Василів день

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Василів день
New Year postcard (Russian Empire) 02.jpg
Дата 1 (14) січня
Пов'язаний з Маланка
CMNS: Василів день у Вікісховищі
Ікона " Святий Ілля з мечем «. 1668 [1]». 1668. («Ходить Ілля на Василя, носить ляску житяну»)
Новорічна листівка початку ХХ століття

Василів день (Новий рік) — день народного календаря у слов'ян, що припадає на 1 (14) січня. Назва дня походить від імені святого Василія Великого. Перший день нового року, початок «Страшних вечорів»[2]. У східних слов'ян цього дня було прийнято ходити посівати по хатах[3][4].

Інші назви[ред. | ред. код]

  • болг. Св. Василъ, Сурваки[5], Суръва година, Сурова година[6], Васильовден, Сурвакден[7];
  • рос. і церк.-слов. Обрезание Господне, Святой Василий Великий[8]; Василий-свинятник, Свиной праздник[9], Василий Солноворот[8];
  • біл. Васілле[10], Васілля[11];
  • словац. Obrezanie Krista Pána; чеськ. Obřezáni Páně, Slavnost Matky Boží Panny Marie[8];
  • серб. Мали Божић, Ново лето, Нова година, Васиљевдан[12].

У цей день їх також шанують: православні слов'яни — Василій Великий, Обрізання Господнє ; слов'янами-католиками — Обрізання Господнє, Свято Божої Матері Діви Марії; чиї імена присутні у назвах дня[13].

Обряди та повір'я[ред. | ред. код]

Напередодні селяни ходили по хатах з привітаннями та побажаннями благополуччя. Старовинні назви дня Овсень, Таусень, Баусень . При цьому відбувався стародавній обряд посівання або обсівання, відомий також як овсінькання, ходити таусити, сіняти, кликати овінь [14].

В деяких місцях прийнято напередодні ходити по хатах (колядувати, щедрувати) і збирати пироги, свинячі ноги і взагалі їстівні святкові речі. Селяни, які робили цей обхід, примовляли під вікнами будинків: «Свинку та борівка кидай для Васильового вечора», або ж: «Кишку та ніжки у верхнє віконце». Свиняче м'ясо складало головне частування під час Васильового вечора та Різдвяних свят. Посівання ж проводили виключно вранці 1 січня[15] . Рано вранці діти, зібравшись разом, ходили до обіду по хатах сіяти з рукава, рукавиці або з мішка зерна вівса, гречки, жита та інших хлібів і при цьому співали посівальну пісню або примовляли: «На Щастя на Здоров'я на Новий Рік ! Роди Боже Жито-Пшеницю і Всяку Пашницю», «Уроди, Боже, всякого жита по засіку, що по засіку та по великому, а й стало б жита на весь світ хрещений». Старша жінка (більшуха) намагалася зловити зерно фартухом, що розкидається. Все «засіяне» зерно збиралося і зберігалося до посіву — його додавали до першої сівалки. На Василів день готували кашу, з особливими обрядами, з ворожінням на каші про щастя і добробут наступного року для сім'ї[14].

Цього дня пекли печиво, що нагадує корів, свиней, овець та свійську птицю. У багатьох у цей день стояло на столі засмажене порося або свиняча голова. При цьому всі сусіди могли прийти до будинку і почастуватися цією стравою, заплативши господарям трохи грошей, які назавтра здавалися до парафіяльної церкви[16]. Святий Василій Великий вважався покровителем свиней[17]. Пастухи глибоко шанували святого Василія і боялися прогнівити його[14].

Вранці кожен член сім'ї намагався стати першим і принести води з колодязя, джерела або річки і вмитися. Вірили, що комусь це вдавалося, той весь рік буде бадьорим, рухливим[10]. Для новорічного вмивання білоруси у воду клали мідні чи золоті монети — щоби весь рік бути «червоним і міцним», як мідь і золото; срібні монети — щоб мати «біле» (чисте) обличчя[16].

Василів день у побуті українців вважався терміном у господарському часі обчисленні, а тому й говорили: «а то було під час Васильового дня», «він найнявся від Васильового дня до Євдокії» тощо.[14]

У деяких регіонах у цей день вважали за необхідне почати «для прикладу» якусь роботу, щоб потім вона була успішною весь рік[16].

