Церква святих мучеників Сергія і Вакха (Рим)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
церква
Церква святих мучеників Сергія і Вакха

Ss. Sergio e Bacco exterior.JPG

41°53′42″ пн. ш. 12°29′27″ сх. д. / 41.89506699999999739° пн. ш. 12.49084399999999917° сх. д. / 41.89506699999999739; 12.49084399999999917Координати: 41°53′42″ пн. ш. 12°29′27″ сх. д. / 41.89506699999999739° пн. ш. 12.49084399999999917° сх. д. / 41.89506699999999739; 12.49084399999999917
Країна Flag of Italy.svg Італія
Розташування Рим
Архітектурний стиль Архітектура бароко і Архітектура класицизму[d]

Церква святих мучеників Сергія і Вакха. Карта розташування: Італія
Церква святих мучеників Сергія і Вакха
Церква святих мучеників Сергія і Вакха
Церква святих мучеників Сергія і Вакха (Італія)
Церква святих мучеників Сергія і Вакха у Вікісховищі?

Церква святих мучеників Сергія і Вакха (італ. Chiesa dei Santi Sergio e Bacco degli Ucraini) — українська церква, яка розташована на П'яцца-Мадонна-дей-Монті (італ. piazza Madonna dei Monti) в районі Монті в Римі. Церква присвячена мученикам Сергію і Вакху, що походили з Сирії та померли мученицькою смертю за імператора Максіміана у 303.

Історія[ред.ред. код]

Гравюра церкви Джузеппе Вазі з 1750

Церква має давнє походження і вже згадувалася у 796 в життєписі папи Лева III як Oratium sanctorum Sergi et Bacchi quod ponitur in Calinico, і знову згадується в дев'ятому та одинадцятому столітті, як Ecclesia s. Sergii in Suburra. Церква протягом століть була доручена різним монастирям, поки Урбан VIII бл. 1630 остаточно не призначив її для українців. Провід поручено отцям Василіянам, одному з основних монаших орденів Української греко-католицької церкви, які однак і раніше володіли нею.

У 1718 під час реставрації було віднайдено образ Діви Марії під штукатуркою стіни. Після цього церква отримала також назву Chiesa della Madonna del Pascolo. Після цього церкву було повністю відреставровано у 1741.

Сьогодні церква є національною церквою українців у Італії. Великий інтерес становить іконостас, який відділяє наву від священика, з позолоченими іконами.

Фасад[ред.ред. код]

Неокласичний фасад був перебудований у 1896 і відновлений у 1969–1973. Три написи на фасаді: запис виконаної роботи, строки та меценатів. Нижній запис про патронаж у 1641 кардинала Антоніо Барберіні, титулярного єпископа Сант Онофріо аль Джаніколо, середній — про папу Лева XIII з 1896, верхній — українського кардинала Йосипа Сліпого у 1969–1973. Герби Барберіні й Василіанів зображені на середньому рівні.

Галерея[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]