Вашингтонський метрополітен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Поїзд рухомого складу на станції Cheverly
Вашингтонський метрополітен
WMATA Metro Logo.svg
Інформація
Країна США США
Місто Вашингтон
Дата відкриття 27 березня 1976 року
Довжина ліній 171 км
Кількість станцій 86
Кількість ліній 5 (ще одна споруджується)
Пасажиропотік за добу 801 400 [1]
Схема ліній
WMATA system map.svg

Вашингто́нський метрополіте́н (англ. Washington Metro, Metrorail) — система ліній метрополітену у Вашингтоні та околицях. Другий за величиною метрополітен у США (після Нью-Йоркського).

Опис[ред.ред. код]

Станція Metro Center — важливий пересадний вузол системи

Лінії метрополітену проходять через два штати (Віргінія та Меріленд) і федеральний округ Колумбія. Щоденний пасажиропотік оцінюється в 800 тисяч чоловік (початок 2009).

Перші поїзди метро були пущені 27 березня 1976 року.

Всього 86 станцій, загальна довжина — 171,1 км[2]. Перший проект, який передбачав будівництво 83 станцій і шляхів протяжністю 165,5 км, був завершений 13 січня 2001 року. Під землею пролягає 80 км залізниць, а також 47 станцій з 86, на поверхні землі — понад 74 км та 33 станції, над землею — понад 14 км та 6 станцій.[2]

Станції глибокого залягання були побудовані тільки в центрі міста, в районах історичної забудови. Більша ж частина вашингтонського метрополітену — наземна (або надземна), що нагадує берлінський Stadtbahn або московське легке метро. Наземні перегони між станціями метро дуже довгі (особливо в передмістях) і практично не охороняються: рейки обгороджені тільки дротяною сіткою. Потяги рухаються із середньою швидкістю 53 км/год.[2]

Найглибші станції знаходяться на північно-східному краї Червоної лінії: Wheaton (тут встановлено найдовший ескалатор в Західній півкулі — довжиною 70 м), і найглибша станція — Forest Glen (на глибині 60 м — замість ескалаторів тут використовуються високошвидкісні ліфти, за допомогою яких підняття здійснюється за 20 секунд).

Історія[ред.ред. код]

Протягом 1960-х років існували плани щодо створення масової автострадної системи у Вашингтоні, але ця ідея зіткнулася зі спротивом. Гарланд Бартоломео, який очолював Національну комісію з планування капіталу, вирішив, що залізнична транзитна система ніколи не буде самостійною через низьке покриття та загальне зменшення вантажообігу.[3] Нарешті, було погоджено на змішаній концепції Capital Beltway разом з радіальними лініями. Beltway було повністю профінансовано; фінансування системи Inner Loop Freeway було частково перерозподілено на користь спорудження системи метрополітену.[4]

1960 року федеральний уряд створив національне транспортне відомство задля розробки швидкісної залізничної системи. 1966 року федеральним урядом, округами Колумбія та Меріленд було прийнято законопроект про створення WMATA[5] з електропостачанням за допомогою NCTA.[6]

WMATA затвердила плани на будівництво 158-кілометрової системи у 1968 році[6] і почала будівництво 9 грудня 1969. Система відкрилася 27 березня 1976 року з 7 кілометрами ділянки на Червоній лінії та 5 станціями від Rhode Island Avenue до Farragut North, всі в окрузі Колумбія. Округ Арлінгтон було приєднано до системи 1 липня 1976 року; графство Монтгомері, Меріленд — 6 лютого 1978; округ Принца Джорджа, Меріленд — 20 листопада 1978; округи Ферфакс та Александрія (Вірджінія) — 17 грудня 1983 року.[5]

У лютому 2006 року шляхом відкритого змагання обрано Ренді Міллера, робітника автомагазину з Вудбриджу, на запис нових оголошень про відкриття та закриття дверей та нагадування про заборону притулятися до них. Оголошення до цього були озвучені Сенді Керролл і записані 1996 року.[7]

