Головецький Діонисій Дмитро

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
о. Діонисій Головецький, ЧСВВ
Діонисій Головецький.jpg
Ім'я при народженні Дмитро
Народився 3 листопада 1885(1885-11-03)
м. Старий Самбір, Галичина, Австро-Угорщина Австро-Угорщина
Помер 4 лютого 1961(1961-02-04) (75 років)
м. Глен-Ков, Нью-Йорк, Flag of the United States.svg США
Діяльність священик-василіянин, письменник, педагог, ректор Української Папської Колегії Святого Йосафата
Відомий завдяки знавець церковного права
Alma mater Папський Григоріанський університет
Титул генеральний вікарій Василіянського Чину святого Йосафата
Термін з 24 січня 1944 до 11 червня 1946
Попередник о. Діонисій Ткачук (як архимандрит)
Наступник о. Гліб Кінах (як генеральний вікарій)
Конфесія греко-католик
Родичі батьки Микола і Євфросинія

Діонисій Головецький (хресне ім'я Дмитро, 3 листопада 1885, Старий Самбір, Галичина, тоді у складі Австро-Угорщини, нині Львівська область — 4 лютого 1961, Глен-Ков, Нью-Йорк, США) — священик Української Греко-Католицької Церкви, василіянин, знавець церковного права, педагог, ректор Української Папської Колегії Святого Йосафата (1925—1934), виконувач обов'язків протоархимандрита Василіянського Чину святого Йосафата (як генеральний вікарій від 24 січня 1944 до 11 червня 1946).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в Галичині в м. Старий Самбір у сім'ї Миколи Головецького та Євфросинії з роду Павлівських.

Навчався у Самбірській гімназії ім. княжни Єлисавети (1899—1904), а після навчання вступив до Василіянського Чину на новіціят в Крехові (30 жовтня 1904). 12 червня 1906 склав перші чернечі обіти, а вічні — 1 серпня 1909. Навчався у василіянських студійних домах у Крехові (початкові студії гуманістики), Лаврові (філософія) та перший рік богослов'я в Кристинополі, а відтак призначений на навчання до Риму — Українська папська колегія святого Йосафата і Папський Григоріанський університет (1912—1915)[1]. 3 вересня 1915 р. в церкві св. Варвари у Відні єпископ Крижевецький Діонісій Няраді рукоположив його на священика. По завершенні студій навчав філософії і риторики василіянських студентів у Крехові. В 1919 р. в розпал польсько-української війни разом із іншими василіянами з Крехова і Жовкви (разом 42 особи) був вивезений до табору військово-полонених в Домб'є (травень-серпень 1919). Згодов був парафіяльним сотрудником у монастирі св. Онуфрія у Львові, а 1924 — призначений ігуменом і парохом василіянського монастиря в Перемишлі. Тоді викладав богослов'я в Перемишльській греко-католицькій духовній семінарії, давав місії та реколекції.

В 1925—1934 роках — ректор Української Папської Колегії Святого Йосафата в Римі. Від 1929 — член Кодифікаційної комісії східного канонічного права, яку скликав папа Пій ХІ, радник Конгрегації для Східної Церкви. 1944—1946 — генеральний вікарій Василіянського Чину св. Йосафата. Після передачі уряду о. Глібові Кінаху, виїхав до США, де став професором канонічного права в Американському католицькому університеті у Вашингтоні (1947—1955).

Помер 4 лютого 1961 у Глен-Кові, Нью-Йорк, США.

Твори[ред. | ред. код]

Написав книгу «Fontes iuris canonici Ecclesiae Ruthenae» (Рим, 1932) і уклав каталог джерел східного церковного права «Jus Particulare Ruthenorum», опублікований в «Codificazione Canonica Orientale. Fonti XІ» (1933).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Dmytro Blažejovskyj. Byzantine Kyivan rite students… — P. 133.

Література[ред. | ред. код]