Корчинський Єротей Іван

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
о. Єротей Корчинський, ЧСВВ
Ім'я при народженні Іван
Народився 1 жовтня 1737(1737-10-01)
Перемишльська земля, Chorągiew królewska króla Zygmunta III Wazy.svg Річ Посполита
Помер 19 жовтня 1791(1791-10-19) (54 роки)
Почаїв, Chorągiew królewska króla Zygmunta III Wazy.svg Річ Посполита
Діяльність священик-василіянин
Відомий завдяки руський церковний діяч
Титул Генеральний вікарій Василіянського Чину
Термін 1786 ― 1788
Попередник о. Йосиф Іван Моргулець
Наступник о. Порфирій Скарбек-Важинський
Конфесія греко-католик
Родичі Батько — Стефан

о. Єротей Корчинський, хресне ім'я Іван (лат. Hierotheus Ioannes Korczynskyj; 1 жовтня 1737, Перемишльська земля — 19 жовтня 1791[1], Почаїв) — руський церковний діяч, священик-василіянин, генеральний прокуратор Василіянського Чину в Римі (1772—1780) та генеральний вікарій василіян у 1786—1788 роках.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в Перемишльській землі в сім'ї Стефана Корчинського. 8 жовтня 1754 року вступив до Василіянського Чину на новіціят у Добромильський монастир, звідки після року новіціатського випробування переведений до Почаєва, де склав вічні обіти 5 листопада 1755 року. Після вічних обітів вивчав риторику в Гощі (1 рік) і філософію в Луцькому монастирі (1756—1758). Восени 1758 року призначений на богословські студії до Колегії Урбаніанум в Римі (прибув 29 жовтня 1758). Під час навчання в Римі 5 квітня 1762 року в церкві Грецької Колегії св. Атанасія отримав священичі свячення з рук італо-албанського архієпископа-василіянина Йосифа Шіро (Joseph Schirò)[2].

Повернувшись до своєї провінції, навчав риторики василіянських студентів у Любарі (1762—1764), був прокуратором справ Чину у Варшаві (з 18 лютого до 6 жовтня 1764), професором богослов'я в Шаргороді і ректором Уманської василіянської школи. 1768 року василіяни отримали від короля фундацію на заснування монастиря в столиці Речі Посполитої і о. Корчинський отримав призначення до Варшави для керівництва будівництвом, проте проект призупинили аж до 1784 року. Брав участь у Берестейській Генеральній капітулі Чину в 1772 році як настоятель монастиря св. Юра у Львові. На цій капітулі був обраний прокуратором василіян при Апостольській Столиці (до 1780 року). Після завершення уряду прокуратора, на капітулі в Тороканах 1780 року обраний протоконсультором Василіянського Чину, а коли 1786 року передчасно помер протоархимандрит Йосиф Моргулець, як генеральний вікарій перебрав керівництво Чином до наступної капітули (1788)[3].

На завершення каденції 1788 року скликав Генеральну капітулу до Жидичинського монастиря на якій протоархимандритом обрали о. Порфирія Скарбек-Важинського. Під час свого урядування доклав великих зусиль для захисту інтересів Василіянського Чину і з цією метою звертався до папи Пія VI, короля Речі Посполитої та Ґнєзненського архієпископа. У Жидичинській капітулі високо оцінено його діяльність як прокуратора Чину і як генерального вікарія, і надано йому титул «емерит» Чину[3].

Помер у Почаєві 19 жовтня 1791 року.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Валентина Лось, Наталія Сінкевич. Catalogus patrumet fratrum defunctorum Чину Святого Василія Великого у фондах Інституту рукописів НБУВ (середина XVIII — початок XIX століття) // Генеалогічні записки. — Львів 2014. — Вип. 12 (нової серії 6). — С. 88.
  2. Dr. Dmytro Blažejovskyj. Ukrainian and bielorussian students in the Pontificio Collegio Urbano… — P. 216.
  3. а б Meletius M. Wojnar OSBM. De Protoarchimandrita Basilianorum (1617—1804)… — P. 293.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Dmytro Blažejovskyj. Byzantine Kyivan rite students in Pontifical Colleges, and Seminaries, Universities and Institutes of Central and Western Europe (1576—1983). — Analecta OSBM, Sectio I. — Vol. 43. — Rome 1984. — 366 P. (англ.)
  • Dr. Dmytro Blažejovskyj. Ukrainian and bielorussian students in the Pontificio Collegio Urbano de Propaganda Fide (1627—1846) // Analecta OSBM, Sectio II. — Vol. IX. — Romae 1974. — P. 202—222. (англ.)
  • Meletius M. Wojnar OSBM. De Protoarchimandrita Basilianorum (1617—1804). — Analecta OSBM, Sectio I. — Vol. 9. — Romae 1958. — 298 P. (лат.)