Пасажиропотік[ред.ред. код]

Найвищий денний пасажиропотік було зареєстровано в день інавгурації Барака Обами, 20 січня 2009 року, який склав 1 120 000 пасажирів. Минулий рекорд був за день до цього, з 866 681 поїздкою.[8] Деякі рекорди, пов'язані з пасажиропотоком, було встановлено в червні 2008 року: рекордний місячний пасажиропотік у 19 729 641 пасажирів, рекорд з середнього денного потоку за тиждень (772 826), також у цей місяць зареєстровано 5 з 10 днів з рекордним пасажиропотоком, та 12 робочих днів, у які пасажиропотік перевищив 800 000 поздок.[9]

Лінії[ред.ред. код]

Червона лінія[ред.ред. код]

Червона лінія
Shady Grove
Rockville
Twinbrook
White Flint
Grosvenor-Strathmore
Medical Center
Stadot.png Bethesda
Friendship Heights
Tenleytown-AU
Van Ness-UDC
Cleveland Park
Woodley Park-Zoo/Adams Morgan
Dupont Circle
Farragut North
Metro Center
Gallery Pl-Chinatown
Judiciary Square
Union Station
New York Ave-Florida Ave-Gallaudet U
Rhode Island Ave-Brentwood
Brookland-CUA
Fort Totten
Takoma
Silver Spring
Forest Glen
Wheaton
Glenmont

Йде з округу Монтгомері (Montgomery County), Меріленд, через ділову частину міста назад в округ Монтгомері — найбільш завантажена лінія. Відкрита 29 березня 1976 року, містить 27 станцій. Єдина лінія, яка не має спільних ділянок з іншими. В години пік використовує 44 потяги (10 восьмивагонних та 34 шестивагонних).[10][11]

Хронологія[ред.ред. код]

Дата Подія Кількість станцій Довжина, км
29 березня 1976 Відкриття лінії від Farragut North до Rhode Island Ave-Brentwood 5 7,4
15 грудня 1976 Gallery Pl-Chinatown відкривається між існуючими станціями 6 7,4
1 січня 1977 Продовження до станції Dupont Circle 7 9,2
6 лютого 1978 Продовження до станції Silver Spring 11 18,3
5 грудня 1981 Продовження до станції Van Ness-UDC 14 21,7
25 серпня 1984 Продовження до станції Grosvenor-Strathmore 19 32,7
15 грудня 1984 Продовження до станції Shady Grove 23 43,9
22 вересня 1990 Продовження до станції Wheaton 25 49,1
25 січня 1998 Продовження до станції Glenmont 26 51,3
20 листопада 2004 New York Ave-Florida Ave-Gallaudet U відкривається між існуючими 27 51,3

Синя лінія[ред.ред. код]

Синя лінія
Franconia-Springfield
Van Dorn Street
King Street
Braddock Road
Ronald Reagan Washington National Airport
Crystal City
Pentagon City
Pentagon
Arlington Cemetery
Rosslyn
Foggy Bottom-GWU
Farragut West
McPherson Square
Metro Center
Federal Triangle
Smithsonian
L'Enfant Plaza
Federal Center SW
Capitol South
Eastern Market
Potomac Ave
Stadium-Armory
Benning Road
Capitol Heights
Addison Road–Seat Pleasant
Morgan Boulevard
Largo Town Center

Йде з округу Ферфакс через Александрію (Вірджинія) та Арлінгтон, далі вздовж Помаранчевої лінії крізь Вашингтон, в напрямку Прінс Джорджес. Містить 27 станцій, лише 8 з яких не належать іншим лініям. Використовує 23 шестивагонних потяги в години пік.

