Корнилій (Столповицький-Лебецький)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Корнилій Столповицький-Лебецький
Єпископ Володимирський і Берестейський
11 грудня 1729 — 22 січня 1730
Обрання: 3 вересня 1729
Церква: Руська Унійна Церква
Попередник: Лев Кишка
Наступник: Теодосій Годебський
Архимандрит Супрасльського монастиря
28 лютого 1729 — 22 січня 1730
Протоархимандрит Василіянського Чину Конґреґації Пресвятої Трійці
1726 — 22 січня 1730
Попередник: Антоній Завадський
Наступник: Антоній Томилович-Лебецький
 
Народження: 17 березня 1689(1689-03-17)
біля Слоніма
Смерть: 22 січня 1730(1730-01-22) (40 років)
Ятвіськ

Корнилій Столповицький-Лебецький (пол. Korneliusz Stołpowicki-Lebiecki або Lebecki, 17 березня 1689, біля Слоніма, Велике Князівство Литовське, нині Білорусь ― 22 січня 1730, Ятвіськ, нині Свіслоцький район Гродненської області, Білорусь) ― єпископ Володимирський і Берестейський Руської Унійної Церкви (1729—1730), василіянин, протоархимандрит Конґреґації Пресвятої Трійці (1726—1730), архимандрит Дубенський і Дерманський, архимандрит Супрасльський.

Життєпис[ред.ред. код]

Навчання[ред.ред. код]

Народився в родині латинського обряду в околицях Слоніма, був сином Петра і Анни. Після вступу до василіян і складення вічних обітів, 3 грудня 1716 р. розпочав навчання в Грецькій Колегії Святого Атанасія в Римі, там же, мабуть, наступного року отримав священиче рукоположення[1].

Діяльність у Василіянському Чині[ред.ред. код]

По повороті до Речі Посполитої в 1720 р., був проповідником у василіянському монастирі Святої Трійці у Вільно, потім — магістром новіціяту в Битені, а згодом ректором семінарії при василіянському колегіумі у Володимирі і офіціалом при тамтешній єпископській катедрі. В наступних роках був ігуменом у василіянських монастирях в Березвечу і Володимирі, одночасно консультором Василіянського Чину. Як делегат Полоцького архієпископа Флоріяна Гребницького брав участь у з'їзді ієрархів Унійної Церкви в Луцьку, де підписався в листі до Апостольської Столиці, в якому єпископат висловлював подяку Папі за потвердження постанов Замойського Синоду і просив про втручання в справі охорони майна Унійної Церкви в Речі Посполитій (лист датований 23 квітня 1725 р.). На капітулі в Битені (13-18 жовтня 1726 р.) був обраний протоархимандритом Конґреґації Пресвятої Трійці. Правдоподібно, що з 1729 р. був архимандритом василіянського монастиря в Дермані і Дубно. 15 січня (або 15 лютого)[2] 1729 р. обраний архимандритом Супрасльського монастиря, але з огляду на непорозуміння, що виникли під час голосування, відмовився від цієї гідності, проте після наступного одноголосного його обрання 28 лютого того ж року, дав згоду[3].

Єпископ Володимиро-Берестейський[ред.ред. код]

12 серпня 1729 р. від короля Августа ІІ отримав номінацію на єпископство Володимирське і Берестейське, а 3 вересня отримав від митрополита Атанасія Шептицького документ на отримання в користування майна Володимирської єпархії. Видається, що Столповицький перебрав це майно ще перед єпископською хіротонією, що спричинило конфлікт із митрополитом Шептицьким, який скаржився до Конгрегації Поширення Віри, закидаючи йому відмову повернення задепонованого в Супрасльському монастирі рухомого майна, срібла і готівки після смерті (19 вересня 1728 р.) митрополита Льва Кишки. Конгрегація доручила нунцієві Камілло Паолуччі взяти справу під свій контроль. Справу полагоджено дуже швидко, бо 29 листопада 1729 р. митрополит перебрав частину рухомості, а 11 грудня у Львові висвятив Столповицького на єпископа.

З нагоди єпископської хіротонії Столповицького-Лебецького ієромонах Супрасльського монастиря Валеріян Завадський 14 січня 1730 р. оголосив друком книгу присвячену новому єпископові: «Wiek zakonny w Niebie zapisuiący Dzieie, do czego od strzały użycza Piora, to iest Medytacye Zakonne z Przydatkiem Nabożeństwa Kapłańskiego. Przez X. Wáleryana Zawadzkiego Zákonu Swiętego Bazylego W. Konsultora Konwentu Supraśl: do Druku powtore podane. Roku 1730. Dnia 14. Stycznia, (Supraśl, Druk OO Bazylianów)»[4].

Єпископ Корнилій Столповицький-Лебецький помер 22 січня 1730 р. у василіянському монастирі в Ятвіську по 42 днях після єпископських свячень. Його несподівана смерть викликала підозріння в церковної ієрархії, а митрополит Шептицький навіть делегував до Супрасльського монастиря консульторів Василіянського Чину, аби дослідили справу, адже була підозра, що в Супраслі Столповицього отруїли.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Dmytro Blažejovskyj. Byzantine Kyivan rite students… — P 85.
  2. Meletius M. Wojnar OSBM. De Protoarchimandrita Basilianorum… — P. 280.
  3. Dorota Wereda. Stołpowicki-Lebiecki… ― S. 93.
  4. ELEKTRONICZNA BAZA BIBLIOGRAFII ESTREICHERA

Література[ред.ред. код]

  • Dmytro Blažejowskyj. Hierarchy of the Kyivan Church (861—1990). — Romae, 1990. (англ.)
  • Dmytro Blažejovskyj. Byzantine Kyivan rite students in Pontifical Colleges, and Seminaries, Universities and Institutes of Central and Western Europe (1576—1983), AOSBM, Sectio I. — Vol. 43. — Rome 1984. — 366 P. (англ.)
  • Dorota Wereda. Stołpowicki-Lebiecki (Lebecki) Kornel (Korneliusz), h. Ościa (1689—1730) // Polski Słownik Biograficzny. ― Warszawa — Kraków 2006. ― T. 44. ― S. 93—94. (пол.)
  • Dorota Wereda, Biskupi unickiej diecezji włodzimiersko-brzeskiej w XVIII wieku Szkice Podlaskie. ― T. 9, 2001. ― S. 61—75. (пол.)
  • Meletius M. Wojnar OSBM. De Protoarchimandrita Basilianorum (1617—1804). ― Romae 1958. — 298 p. (лат.)

Посилання[ред.ред. код]