Геката

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Гека́та (грец. Εκάτη) — у найдавнішу епоху богиня Місяця, пізніше богиня чаклунства, володарка всіх страховищ і примар.

Назву Гекати виводять від грец. hekaton — «сто», бо вона протягом 100 років затримувала тіні непокірних людей на берегах Стіксу. Гомер не знає Гекати; її культ перейшов до греків від фракійців. У «Теогонії» Гесіода вона дочка титана Перса; інші називають її дочкою Зевса й Деметри або Зевса й Гери. Геката дарує мудрість на народних зборах, щастя на війні, багату здобич на полюванні тощо. Культ Гекати як богині підземного царства зливається з культом Персефони. Як і Артеміду, її вважали володаркою звірів, покровителькою мисливців. У культі Гекати знаходимо риси місячного божества, тому вона іноді ототожнювалась із Селеною. Священною твариною Гекати була сука; в жертву богині приносили щенят.

Святилища богині існували в Беотії, Егіні, Елевсінії й ін. Зображення Гекати були в Афінах біля кожного будинку. Вона поставала високою жінкою з двома смолоскипами в руках, іноді у вигляді трьох жінок, з'єднаних спинами. На фризі Пергамського вівтаря Геката триголова й шестирука, озброєна смолоскипом, мечем та списом. На думку Клеомеда, потрійне обличчя Гекати означало три форми місячного диска. За Сервієм, це увінчана трояндами лагідноока богиня пологів Люціна, богиня полювання Артеміда і Геката, яка визначає смертним останню годину.

У римській міфології із Гекатою ототожнювалась богиня Луна.

На честь богині названо астероїд 100 Геката.

Література[ред.ред. код]