Гем (біохімія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Просторова модель гема B

Гем (від дав.-гр. ἁίμα — кров) — небілкова простетична група гемоглобіну та цитохромів, що містить йон Fe2+, закріплений координаційними зв'язками в центрі великого гетероциклічного органічного кільця — порфірину. Не всі порфірини містять залізо, проте значна доля металопротеїнів, що містять порфірин, мають гем як свою простетичну групу. Ця група білків називається гемопротеїнами.

Хребетні тварини синтезують порфіринове кільце гему із гліцину та сукциніл-КоА. Йон Феруму походить із резервного залізобілкового комплексу — феритину, який міститься у клітинах селезінки, печінки та червоного кісткового мозку. Гем, виділений з крові різних хребетних тварин, має однаковий хімічний склад.

Вільний гем легко окиснюється на повітрі до гематину, в якому атом заліза тривалентний. Багаторічні дослідження структури гемів закінчились синтезом геміну — солянокислого гематину (Герман Фішер, 1929 рік).

Посилання[ред.ред. код]

Альфа-спіраль аланіну Це незавершена стаття з біохімії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.