Лінія відкрилася 1 липня 1977 року з 18 станціями від National Airport в Арлінгтоні до Stadium-Armory у Вашингтоні — перше приєднання Вірджинії до системи метрополітену. 22 листопада 1980 року лінія була продовжена на три станції до Addison Road. Розширення лінії за аеропорт почалося 15 червня 1991 року з відкриттям станції Van Dorn Street. Початковий план для лінії був виконаний з продовженням її до Franconia-Springfield 29 червня 1997 року. Дві нові станції в Меріленді — Morgan Boulevard та Largo Town Center — відкриті 18 грудня 2004.

Від відкриття Помаранчевої лінії 20 листопада 1978 року до 11 грудня 1979 Помаранчева лінія була сполучена з Синьою від National Airport до Stadium-Armory, з продовженням Помаранчевої на схід від Stadium-Armory до New Carrollton. З 11 грудня 1979 року Помаранчева лінія була відведена в бік заходу зі станції Rosslyn до Ballston. Зараз Синя і Помаранчева лінії залишаються сполученими від Rosslyn до Stadium-Armory, а Срібна лінія буде проходити тим же маршрутом.

Помаранчева лінія[ред.ред. код]

Помаранчева лінія
Vienna/Fairfax-GMU
Dunn Loring-Merrifield
West Falls Church-VT/UVA
East Falls Church
Ballston–MU
Virginia Square-GMU
Clarendon
Court House
Rosslyn
Foggy Bottom-GWU
Farragut West
McPherson Square
Metro Center
Federal Triangle
Smithsonian
L'Enfant Plaza
Federal Center SW
Capitol South
Eastern Market
Potomac Ave
Stadium-Armory
Minnesota Ave
Deanwood
Cheverly
Landover
New Carrollton

Йде з округу Ферфакс (англ. Fairfax County), Вірджінія в округ Арлінгтон (англ. Arlington County), Вірджинія, через центр міста, і далі в округ Прінс Джорджес (англ. Prince George's County), Меріленд. Відкрита 20 листопада 1978 року, містить 26 станцій. Половина станцій спільна з Синьою лінією, і більше двох третин планується сполучити зі Срібною. В години пік лінія використовує 9 восьмивагонних потягів та 21 шестивагонний.

Жовта лінія[ред.ред. код]

Схема Жовтої лінії

Йде вздовж Синьої лінії, далі в напрямку Пентагону на інший берег річки Потомак через міст Фенвіка, закінчуючись у діловій частині міста. Відкрита 30 квітня 1983 року, містить 17 станцій. В години пік використовує 10 шестивагонних потягів.

Зелена лінія[ред.ред. код]

Проходить через округ Принс-Джорджес, Меріленд та округ Колумбія. Відкрита 11 травня 1991 року, містить 21 станцію. В години пік використовує 19 поїздів (10 восьмивагонних та 9 шестивагонних).[12][13] Має дев'ять спільних станцій з Жовтою лінією (в години пік використовуються всі, в інший час — 4), по одній з Помаранчевою та Синьою та дві з Червоною.


Відкриття шостої, срібної лінії, заплановане на 2013 рік.

Перспективи розвитку[ред.ред. код]

Срібна лінія[ред.ред. код]

Перебудова Синьої лінії[ред.ред. код]

Потомак Ярд[ред.ред. код]

2008 року почалося дослідження можливості побудови станції на території Потомак-Ярду в Александрії на Синій та Жовтій лініях між станціями National Airport та Braddock Road. Проект залишається у стані розробки, а фінансування побудови (оцінене в $150 млн) не було затверджене.[14]

Безпека[ред.ред. код]

13 липня 2009 року WMATA прийняла рішення про суворіші міри (англ. zero tolerance) для машиністів метро та автобусів, помічених у використанні мобільних телефонів чи інших портативних пристроїв під час роботи. Ця нова політика була введена після розслідувань кількох масових аварій у США, які були спричинені саме використанням портативних пристроїв. Про зміни було оголошено через день після того, як один із пасажирів записав на відеоплівку машиніста, що набирав повідомлення на телефоні.[15]

