Водяний різак
| Водяний різак | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Ілюстрація водяного різака у книзі Отто Вільгельма Томе «Flora von Deutschland, Österreich und der Schweiz» (укр. «Флора Німеччини, Австрії та Швейцарії») 1885, Gera, Germany
|
||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||
| Stratiotes aloides Linnaeus, 1753 |
||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||
| Тілоріз | ||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||
|
Водяний різак або Тілоріз[1][2] (Stratiotes) — монотипний рід багаторічних водяних трав родини жабурникових (водокрасових).
Зміст
Систематика[ред. • ред. код]
До роду входить один вид — водяний різак алоевидний, або звичайний (Stratiotes aloides).
Морфологічна характеристика[ред. • ред. код]
Дводомна рослина, що має укорочене стебло. Листки мечовидної форми, утворюють великі розетки. Краї листків шипувато-пилчасті. Квітки одностатеві, великі, з трьома білими пелюстками. Чоловічі квітки утворюють невеликі суцвіття, жіночі — поодинокі. Цвіте у червні-липні, плоди дозрівають в липні-серпні. Плід — ягодоподібний. Корінці довгі, тонкі, розміщуються у воді. В них завжди ховається рибна молодь. Нагадує за зовнішнім виглядом алое.
Екологія[ред. • ред. код]
Зростає у водоймах, в стоячих і повільно текучих водах: в озерах, старицях, ставках, у вікнах боліт; нерідко утворює значні зарості. До середини літа водяний різак поступово піднімається над поверхнею води і починає цвісти. Другу половину літа він є поверхневою рослиною. Восени рослина поступово опускається під воду, плесо знову стає чистим. У такому зануреному стані водяний різак проводить всю зиму і весну. З потеплінням рослини знову піднімаються на поверхню.
Поширення[ред. • ред. код]
Водяний різак поширений в Європі, Передкавказзі і Західному Сибіру. В Україні зустрічається спорадично по всій території.
Охоронні заходи[ред. • ред. код]
Входить до Червоних списків рослин Дніпропетровської, Донецької, Луганської, Львівської і Харківської областей в Україні[3] та до Червоної книги Ростовської області в Росії.[4]
Використання[ред. • ред. код]
Листя використовують для годівлі свиней. Іноді використовується як добриво. Медонос. Максимальна нектаропродуктивність квіток на початку липня при 23 °С становила 0,5 мг на квітку.[5]
Примітки[ред. • ред. код]
- ↑ Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 139.
- ↑ Українська Радянська Енциклопедія
- ↑ Офіційні переліки регіонально рідкісних рослин адміністративних територій України (довідкове видання) / Укладачі: докт. біол. наук, проф. Т. Л. Андрієнко, канд. біол. наук М. М. Перегрим. — Київ: Альтерпрес, 2012. — 148 с. ISBN 978-966-542-512-0.
- ↑ Красная книга Ростовской области (рос.)
- ↑ Медоносные растения (рос.)
