Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 9 грудня 1948 р. як Резолюція Генеральної Асамблеї 260. Конвенція вступила в силу 12 січня 1951 р.; вона встановлює правове визначення геноциду, яке стало кульмінацією багаторічної кампанії польського юриста єврейського походження Рафаеля Лемкіна. Яір Орон пише, що "Коли Рафаель Лемкін вперше використав слово «геноцид» у 1944 р. він зазначав знищення вірмен у 1915 р. як важливий приклад геноциду. Всім країнам-учасницям рекомендовано запобігати актам геноциду та карати за них під час війни та в мирний час. Нині 144 держави світу ратифікували Конвенцію.

Визначення геноциду[ред.ред. код]

Стаття 2 Конвенції визначає геноцид як:

...будь-які з наступних дій, здійснюваних з наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку:

(a) вбивство членів цієї групи;
(b) нанесення тяжких тілесних або психічних ушкоджень членам такої групи;
(c) навмисне створення членам групи життєвих умов, які розраховані на повне або часткове знищення групи;
(d) дії, розраховані на унеможливлення народження дітей в середовищі групи;
(e) насильницька передача дітей цієї групи іншій групі.

Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, Стаття 2[1]

Стаття 3 визначає злочини, за які передбачене покарання відповідно до Конвенції:

(a) геноцид;
(b) змова з метою здійснення геноциду;
(c) пряме і публічне підбурювання до здійснення геноциду;
(d) замах на здійснення геноциду;
(e) співучасть в геноциді.

Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, Стаття 3[1]

Конвенцію було прийнято щоб криміналізувати і ввести відповідальність за дії на кшталт Голокосту під час Другої світової війни. Перша редакція Конвенції включала також вбивства з політичних мотивів, проте СРСР та ряд інших держав відмовилися визнавати геноцидом дії спрямовані проти груп за політичною чи соціальною ознакою. У результаті дипломатичного та політичного компромісу ці положення були відхилені.

Порушення Конвенції[ред.ред. код]

Руанда[ред.ред. код]

Вперше положення Конвенції було застосовано 2 вересня 1998 року коли Міжнародний трибунал щодоо Руанди визнав колишнього мера маленького міста в Руанді Жан-Поля Акаєсу винним у геноциді в дев'ятьох епізодах. Головним прокурором у цьому процесі був П'єр-Рішар Проспер. Через два дні Жан Камбанда став першим головою уряду, якого звинуватили в геноциді.

Югославія[ред.ред. код]

Першою державою, яку порушила Конвенцію про геноцид, була Сербія. Міжнародний Суд ООН виніс своє рішення у справі Боснія та Герцоговина проти Сербії та Чорногорії 26 лютого 2007 р. Суд заперечив безпосередню участь Сербії у геноциді під час Боснійської війни, але визнав, що Белград порушив норми міжнародного права, не спромігшись запобігти геноциду в Сребрениці у 1995 р. та передати осіб, звинувачених в геноциді, в Міжнародний трибунал щодо колишньої Югославії. Таким чином Сербія порушила свої зобов'язання взяті нею згідно статей 1 та 4 Конвенції про геноцид, особливо через невидачу генерала Ратко Младича.

Посилання[ред.ред. код]