Оплата проїзду[ред.ред. код]

Оплата проїду в метрополітені залежить від відстані поїздки та часу доби. Протягом звичайних годин (робочі дні від відкриття до 9:30 та від 15:00 до 19:00, а також у п'ятницю та суботу від 2:00 ночі до закриття), вартість проїзду складає від $1.75 до $4.60, залежно від відстані. В інші години, вартість складає $1.45, $1.95, or $2.45, також у залежності від відстані. Знижки доступні для школярів, інвалідів та людей похилого віку.[16] Ціни на проїзд знижуються на федеральні свята, крім тих, за яких пасажиропотік різко збільшується, такі як День Колумба, День Ветеранів, День Мартіна Лютера Кінга та Президентський день.[17]

Рухомий склад[ред.ред. код]

Всередині вагона. Жовта лінія, переїзд через Потомак.

Рухомий склад складається з 1126 вагонів, кожний довжиною 23 м.[18] Потяги розраховані на максимальну швидкість 95 км/год, а середню — 53 км/год, включаючи зупинки.[2] Всі вагони є спареними (послідовно пронумерованими парними і непарними номерами), з системами, спільними для пар.[19] В години пік використовується 850 вагонів. 814 з них в активному обслуговуванні, інші 36 — запасні, на випадок технічних проблем з основними.[20]

Потяги складаються з шести вагонів, проте на Червоній, Зеленій та Помаранчевій лініях в години пік кількість може збільшуватися до восьми. Інтервали між прибуттями потягів однієї лінії становлять 6 хвилин у години пік (5 на Червоній лінії), в вечірній час — 20 хвилин (на Червонії лінії 15), у звичайні години — 12 хвилин.[2]

Події[ред.ред. код]

Зіткнення[ред.ред. код]

6 січня 1996 року[ред.ред. код]

Аварія на станції Shady Grove

Під час снігової бурі 6 січня 1996 року машиніст метрополітену загинув, коли потяг не зупинився на станції Shady Grove. Чотиривагонний потяг проїхав через усю платформу станції та зіткнувся з вільним вагоном, який очікував на посадку. Розслідування Національної Ради з безпеки транспорту (NTSB) показало, що аварія була результатом несправності в гальмівній системі потяга, яка контролювалася комп'ютером. Рада порекомендувала дати машиністам можливість котролювати систему вручну, навіть у сувору погоду, та заборонити паркувати вагони на коліях, які використовуються поїздами, що прибувають.[21]

3 листопада 2004 року[ред.ред. код]

Аварія на станції Woodley Park-Zoo/Adams Morgan

3 листопада 2004 року несправний потяг Червоної лінії покотився заднім ходом на станцію Woodley Park–Zoo/Adams Morgan і зіткнувся з потягом, який стояв на платформі. Жертв не було, але 20 людей отримали травми, збитки від аварії склали 3,5 млн доларів. 14-місячне розслідування прийшло до висновку, що машиніст поїзда скоріш за все був неуважний чи навіть спав, через що потяг і поїхав заднім ходом. Посадові особи встановили, що якби потяг був повним, мінімум 79 людей загинули б. Машиніст був звільнений, а відповідальні особи погодилися встановити блокування на рух заднім ходом на понад 300 вагонів.[22][23]

22 червня 2009 року[ред.ред. код]

Місце катастрофи

22 червня 2009 в 17:02 у Вашингтонському метро на кордоні Округу Колумбія і штату Меріленд відбулося зіткнення двох поїздів. В результаті інциденту дев'ять осіб загинуло, 76 постраждалим надана допомога, з них шість доставлено до лікарні з важкими пораненнями. Одним із загиблих був машиніст потяга, який зіткнувся з тим, який зупинився.[24]

29 листопада 2009 року[ред.ред. код]

