Церква святих мучеників Сергія і Вакха (Рим)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Церква святих мучеників Сергія і Вакха

Ss. Sergio e Bacco exterior.JPG

41°53′42″ пн. ш. 12°29′27″ сх. д. / 41.89506700002777251° пн. ш. 12.49084400002777784° сх. д. / 41.89506700002777251; 12.49084400002777784Координати: 41°53′42″ пн. ш. 12°29′27″ сх. д. / 41.89506700002777251° пн. ш. 12.49084400002777784° сх. д. / 41.89506700002777251; 12.49084400002777784
Країна Flag of Italy.svg Італія
Розташування Рим
Тип католицький соборd[1]
Стиль бароко і Архітектура класицизму
Дата заснування 1741

Церква святих мучеників Сергія і Вакха. Карта розташування: Італія
Церква святих мучеників Сергія і Вакха
Церква святих мучеників Сергія і Вакха
Церква святих мучеників Сергія і Вакха (Італія)
CMNS: Церква святих мучеників Сергія і Вакха у Вікісховищі

Церква святих мучеників Сергія і Вакха та Жировицької ікони Пресвятої Богородиці (італ. Chiesa dei Santi Sergio e Bacco degli Ucraini) — українська церква, яка розташована на П'яцца-Мадонна-дей-Монті (італ. piazza Madonna dei Monti) в районі Монті в Римі. Церква присвячена мученикам Сергію і Вакху, що походили з Сирії та померли мученицькою смертю за імператора Максиміана у 303.

Катедральний храм Апостольського екзархату Української греко-католицької церкви в Італії.

Історія[ред. | ред. код]

Гравюра церкви Джузеппе Вазі з 1750

Церква має давнє походження і вже згадувалася у 796 в життєписі папи Лева III як Oratium sanctorum Sergi et Bacchi quod ponitur in Calinico, і знову згадується в дев'ятому та одинадцятому столітті, як Ecclesia s. Sergii in Suburra.

1461 року кардинал Барберіні подарував русинам приміщення біля церкви. 19 грудня 1897 відбулося відкриття українського колегіуму при церкві, який очолювали єзуїти[2].

Після підписання в 1596 році Берестейської унії, яка відновила єдність Київської церкви із римським Апостольським Престолом, українська церква потребувала свого представника при Ватикані. У 1626 році київський митрополит Йосиф Рутський відправив до Рима священика Миколу Новака. У 1641 році Папа Урбан VIII передав церкву Святих Сергія та Вакха київським митрополитам. А Папа Климент IX у 1667 році надав Церкві повний відпуст[3].

Провід поручено отцям Василіянам, одному з основних монаших орденів Української греко-католицької церкви, які однак і раніше володіли нею.

У 1718 під час реставрації було віднайдено образ Діви Марії під штукатуркою стіни. Після цього церква отримала також назву Chiesa della Madonna del Pascolo. Після цього церкву було повністю відреставровано у 1741.

У липні 2019 Папа Франциск створив Апостольський екзархат для вірних Української греко-католицької церкви, які проживають в Італії. Катедральним храмом і осідком нового Апостольського екзархату став парафіяльний храм Святих Сергія і Вакха[3].

Сьогодні церква є національною церквою українців в Італії та Катедральним храмом Апостольського екзархату (Італії) для українців візантійського обряду, які проживають в Італії[4]

Архітектура[ред. | ред. код]

Неокласичний фасад був перебудований у 1896 і відновлений у 1969—1973. Три написи на фасаді: запис виконаної роботи, строки та меценатів. Нижній запис про патронаж у 1641 кардинала Антоніо Барберіні, титулярного єпископа Сант Онофріо аль Джаніколо, середній — про папу Лева XIII з 1896, верхній — українського кардинала Йосипа Сліпого у 1969—1973. Герби Барберіні й Василіанів зображені на середньому рівні.

Великий інтерес становить іконостас, який відділяє наву від священика, з позолоченими іконами.

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]