Гем (біохімія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Просторова модель гема B

Гем (від дав.-гр. ἁίμα — кров) — небілкова простетична група гемоглобіну та цитохромів, що містить йон Fe2+, закріплений координаційними зв'язками в центрі великого гетероциклічного органічного кільця — порфірину. Не всі порфірини містять залізо, проте значна доля металопротеїнів, що містять порфірин, мають гем як свою простетичну групу. Ця група білків називається гемопротеїнами.

Гем - небілковий фрагмент гемоглобіну. Комплекс, який складається з йона феруму, координованого з порфірином, що виступає як тетрадентатний ліганд, та з одним або двома аксіальними лігандами. Має майже планарну структуру.

Хребетні тварини синтезують порфіринове кільце гему із гліцину та сукциніл-КоА. Йон Феруму походить із резервного залізобілкового комплексу — феритину, який міститься у клітинах селезінки, печінки та червоного кісткового мозку. Гем, виділений з крові різних хребетних тварин, має однаковий хімічний склад.

Вільний гем легко окиснюється на повітрі до гематину, в якому атом заліза тривалентний. Багаторічні дослідження структури гемів закінчились синтезом геміну — солянокислого гематину (Герман Фішер, 1929 рік).

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Глосарій термінів з хімії // Й. Опейда, О. Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Донецьк : Вебер, 2008. — 758 с. — ISBN 978-966-335-206-0.


Альфа-спіраль аланіну Це незавершена стаття з біохімії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.