29 листопада 2009 року в 4:27 ранку один потяг ззаду в'їхав у другий в депо West Falls Church. У вагонах не було пасажирів, тому відомо лише про незначні травми трьох працівників та збитки вартістю 9 млн доларів.[25] Пошкоджено 12 вагонів. Зіткнення сталося через перевищення швидкості — потяг їхав зі швидкістю 18 миль на годину, тоді як максимальна допустима в депо — 15.[26]

Сходження з колій[ред.ред. код]

13 січня 1982 року[ред.ред. код]

13 січня 1982 року поїзд зійшов з колії на несправному перемикачі між станціями Federal Triangle та Smithsonian. Намагаючись поставити потяг на колію, контролери не помітили, що ще один потяг зійшов. Цей потяг зісковзнув з рейок та вдарився в опору тунелю. Троє людей загинуло, 25 поранено. Цікаво, що аварія трапилася через 30 хвилин після авіаційної катастрофи у Вашингтоні.[5]

При розслідуванні через кілька місяців, NTSB та WMATA пояснили катастрофу помилкою машиніста.[27] Розслідування показало, що наглядач припустився 11 помилок, в тому числі не розглянув детально зламаний перемикач, через який сталася трагедія, а машиніст не заніс у протокол проходження через нього.[27] Метрополітен порекомендував обладнати вагони більшою кількістю сталі для забезпечення вищого рівня безпеки при зіткненнях.[28]

Перед аварією, правилами користування метрополітеном пасажири мали залишатися у вагонах до прибуття рятівного персоналу. Це було через те, що 750-вольтовий третій рельс, який постачає потяг електроенергією, міг бути як небезпекою для пасажирів, так і предметом зловживання для жартівників.[29] Після інциденту правило було скасоване і до 1985 року почалося встановлення аварійних ручок для надання пасажирам можливості залишити потяг у випадку пожежі чи аварії.[29]

7 січня 2007 року[ред.ред. код]

7 січня 2007 року потяг Зеленої лінії, що перевозив приблизно 120 пасажирів, зійшов з колії близько станції Mount Vernon Square в бізнес-центрі Вашингтона. На той час залізниці були одноколійними, і п'ятий вагон зійшов в тому місці, де поїзд переключався з південної дороги на північну. Як мінімум 18 людей отримали травми та 60 були вимушені йти через тунель.[30] Як мінімум одна людина зазнала серйозної травми, яка, втім, не загрожувала життю.[31]

Ця пригода була одним із п'яти випадків сходження з колії, що трапилися з вагонами серії 5000, чотири інших мали місце на запасних залізницях, коли пасажирів у вагонах не було.[31]

9 червня 2008 року[ред.ред. код]

9 червня 2008 року потяг Помаранчевої лінії (серія 2000) зійшов між станціями Rosslyn та Court House. Обійшлося без жертв і потерпілих, 412 людей було успішно евакуйовано.[32][33]

12 лютого 2010 року[ред.ред. код]

12 лютого 2010 року о 10:13 за місцевим часом на під'їзді до підземної станції Farragut North головний вагон зійшов з рейок і потягнув за собою ще 2 вагони. Інцидент завдав незначних руйнувань. Відомо про двох потерпілих з легкими пораненнями, ще одного доставлено до госпіталю. До 10:50 всіх пасажирів було евакуйовано.[34]

Галерея[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Список станцій Вашингтонського метрополітену (англ.)

