Джордже Енеску

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Джордже Енеску
Зображення
Основна інформація
Дата народження 19 серпня 1881(1881-08-19)[1][2][…]
Місце народження Джордже Енеску
Дата смерті 4 травня 1955(1955-05-04)[2][3][…] (73 роки)
Місце смерті Париж, Франція[1]
Поховання
Громадянство Румунія і Франція
Професії композитор, скрипаль, піаніст, диригент, музикант, музичний педагог, викладач університету, політик
Освіта Паризька вища національна консерваторія музики й танцю і Віденський університет музики й виконавського мистецтва
Вчителі Габрієль Форе, Robert Fuchsd, Йозеф Гельмесбергерd, Жуль Массне, Андре Жедальж і Мартен П'єр Марсікd
Відомі учні Marius Constantd, Ієгуді Менухін, Christian Ferrasd, Іврі Гітліс, Артюр Грюмьо, Serge Blancd, Ștefan Gheorghiud і Sidney Harthd[6]
Нагороди
кавалер ордена Почесного легіону
Автограф Georges Enesco signature.svg
Q: Цитати у Вікіцитатах
CMNS: Файли у Вікісховищі

Джо́рдже Ене́ску (рум. George Enescu; 19 серпня 1881, Лівень, поблизу Ботошані — 4 травня 1955, Париж) — румунський композитор, диригент, скрипаль, піаніст. Основоположник сучасної румунської композиторської школи. Помер в еміграції у Франції.

Біографія[ред. | ред. код]

Виявив схильність до класичної музики ще в ранньому віці, до 12 років вже мав спеціальну музичну освіту у Відні.

До радянської окупації Румунії 1943 року — організатор концертів класичної музики при дворі румунських монархів. Після Другої світової війни багато гастролював у США.

Творчість[ред. | ред. код]

Енеску належать три симфонії, три фортепіанних і два струнних квартети, три скрипкові й дві віолончельні сонати, вокальні твори на вірші французьких символістів.

Музика Енеску складалася під впливом європейського романтизму (Роберта Шумана, Ріхарда Вагнера, Йоганнеса Брамса). Надалі вона увібрала вплив нововіденської школи, неокласицизму, необароко. Важливим і характерним для Енеску було звернення до румунського фольклору (широко відомі дві «Румунські рапсодії», 1901 і 1902).

Багато творів Енеску залишилися незавершеними.

Румунський Атеней, філармонія Джордже Енеску, Бухарест

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Voicana M. George Enescu. București: Editura Academiei Republicii Socialiste România, 1971 (рум.)
  • Malcolm N. George Enescu: his life and music. London: Toccata Press, 1990 (англ.)
  • Samson J. Placing genius: the case of George Enescu. Trondheim: Norwegian University of Science and Technology, 2006 (англ.)
  • Ямпольский И. М. Дж. Энеску. М., 1956 (рос.)
  • Котляров Б. Я. Джордже Энеску. М., 1965 (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]