школи із семінарією для єпархіального духовенства. Отець Венедикт Терлецький отримав призначення на посаду префекта і професора філософії. У 1654 році розпочалася московсько-польська війна і семінарія припинила існування. Багато василіян з Мінська та інших монастирів із окупованих москалями територій зібралися в Битенському монастирі. На Тороканській капітулі 6 лютого 1656 року був обраний на посаду протоігумена (візитатора) з правами протоархимандрита на 2 роки та переобраний на капітулі в Жировичах 6 лютого 1658 року на 3 роки. Втретє був обраний протоігуменом на Тороканській капітулі (6-9 лютого 1661). Від 1656 до 1661 року був настоятелем Битенського монастиря. 1661 року монаша братія Віленського Свято-Троїцького монастиря обрала о. Венедикта Терлецького на архимандрита обителі, проте у вересні 1661 року він помер[3].

Характеристика[ред. | ред. код]

Мав великий авторитет у ЧСВВ, як педагог, а особливо, як хороший адміністратор, що у дуже складний період під час московської окупації литовсько-білоруських земель, яка супроводжувалась знищенням греко-католицьких монастирів і церков та вбивствами монахів, зумів згуртувати розсіяних повсюди василіян.

«Був він лагідної вдачі, але сильного і неуступчивого характеру»[4].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Dmytro Blažejovskyj. Byzantine Kyivan rite students… — P. 121.
  2. Meletius M. Wojnar OSBM. De Protoarchimandrita Basilianorum… — P. 259—260.
  3. Meletius M. Wojnar OSBM. De Protoarchimandrita Basilianorum… — P. 260—261.
  4. Порфирій Підручний. Василіянський Чин від Берестейського з'єднання (1596) до 1743 року // Нарис історіï Василіянського Чину святого Йосафата. — Рим: Видавництво ОО. Василіян, 1992. — С. 145.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Нарис історіï Василіянського Чину святого Йосафата. — Рим: Видавництво ОО. Василіян, 1992.
  • Meletius M. Wojnar OSBM. De Protoarchimandrita Basilianorum (1617—1804). — Romae 1958. — 298 p. (лат.)
  • Dmytro Blažejovskyj. Byzantine Kyivan rite students in Pontifical Colleges, and Seminaries, Universities and Institutes of Central and Western Europe (1576—1983), AOSBM, Sectio I. — Vol. 43. — Rome 1984. — 366 p. (англ.)