Перейти до вмісту

Гарольд Браун

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Гарольд Браун
англ. Harold Brown Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився19 вересня 1927(1927-09-19)[4][2][3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Нью-Йорк, Нью-Йорк, США Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер4 січня 2019(2019-01-04)[1][2][3] (91 рік) Редагувати інформацію у Вікіданих
Ранчо-Санта-Фе, Сан-Дієго, Каліфорнія, США[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
·злоякісна пухлина[6] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна США Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьфізик, політик Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьатомна фізика Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materКолумбійський університет і Вища наукова школа Бронксуd Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий ступіньдокторський ступінь
Науковий керівникІсидор Рабі Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мованглійська Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладКаліфорнійський технологічний інститут Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоНаціональна академія наук США[7], Американська академія мистецтв і наук і Національна інженерна академія США Редагувати інформацію у Вікіданих
Посадаміністр оборони США, Міністр військово-повітряних сил США і director of the California Institute of Technologyd Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяДемократична партія США Редагувати інформацію у Вікіданих
НагородиПрезидентська медаль Свободи

Гарольд Браун (англ. Harold Brown; 19 вересня 1927, Нью-Йорк — 4 січня 2019) — американський фізик і держслужбовець. Міністр оборони США з 1977 по 1981 при президенті Джиммі Картері.

Біографія

[ред. | ред. код]

У 21 рік він здобув докторський ступінь з фізики в Колумбійському університеті. Потім він працював дослідником в Університеті Каліфорнії (Берклі).

Браун був міністром ВПС з 1965 по 1969 під керівництвом президента Ліндона Джонсона і віце-канцлером Каліфорнійського технологічного інституту з 1969 по 1977.

В адміністрації Картера він був прихильником політики розрядки. Тому часто конфліктував з радником з національної безпеки президента Збігнєвом Бжезінським. Браун брав участь у посередництві для Кемп-Девідських угод на Близькому Сході. Він підтримав ратифікацію Договору ОСО II, але договір не був прийнятий у Сенаті США. Браун мав більше успіху з Сенатом, коли він виступав за ратифікацію угод про передачу зони Панамського каналу Панамі до 2000 року (Браун вважав, що угоди були вигідні для США і що вони також забезпечили безпеку Панамського каналу і подальше використання).

Нагороджений Президентською медаллю Свободи (1981). Він був керівником Інституту зовнішньої політики при Університеті Джонса Гопкінса.

Примітки

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]