Дональд Рамсфелд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дональд Рамсфелд
англ. Donald Rumsfeld
Rumsfeld1.jpg
Народився 9 липня 1932(1932-07-09)[1][2][…]
Чикаго, Іллінойс
Помер 29 червня 2021(2021-06-29)[4] (88 років)
Таос, Нью-Мексико[5]
·мієломна хвороба
Країна Flag of the United States.svg США
Діяльність політик, офіцер, дипломат, автор, бізнесмен
Alma mater Принстонський університет і Центр права Джорджтаунського університетуd
Знання мов англійська[6]
Посада член Палати представників США[d], міністр оборони США, міністр оборони США, Голова адміністрації президента США і Список постійних представників США при НАТО
Військове звання captaind
Партія Республіканська партія США
Конфесія Пресвітеріанство
Мати Jeannette Hustedd[7]
Родичі Lew Sarettd[8][9]
Автограф Donald Rumsfeld Signature.svg
Нагороди
IMDb ID 1288432
Сайт rumsfeld.com

Дональд Генрі Рамсфелд (англ. Donald Henry Rumsfeld, 9 липня 1932(19320709), Еванстон, Іллінойс — 29 червня 2021, Таос, Нью-Мексико[10]) — американський політичний діяч, республіканець, міністр оборони США в 1975—1977 роках (адміністрація Джеральда Форда) і в 2001—2006 роках (адміністрація Джорджа Буша-молодшого).

У 1970-х роках був наймолодшим, а після повторного призначення став найстаршим міністром оборони в історії США. 1983 року відвідав Ірак, де зустрівся з Саддамом Хусейном для обговорення допомоги США в іракській агресії проти Ірану. Загалом обіймав посаду міністрів оборони найдовше, крім Роберта Мак-Намари. Під час другого терміну був прихильником і основним виконавцем плану війни в Іраку. Відправлений у відставку 8 листопада 2006 після поразки республіканців на виборах до Конгресу 2006 року; його наступником Буш призначив Роберта Гейтса. Ці зміни затвердив Сенат США, і 18 грудня 2006 Гейтс офіційно змінив Рамсфелда на посаді. Разом із Полом Вулфовіцем належав до провідних неоконсерваторів США.

Лауреат нагороди «Хранитель вогню» Центру політики безпеки США (1998).

Біографія[ред. | ред. код]

Фото Рамсфельда 1954 р. з щорічника портретів Принстона, де він грав у футбол і займався боротьбою

Після закінчення 1954 року Принстонського університету, у 1954—1957 рр. служив у військово-морській авіації США, демобілізувався в ранзі молодшого лейтенанта.

1958 р. — вступив на державну службу і почав політичну кар'єру — був адміністративним помічником конгресмена від штату Огайо Девіда Деннісона.

1959 р. — адміністративний помічник конгресмена Роберта Гріффіна від штату Мічиган.

1960-62 рр. — працював у чиказькій інвестиційній фірмі Бекер енд компані.

1962—1968 рр. — входив до складу Палати представників Конгресу США від 13-го округу штату Іллінойс. Користувався підтримкою Республіканської партії.

1969 р. — помічник президента Річарда Ніксона в ранзі члена кабінету, очолив Управління економічних можливостей.

1970—1972 рр. — радник президента та директора Програми економічної стабілізації, керівник урядової Ради з питань вартості життя. Під кінець президентства Ніксона Рамсфельд, незадовго до вотергейтського скандалу, став представником США в Організації Північноатлантичного договору (НАТО) в Брюсселі.

1972—1974 р. — незмінний представник США в Раді НАТО (Брюссель, Бельгія), працював у Комітеті оборонного планування і Групі ядерного планування НАТО.

1974 р. — у серпні 1974 року був керівником процесу формування майбутньої адміністрації президента Форда, очолював перехідну команду Джеральда Форда, потім апарат співробітників Білого дому, разом з тим був членом урядових Рад з проблем міст, у справах сільських районів, з внутрішніх справ.

1975—1977 рр. — перебував на посаді міністра оборони США в адміністрації президента Джеральда Форда.

1977—1985 рр. — працював у фармацевтичній компанії Сирл енд компані (Searle & Co). На посаді керівника компанії-виробника Searle & Co наполіг на схваленні препарата-підсолоджувача аспартам американським Агентством з продуктів і медикаментів (FDA).

1983 рік — особливий радник Комісії з стратегічним силам в адміністрації Президента Рональда Рейгана.

1983—1984 рр. — особливий агент президента США на Близькому Сході.

1984 р. — член консультативного комітету Агентства з контролю над озброєннями та роззброєння.

1985—2000 рр. — займався приватним бізнесом, очолював низку великих компаній, входив до рад директорів, а крім того, до опікунської ради Ренд корпорейшн, що виконує замовлення оборонних відомств і розвідувальних служб. У 1990—1993 рр. — голова та керівний директор «Дженерал інструмент корпорейшн» (General Instrument Corporation), яка стала піонером у розробці повністю цифрової технології телебачення високої чіткості (HDTV). 2000 року він був головою ради директорів компанії Gilead Sciences, Inc, головою Комісії США з питань управління та організації національної програми освоєння космічного простору та Консультативної групи керівництва Конгресу з питань національної безпеки.

1996—1998 рр. — очолював спеціальну комісію з вивчення можливостей низки країн у розробці балістичних ракет в адміністрації президента Білла Клінтона. Комісія представила звіт, який поклали в основу концепції НПРО (Національна система протиракетної оборони США).

2000 р. — консультант Джорджа Буша щодо НПРО в ході президентської виборчої компанії.

2001 р. — призначений міністром оборони США.

1 березня 2005 р. дві правозахисні організації США Американський союз громадянських свобод і Human Rights First подали в суд на главу Пентагону Дональда Рамсфелда, звинувативши його в особистій причетності до тортур і знущань американських військових над ув'язненими і військовополоненими в Іраку і Афганістані. Позов проти Рамсфелда подали у його рідному штаті Іллінойс від імені восьми осіб, які постраждали, перебуваючи в американських військових в'язницях в Іраку і Афганістані, де їх піддали тортурам, сексуальним наругам, залякуванням і побиттям.

8 листопада 2006 — президент США Джордж Буш оголосив про відставку міністра оборони Дональда Рамсфельда.

Дональд Рамсфельд змінив багато професій. Він був послом, державним службовцям, конгресменом, бізнесменом, але Рамсфельд ще й поет. Він любив декламувати свої вірші під час офіційних брифінгів, як кажуть очевидці, здебільшого тоді, коли прямо відповісти на питання було неможливо.

Дональд Рамсфельд був одружений з 1954 року з Джойс (Joyce). Мав трьох дітей і шестеро онуків.

Цитати[ред. | ред. код]

  • «Повідомлення про те, що щось не відбулося, — мені нецікаві: так як ми всі знаємо, що існують відомі події, про які нам відомо, є речі, про які ми не знаємо. Ми також знаємо, що є речі, про які ми не знаємо, іншими словами, є певні речі, які нам невідомі. Але існує також те, що є невідомим і про що ми не знаємо — щось, про що ми не знаємо, чи знаємо ми щось про це». (Дональд Рамсфелд).
  • «Мілтон Фрідман — живе втілення істини, згідно з якою „ідеї мають наслідки“» (Дональд Рамсфелд, травень 2002 року).

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]