Приказки та прикмети[ред. | ред. код]

  • Січень на поріг — прибуло дня на курячий стрибок [18].
  • «На Новий рік — курячий стрибок» (чеськ. Na Nový rok o slepičí krok[19] .
  • «На Новий рік дощ — на Великдень сніг» (чеськ. Na Nový rok déšť - o velikonocích sníh)[19].
  • «Новий рік погодний — урожай буде огрядний» (Nowy Rok pogodny — zbiór bedzie dorodny)[20]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Сев ритуальный / Т. А. Агапкина // Славянские древности: Этнолингвистический словарь: в 5 т. / под общ. ред. Н. И. Толстого; Институт славяноведения РАН. — М. : Межд. отношения, 2009. — Т. 4: П (Переправа через воду) — С (Сито). — С. 607—609. — ISBN 5-7133-0703-4, 978-5-7133-1312-8.
  • «Народная Библия»: Восточнославянские этиологические легенды / Сост. и коммент. О. В. Беловой; Отв. ред. В. Я. Петрухин. — М. : Индрик, 2004. — 576 с. — (Традиционная духовная культура славян. Публикация текстов) — ISBN 5-85759-290-9.
  • Январь / Валенцова М. М., Плотникова А. А., Ясинская М. В. // Славянские древности: Этнолингвистический словарь: в 5 т. / под общ. ред. Н. И. Толстого; Институт славяноведения РАН. — М. : Межд. отношения, 2012. — Т. 5: С (Сказка) — Я (Ящерица). — С. 632—636. — ISBN 978-5-7133-1380-7.
  • Щедрование / Л. Н. Виноградова // Славянские древности: Этнолингвистический словарь: в 5 т. / под общ. ред. Н. И. Толстого; Институт славяноведения РАН. — М. : Межд. отношения, 2012. — Т. 5: С (Сказка) — Я (Ящерица). — С. 586—587. — ISBN 978-5-7133-1380-7.
  • Ряжение / Виноградова Л. Н., Плотникова А. А. // Славянские древности: Этнолингвистический словарь: в 5 т. / под общ. ред. Н. И. Толстого; Институт славяноведения РАН. — М. : Межд. отношения, 2009. — Т. 4: П (Переправа через воду) — С (Сито). — С. 519—525. — ISBN 5-7133-0703-4, 978-5-7133-1312-8.
  • Золотые правила народной культуры / О. В. Котович, И. И. Крук. — Мн. : Адукацыя i выхаванне, 2010. — 592 с. — 3000 прим. — ISBN 978-985-471-335-9.
  • Калинский И. П. Васильев день // Русский образ жизни. — М. : Институт русской цивилизации, 2007. — 23 січня. — С. 139. — (Святая Русь. Большая энциклопедия Русского народа). — ISBN 978-5-902725-05-3.
  • Калинский И. П. Церковно-народный месяцеслов на Руси. — Записки Русского географического общества по отделению этнографии. — СПб., 1877. — Т. 7.
  • Мадлевская Е. Л. Посевание. Российский этнографический музей. 
  • Неверович В. В. О праздниках, поверьях и обычаях у крестьян белорусского племени, населяющих Смоленскую губернию // Памятная книжка Смоленской губернии на 1859. Вторая часть. — Смоленск : Типография Губернского Правления, 1860. — 23 січня. — С. 123—254.
  • Погодой год припоминается: русский народный земледельческий календарь / Б. Ховратович. — Красноярск : Красноярское книжное изд-во, 1994. — 206 с. — ISBN 5-7479-0447-7.
  • Русские / Отв. ред. В. А. Александров, И. В. Власова, Н. С. Полищук. — М. : Наука, 1999. — 725 с. — ISBN 5-88590-309-3.
  • Русские: народная культура (история и современность) / Отв. ред. И. В. Власова. — М. : ИЭА РАН, 2000. — Т. Том 4. Общественный быт. Праздничная культура. — 244 с. — ISBN 5-201-13720-2.
  • Васілевіч Ул. А. Беларускі народны каляндар // Паэзія беларускага земляробчага календара. Склад. Ліс А.С.. — Мн., 1992. — 23 студзеня. — С. 554—612. Архівовано з джерела 11 травня 2012.(біл.)
  • Геров Н. Речник на блъгарский язик, с тлъкувание речити на блъгарски и русски. Част IV / под редакцията на Т. Панчев. — Пловдив, 1901. — 206 с.(болг.)
  • Колев Н. Пирински край. Етнографски, фолклорни и езикови проучвания // Българска етнография. Кн. 2. — София : Българската Академия на науките, 1981. — 23 січня. — С. 61—63.(болг.)
  • Маринов Д. Жива старина. Книга перва: Верванията или суеверията на народа. — Руссе, 1891. — 189 с.(болг.)
  • Недељковић М[sr]. Годишњи обичаји у Срба. — Београд : Вук Караџић, 1990.(серб.)