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. [1]
  2. а б в г д Metrofacts
  3. «Harland Bartholomew: His Contributions to American Urban Planning» (PDF). American Planning Association. Процитовано 2006-11-22. 
  4. Schrag, Zachary (2006). The Great Society Subway: A History of the Washington Metro. Johns Hopkins University Press. ISBN ISBN 0-8018-8246-X. 
  5. а б в «WMATA History» (PDF). WMATA. Архів оригіналу за 2013-07-07. Процитовано 2009-01-26. 
  6. а б Schrag, Zachary M. «Planning: The Adopted Regional System, 1966-1968». Архів оригіналу за 2013-07-07. Процитовано 2006-08-17. 
  7. Layton, Lyndsey (February 2, 2006). «Metro Chooses New ‘Doors' Voice». The Washington Post. с. B01. 
  8. WMATA (2009-01-21). "Metro sets new record for highest ridership day of all time". Прес-реліз.
  9. «215 million people rode Metro in fiscal year 2008». WMATA. 2008-07-08. Архів оригіналу за 2013-07-07. Процитовано 2009-01-27. 
  10. Page 80
  11. add three trains to 8 and subtract 3 from 6
  12. Approved Fiscal 2009 Annual Budget. Washington Metropolitan Area Transit Authority, 2009, p. 80.
  13. «Metrorail System Adds Trains to Fleet.» Press release. Washington Metropolitan Area Transit Authority. April 9, 2009. Accessed 2009-12-27.
  14. Sun, Lena (2008-06-06). «New Push For Metro Station in Alexandria». The Washington Post. с. B01. 
  15. John Hughes (July 9, 2009). «Washington Metro Train Operators Caught Texting Will Be Fired». Bloomberg.com. (англ.)
  16. «Metrorail Fares». WMATA. Архів оригіналу за 2011-08-25. Процитовано 2010-03-05. 
  17. «General Manager’s Fiscal 2008 Proposed Operating and Capital Budgets». WMATA. 2006-12-14. Архів оригіналу за 2011-08-25. Процитовано 2009-01-27. 
  18. «Tuesday Red Line service altered as a result of Monday collision». WMATA press release. June 23, 2009. Процитовано 2009-06-23. 
  19. «Glossary». WMATA. Архів оригіналу за 2011-08-25. Процитовано 2009-01-28. 
  20. WMATA (April 9, 2009). "Metrorail system adds trains to fleet". Прес-реліз. Переглянутий 2009-07-16.
  21. «Railroad Accident Report: Collision of Washington Metropolitan Area Transit Authority Train T-111 with Standing Train at Shady Grove Passenger Station, Gaithersburg, Maryland, January 6, 1996». National Transportation Safety Board. 1996-10-29. Процитовано 2009-01-27. 
  22. Sun, Lena H. (2006-03-23). «Dozing Operator Blamed in Rail Accident». The Washington Post. с. A01. 
  23. Sun, Lena H (2006-03-23). «Dozing Operator Blamed in Rail Crash». The Washington Post. Процитовано 2007-05-19. 
  24. [2](англ.)
  25. Washington Metropolitan Area Transit Authority (November 29, 2009). "Two trains collide inside rail yard". Прес-реліз. Переглянутий 2009-11-29.
  26. Tyson, Ann Scott (2009-12-19). «Washington's Metro fires operator who crashed into parked train». The Washington Post. Процитовано 19 December 2009. 
  27. а б John Burgess; Kenneth Bredemeier (February 26, 1982). «Derailment Probe Finds Dangerous Errors by Metro Employes». The Washington Post. 
  28. John Burgess (April 23, 1982). «New Study Ordered of Metro Cars». The Washington Post. 
  29. а б Stephen J. Lynton (July 18, 1985). «Emergency Door Handles Installed in Metrorail Cars». The Washington Post. 
  30. Klein, Allison; Martin Well (2007-01-08). «Green Line Metro Train Derails; at Least 18 Hurt». The Washington Post. с. A01. Процитовано 2009-06-24. 
  31. а б Weiss, Eric M. (2007-01-09). «Federal Investigators Question Metro's Safety». The Washington Post. с. A01. Процитовано 2009-01-27. 
  32. Sun, Lena H.; Daniela Dean (2008-06-10). «Metro Train Derails, Causing Major Delays». The Washington Post. с. B01. Процитовано 2009-06-24. 
  33. Sun, Lena H. (2008-06-11). «Metro Says Operator Wasn't First to Detect Derailment». The Washington Post. с. B01. Процитовано 2009-06-24. 
  34. [3](англ.)