Велика гра

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
«Врятуйте мене від моїх друзів». Карикатура часів Великої гри. Афганський емір Шир-Алі між Росією (ведмідь) та Англією (лев)

«Вели́ка гра» — геополітичне протистояння Російської і Британської імперій в кінці 19-го на початку 20-го століття в Середній (Центральній) Азії, в Гімалаях, Персії (Ірані) і Еміраті Афганістан.[1] Мандрівник Пржевальський і майбутній маршал Фінляндії Маннергейм брали участь в російських розвідувальних експедиціях, що мали нанести на карту район майбутніх військових дій між імперіями.

Поле «Великої гри» (за Бжезинським)

Британія намагалася закріпитись на підвладних їй територіях, для чого будувала залізницю К-К (Кейптаун — Калькутта), щоб об'єднати нею свої колонії.

Царський уряд мріяв про порт на Індійському океані і російську залізницю до нього. Таким чином зіткнення здавалось неминучим.

Передісторія[ред.ред. код]

Англійці з'явилися в Індії на початку XVII століття, коли була заснована Ост-Індська компанія, переродившись в середині XVIII століття з торговельного підприємства до інструмента англійської завойовницької політики. До кінця століття вся Індія фактично перетворилася на британську колонію. З розширенням військово-політичної присутності Російської імперії в Середній Азії і на Кавказі на початку XIX століття («кидок на південь»), російські інтереси в регіоні зіткнулися з британськими. Велика Британія в першу чергу була націлена на утримання і розширення території Британської Індії.

Починаючи з катастрофічного походу Бековича-Черкаського (1717), Російською імперією в Середню Азію споряджалися експедиції і спрямовувались дипломати для встановлення дипломатичних зв'язків з тамтешніми ханствами. Іноді початком Великої гри вважається Перська похід (1722-1723), в ході якого Російська імперія почала рух в індійському напрямку, проте це все ж був швидше пролог до Гри, ніж сама Гра. У 1819 році в Хіву для переговорів Санкт-Петербург відправив Миколу Муравйова, ледве Там не загиблого, про що він написав звіт «Подорож до Туркменії і Хіву» (1822).

У 1801 році імператор Павло I підтримав ідею Наполеона Бонапарта про спільний похід російсько-французької армії проти британців до Індії. У січні 1801 в Середню Азію попрямували 20 тис. Козаків, але після вбивства імператора Павла і початку правління Олександра I вони отримали наказ про повернення назад. У вбивстві Павла I виявлявся британський слід.

Початок гри[ред.ред. код]

Першим боєм Великої гри стала Битва при Асландузе (1812), оскільки битися проти Російської імперії перську армію тоді інструктували британські офіцери. Тоді війна проти Персії закінчилася підписанням Ґюлистанского і Туркманчайського договорів. До Російської імперії була приєднана територія сучасних Вірменії та Азербайджану. У Тегерані був пошматований розлюченим натовпом російський посол Олександр Сергійович Грибоєдов. Крім Персії Велика Британія стала підтримувати воюючих проти Російської імперії кавказьких горців (справа «Вікс»).

Англо-афганські війни XIX століття[ред.ред. код]

У 1837 році в Кабулі з'явився російський посланець - поручик Віткевич, швидко увійшов в довіру до еміра Дост Мухаммеда і який підписав з ним вигідний для Росії договір. Однак під тиском Великобританії Росія відкликала Віткевича і дезавуювала угоду. За рік до Віткевича в Кабулі з подібною місією побував британський агент Бернс. У грудні 1 838 Великобританія перейшла до активних дій на афганському напрямі. Експедиційний корпус вторглися в межі Афганістану і посадили на кабульського престол пробританська шаха Шуджа. Британська окупація тривала три роки. У листопаді 1841 шах Шуджа був повалений, британський агент Олександр Бернс звірячому розтерзаний натовпом, а інші британці вигнані з країни. У 1842 році в Бухарі за наказом узбецького еміра Насрулли був убитий автор терміну «Велика гра» британський агент Коноллі. Примітно, що за рік до вбивства в Бухарі побувало російське посольство на чолі з К. Ф. Бутеневи.

Новий сплеск англо-російського суперництва був пов'язаний з російським завоюванням Середньої Азії (1854-1880). Прем'єр-міністр Великобританії Бенджамін Дізраелі писав в листі до королеви Вікторії: «Нашими військами московити повинні бути видавлені з Середньої Азії і скинуті в Каспійське море». На підтвердження серйозності своїх намірів Дізраелі переконав королеву прийняти титул «імператриці Індії», причому в межі Індійської імперії включався і Афганістан.

З огляду на ворожу позицію по відношенню до Росії, зайняту Великобританією перед Берлінським конгресом, Олександр II влітку 1878 р повелів зосередити розквартировані в Туркестані війська чисельністю 20 тис. Чоловік для руху в Афганістан на Балх, Баміан і Кабул. До еміру Афганістану Шир-Алі в Кабул для укладення союзу вирушила місія, яку очолював генерал Микола Столетов. Розглядалися плани вторгнення в Кашмір і Читрал. Однак потім у зв'язку з досягнутим на Берлінському конгресі угодою похід був скасований.

У зв'язку з проросійськими симпатіями афганського еміра Дізраелі дав розпорядження про початок Другої англо-афганської війни. У січні 1879 року 39 тисяч британців увійшли в Кандагар. Емір пішов на поступки і підписав з британцями нерівний Гандамакскій договір. Проте партизанська війна тривала, і незабаром британці виявилися обложені в Кабулі майже 100-тисячними силами повстанців. Військові невдачі отримали резонанс в Лондоні, внаслідок чого Дізраелі програв парламентські вибори 1880 року. Його наступник Гладстон вивів британські війська з Афганістану, підписавши договір з еміром, згідно з яким той зобов'язувався координувати свою зовнішню політику з Лондоном.

Нова Велика Гра[ред.ред. код]

Отримання незалежності чотирма колишніми радянськими республіками Середньої Азії і Казахстаном призвело до нового пожвавленню «Великої гри». Після 11 вересня 2001 року прийнята говорити про «нову Великій гру», оскільки ідеологією нового протистояння стає боротьба проти терористичної загрози, яка часто прикриває боротьбу за сфери впливу та сировинні ресурси в Центральній Азії. Активними учасниками «нової великої гри» є США і Китайська Народна Республіка.

Після 2012 року, зовнішня політика США наближається до "стриженя Азії", політика перебудови грунтується на ідеї, що центр ваги світової економіки зміщуватиметься у бік Азіатсько-Тихоокеанського району. Така установи як Інститут Брукінгса стверджує що ця геополітична еволюція може мати глибокі фінансові наслідки, яка приведе до "Нової Великої Гри". Америка буде проти Китаю як «нового чемпіона Азії»

Росія і Китай об'єднали свої зусилля в 2001 році в рамках ШОС, а потім (у 2009 році) і БРІКС. Криваві події в Андижані в 2005 році іноді інтерпретуються як спробу США нав'язати свою волю Узбекистану.

Примітки[ред.ред. код]

Політика Це незавершена стаття про політику.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.