Геката

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Геката
Hecate Chiaramonti Inv1922.jpg
Геката. Копія елліністичної скульптури. Ватиканський музей
Божество в давньогрецька релігія
Покровитель для місячне світло і магія
Батько Перс, Зевс або Persesd
Мати Астерія[1], Гера або Деметра
Діти Crataeisd, Медея, Кірка і Скілла
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Гека́та (грец. Εκάτη) — у грецькій міфології хтонічна богиня кордонів, роздоріжжя, чаклунства і привідів. У найдавнішу епоху богиня Місяця, пізніше богиня чаклунства, володарка всіх страховищ і примар. Вона також асоціюється з некромантією, ніччю, світлом, знаннями про трави та отруйні рослини, могилами. Гомер не знав Гекати; її культ перейшов до греків від фракійців. Перша літературна згадка про неї з’являється в «Теогонії» Гесіода (8 ст. до н.е.) — дочка титана Перса; інші називають її дочкою Зевса й Деметри або Зевса й Гери, тоді, ймовірно, першим історично грецьким ім'ям її було Ангела. У творі Геката описується як богиня великої честі з володіннями на небі, землі та морі. Вчені досі дискутують про місце її походження, проте вона мала популярність серед фессалійських відьом.

Геката була одним із кількох божеств, яким поклонялися в стародавніх Афінах як захисниці ойкосів (домашнього господарства) наряду з Зевсом, Гестією, Гермесом та Аполлоном.

Ім'я[ред. | ред. код]

Титули:

  • Берегиня — Apotropaia (Ἀποτρόπαια)
  • Хтонічна, Підземна — Chthonia (Χθωνία)
  • Подорожня — Enodia (Ἐννοδία)
  • Ключниця — Klêidouchos (Κλειδοῦχος)
  • Нянька — Kourotrophos (Κουροτρόφος)
  • Шафрановбрана — Krokopeplos (Κροκόπεπλος)
  • Меліноя — Melinoe (Μηλινόη)
  • Світлодавиця — Phosphoros, Lampadephoros (Φωσφόρος, Λαμπαδηφόρος)
  • Служниця — Propolos (Πρόπολος)
  • Вратниця — Propulaia/Propylaia (Προπύλαια)
  • Спасителька — Soteria (Σωτηρία)
  • Триморфна — Trimorphe (Τρίμορφη)
  • Перехресна — Triodia/Trioditis (Τριοδία, Τριοδίτης).

Опис[ред. | ред. код]

Геката дарує мудрість на народних зборах, щастя на війні, багату здобич на полюванні. Культ Гекати як богині підземного царства зливається з культом Персефони. Як і Артеміду, її вважали володаркою звірів, покровителькою мисливства. У культі Гекати прослідковуються риси місячного божества, тому вона іноді ототожнювалась із Селеною. Священною твариною Гекати була самка собаки; в жертву богині приносили цуценят.

Вона поставала високою жінкою з двома смолоскипами або з ключем в руках, іноді у вигляді трьох жінок, з'єднаних спинами. Часто її зображували зі зміями. На фризі Пергамського вівтаря Геката триголова й шестирука, озброєна смолоскипом, мечем та списом. На думку Клеомеда, потрійне обличчя Гекати означало три форми місячного диска. За Сервієм, це увінчана трояндами лагідноока богиня пологів Люцина, горда богиня полювання Артеміда і Геката, яка визначає смертним останню годину.

У римській міфології із Гекатою ототожнювалась богиня Луна.

На честь богині названо астероїд 100 Геката.

Храми[ред. | ред. код]

Святилища Гекати існували в Беотії, Егіні, Елевсінії й інших містах. Зображення Гекати були в Афінах біля кожного будинку.

Примітки[ред. | ред. код]

Бібліографія[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Монографії. Статті[ред. | ред. код]

  • Berg, W. Hecate: Greek or "Anatolian"// Numen 21.2 , August 1974:128-40.
  • Burkert, W. Greek Religion. Cambridge: Harvard University Press, 1985.
  • de’Este, S. Circle for Hekate: volume 1. 1910.
  • Farnell, L. Hekate: Representations in Art // The Cults of the Greek States. Oxford, 1896.
  • Fowler, R. L. Early Greek Mythography: Volume 1: Text and Introduction, Oxford University Press, 2000.
  • Gantz, T. Early Greek Myth: A Guide to Literary and Artistic Sources. Johns Hopkins University Press, 1996.
  • Johnston, S. I. Hekate Soteira: A Study of Hekate's Role in the Chaldean Oracles and Related Literature. 1990.
  • Johnston, Sarah Iles, (1991). Restless Dead: Encounters Between the Living and the Dead in Ancient Greece. ISBN 0-520-21707-1
  • Kerenyi, Karl. The Gods of the Greeks. 1951.
  • Kern, Otto. Orphicorum Fragmenta, Berlin, 1922. Internet Archive
  • Mallarmé, Stéphane, (1880). Les Dieux Antiques, nouvelle mythologie illustrée.
  • Mooney, Carol M., Hekate: Her Role and Character in Greek Literature from before the Fifth Century B.C., a thesis submitted to the faculty of graduate studies, McMaster University, 1971.
  • Rabinovich, Yakov. The Rotting Goddess. 1990.
  • Ruickbie, Leo. Witchcraft Out of the Shadows: A Complete History. Robert Hale, 2004.
  • Seyffert, Oskar, A Dictionary of Classical Antiquities, Mythology, Religion, Literature and Art, from the German of Dr. Oskar Seyffert, S. Sonnenschein, 1901.
  • The Classical Review, volume IX, 1985, Library of Illinois.
  • Rudloff, Robert von. Hekate in Ancient Greek Religion. Horned Owl Publishing (July 1999)

Довідники[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Геката