Малахія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ікона Малахії з пророчого ряду церкви Преображення, Кижі, XVIII ст.

Малахі́я (івр. מַלְאָכִי‎, Малахі, «Мій посланець») — малий біблійний пророк, останній із старозаповітніх пророків.

За переданням, походив з коліна Завулона, помер у молодості; пророкував у той час, як Єрусалимський храм був знову побудований після полону, ймовірно, близько 400 р. до н. е.; був таким же поборником віри й закону у дні Ездри і Неемії, як Огій і Захарія — у дні Зоровавеля. Він звинувачує народ за брак ревності в жертвопринесеннях, священиків — за ухилення від віри, пригрожує їм Божим судом за різні пороки та богохульство; в той же час він передрікає славу другого храму і ясно пророкує про пришестя Месії, явлення Предтечі і наступаючий Божий суд.

В часи Ісуса його пророцтва не тільки повторялися апостолами, але й були відомі книжникам і народові.

Див. також[ред.ред. код]

Книга пророка Малахії

Джерела[ред.ред. код]

Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: В 86 томах (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Брокгауз-Ефрон, 1890–1907. (рос.)