Перейти до вмісту

Гаазькі конвенції та декларації (1899 і 1907)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Гаазькі конвенції та декларації
Типміжнародний договір

На 1-й та 2-й мирних конференціях у Гаазі 1899 та 1907 років відповідно прийнято міжнародні конвенції про закони та звичаї війни, включені до комплексу норм міжнародного гуманітарного права.

1-ша Гаазька конференція 1899 року

[ред. | ред. код]

Скликано за ініціативою імператора Росії Миколи II. Проходила з 18 (6) травня до 29 (17) липня. Брали участь 26 держав (Росія, Османська імперія, Німеччина, Австро-Угорщина, Італія, Франція, Іспанія, Велика Британія, Нідерланди, Бельгія, Швейцарія, Швеція, Данія, Болгарія, Сербія, Чорногорія, Греція, Португалія, Ліхтенштейн, Люксембург, Японія, Китай, Сіам, Персія, США, Мексика). Голова — барон Стааль[1].

Було ухвалено 6 конвенції:

  • Про мирне розв'язання міжнародних сутичок;
  • Про закони та звичаї сухопутної війни;
  • Про застосування до морської війни принципів Женевської конвенції 10 серпня 1864 року, а також 3 декларації:
  • Про заборону на п'ятирічний термін метання снарядів та вибухових речовин з повітряних куль чи за допомогою інших подібних нових способів;
  • Про невикористання снарядів, що мають єдиним призначенням розповсюджувати задушливі чи шкідливі гази;
  • Про невикористання куль, що легко розвертаються чи сплющуються в людському тілі[2].

2-га Гаазька конференція 1907 року

[ред. | ред. код]

Взяли участь 43 держави.

Було прийнято 13 конвенцій:

  • Про мирне розв'язання міжнародних сутичок;
  • Про обмеження під час застосування сили під час стягнення за договірними борговими зобов'язаннями;
  • Про початок воєнних дій;
  • Про закони та звичаї сухопутної війни[3];
  • Про права та обов'язки нейтральних держав та осіб у разі сухопутної війни[4];
  • Про положення неприятельських торговельних суден за початку воєнних дій;
  • про перетворення торговельних суден на військові судна;
  • Про постановку підводних мін, що автоматично вибухають від торкання[5];
  • Про бомбардування морськими силами під час війни;
  • Про застосування до морської війни начал Женевської конвенції (у подальшому замінена Женевською конвенцією 1949 року);
  • Про деякі обмеження в користуванні правом захоплення у морській війні[6];
  • Про заснування Міжнародної призової палати (не набрала чинності);
  • Про права та обов'язки нейтральних держав у разі морської війни[7].

Також ухвалено декларацію:

  • Про заборону метання снарядів та вибухових речовин з повітряних куль.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Царствование Николая II/С. С. Ольденбург.-М: АСТ: Астрель,2008 ISBN 978-5-271-20683-2, стор. 116
  2. Декларація про невикористання куль, що легко розвертаються чи сплющуються. Архів оригіналу за 1 травня 2011. Процитовано 13 червня 2012.
  3. Конвенція про закони та звичаї сухопутної війни. Архів оригіналу за 21 вересня 2008. Процитовано 13 червня 2012.
  4. Гуманітарне право. Конвенція про права та обов'язки нейтральних держав та осіб у разі сухопутної війни. Архів оригіналу за 1 травня 2011. Процитовано 13 червня 2012.
  5. Конвенція про постановку мін, що автоматично вибухають. Архів оригіналу за 1 травня 2011. Процитовано 13 червня 2012.
  6. Конвенція про деякі обмеження в користуванні правом захоплення у морській війні. Архів оригіналу за 1 травня 2011. Процитовано 13 червня 2012.
  7. Конвенція про права та обов'язки нейтральних держав у разі морської війни. Архів оригіналу за 1 травня 2011. Процитовано 13 червня 2012.

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]