Гайнівка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гайнівка
Hajnówka

Герб
Герб
Hajnówka 2017-07-27 042.jpg
Розташування міста Гайнівка
Основні дані
52°44′ пн. ш. 23°34′ сх. д. / 52.733° пн. ш. 23.567° сх. д. / 52.733; 23.567Координати: 52°44′ пн. ш. 23°34′ сх. д. / 52.733° пн. ш. 23.567° сх. д. / 52.733; 23.567
Країна Польща Польща
Регіон Підляське воєводство
Засновано XVII століття
Магдебурзьке право 1951
Площа 21,29 км²
Населення 22274 (2011)[1]
· густота 1023 (2008[2]) осіб/км²
Телефонний код (48) 85
Часовий пояс UTC+1 і UTC+2
Номери автомобілів BHA
GeoNames 771158
Поштові індекси 17-200
Міська влада
Веб-сторінка hajnowka.pl
Мапа


Гайнівка у Вікісховищі?

Гайні́вка[3] (пол. Hajnówka, біл. Га́йнаўка) — місто в східній Польщі, на західній межі Біловезької пущі. Адміністративний центр Гайнівського повіту Підляського воєводства. Неформальний центр білоруської громади Польщі.

Історія[ред. | ред. код]

Гайнівка заснована у XVIII столітті як поселення лісного стражника під назвою Гайнівщина. Тоді вона належала до Берестейського воєводства Великого князівства Литовського. У XIX столітті Гайнівка згадується як село. Під час Першої світової війни у Гайнівці німці заснували осередок перероблювання дерева з Біловезької пущі. У 1950 році Гайнівка отримала міські права, а у 1954—1975 роках та з 1999 року місто є центром Гайнівського повіту[3].


Демографія[ред. | ред. код]

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][4]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 10605 1800 7516 1289
Жінки 11669 1809 6982 2878
Разом 22274 3609 14498 4167

Станом на 30 червня 2012 року у Гайнівці мешкала 22 031 особа[5].

У 1921 році населення села становило 748 осіб, а промислової осади — 287 осіб. У 1937 році населення осади становило вже 11 тис. осіб. У 1988 році в місті мешкало 23 085 осіб. Крім українців і поляків, яких за припущенням Юрія Гаврилюка було близько 30 %, у Гайнівці мешкають білоруси, які переселилися із сусідніх гмін (зокрема, з Біловежі, Наровки та інших)[3].

Українці в Гайнівці[ред. | ред. код]

З 1922 у Гайнівці працювала група інтернованих вояків Армії УНР. Група складалася з колишніх вояків 1-ї Запорізької, 4-ї Київської Дивізій УНР та Херсонської дивізії Армії УНР. У 1920-их роках ветеранська громада складала 250 чоловік під керівництвом сотника Прокопа Моркотуна. До її складу входив відомий хорунжий Василь Луцик, який згодом виїхав до російської зони окупації України.

Поховання вояків Армії УНР на цвинтарі в Дубінах.

На православному цвинтарі є група поховань українських вояків, а могила козака Армії УНР Григорія Ковальчука (*02.02.1900 — †13.05.1973) знаходиться на території церкви Св. Дмитра.

До серпня 1923 р. в Гайнівці засновано відділ УЦК, яке діяло до початку Другої світової війни у 1939 році. Першим головою відділу УЦК у Гайнівці був Прокіп Моркотун, заступником Іван Кононенко, а секретарем Василь Корніїв.

У міжвоєнні роки в Гайнівці вирувало активне громадсько-культурне життя української громади. Щороку у березні організовувалися Шевченківські свята, панахиди у церкві в селі Дубини, вистави і концерти в театрі.

У травні 1931 року на цвинтарі в Дубинах був встановлений триметровий монумент з залізним хрестом. Пам'ятник побудований за кошти громади і присвячений Борцям за Україну. На цвинтарі спочило біля 30-ти колишніх старшин і козаків Армії УНР, відомі імена кількох: сотник Пилип Барський, Бідненко, Борботко, Булґарський, Ганін, Резнік.

На 1933 рік у Гайнівці відкрилась початкова українська школа для дітей, учителькою якої була Романова. Також діяв дитячий садок на 50 дітей.

З початком світової війни українськi організації Гайнівки перестала існувати. Частина громади емігрувала на Захід, інші були депортовані репресивними радянськими органами.

У 1987 році у місті засновано гурток Українського суспільно-культурного товариства[3].

Білоруська мова[ред. | ред. код]

В 2007 році в гміні (і однойменному місті Гайнівка) було прийнято білоруську мову, як регіональну мову.

Релігія[ред. | ред. код]

У міжвоєнний період польська адміністрація тривалий час не давала дозволу на відкриття у селі православної парафії. У 1936 році священик парафіяльної церкви в Дубинах (до якої належало село Гайнівка) отримав дозвіл на проведення душпастирських послуг в осаді. Парафія у самій Гайнівці заснована у 1942 році, коли було перероблено будинок лісника на церкву Святого Миколи. У 1953 році на гайнівському цвинтарі побудовано церкву Всіх Святих, а в 1972 році почалося будівництво мурованої церкви Святої Трійці (сьогодні є парафіяльною святинею). Церква Святого Миколи у 1984 році розібрана та перенесена на місце спаленої місцевої церкви у селі Чижі[3].

Персоналії[ред. | ред. код]

Народилися[ред. | ред. код]

  • Міра Лукша (нар. 1958), білоруська письменниця.

Галерея[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]


Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018. 
  2. Населення, площа та густота за даними Центрального статистичного офісу Польщі. Powierzchnia i ludność w przekroju terytorialnym w 2007. [1].
  3. а б в г д Юрій Гаврилюк. Наші міста і села Словник // Над Бугом і Нарвою : часопис. — 1995. — № 3 (19) (травень-червень). — ISSN 1230-2759.
  4. Згідно методології GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018. 
  5. Ludność. Stan i struktura w przekroju terytorialnym. Stan w dniu 30 VI 2012 r. Główny Urząd Statystyczny. Процитовано 3 січня 2019. 

Посилання[ред. | ред. код]