Генріх Семирадський
Генріх (Іпполі́тович) Семира́дський, Генрик Семирадзький (пол. Henryk Siemiradzki; 12 (24) жовтня 1843, Новобілгород (нині селище Печеніги), Харківська губернія, Російська імперія — 23 серпня 1902, Стшалкув (Лодзинське воєводство)) — польсько-український художник, представник пізнього монументального академізму[4]. Працював переважно в Римі[5].
Народився в селі Новобілгород (нині селище Печеніги) біля Харкова в польській родині, син офіцера на службі в царської армії[5].
Його батьки Гіпполіт та Міхаліна Семирадські були в добрих стосунках з видатним правознавцем і письменником Антоном Григоровичем Станіславським у часи його роботи в Харківському університеті.[6]
Освіту здобував у Харківській гімназії та Харківському університеті, де закінчив фізико-математичний факультет.
Навчався малюнку в харківського майстра Дмитра Безперчого (1825—1913) — одного з наймолодших учнів Карла Брюллова, останнього з української групи брюлловців. Художник Безперчий зберіг заповіти академізму Брюллова й зумів прищепити їх наперекір духові часу молодому Семирадському, що серед розпалу боротьби з класичністю та академізмом залишився блискучим академістом.
Мав хист до живопису змалку, тому перебрався в Петербург, де навчався в Академії мистецтв. За успіхи в навчанні дістав державну стипендію на шість років і можливість стажуватися за кордоном. Рік працював у місті Мюнхен (1871), де навчався в Карла фон Пілоті. З 1873 року він у Римі. Тоді саме дістав звання академіка й одружився з Марією Прушинською.
Жив і працював головно за кордоном, але виконував замовлення і в Російській імперії. Найзначніше з них — стінопис північного крила на хорах храму Христа Спасителя у Москві.
За багатофігурну композицію «Світочі християнства», що зображала першомучеників християнства в добу імператора Нерона, дістав звання професора Петербурзької Академії мистецтв. Картину привезли на Всесвітню виставку до Парижа у 1878 році, де вона мала успіх, а художник отримав орден Почесного легіону. Професор Петербурзької академії, почесний член Римської, Берлінської, Паризької й Туринської академій. Свого часу дуже популярний художник; слава його успішно конкурувала зі славою Яна Матейка. Є автором збереженої досі театральної завіси «Парнас» Львівського оперного театру.
У 1901 році Семирадський захворів і втратив мову. Восени він зустрівся у Лодзі з Генриком Сенкевичем. Незадовго до смерті за згодою лікарів він виїхав до Стшалково і там помер. Його поховали на Повонзківському цвинтарі у Варшаві. 24 вересня 1903 року прах був перенесений у крипту заслужених на Скалці в Кракові. Після похорону в Кракові пройшли урочисті заходи, які стали знаком подяки за подаровані художником свої картини Національному музею у Кракові.
- У Львові 1910 року вуличку, що сполучає сучасні вулиці Гіпсову та Коновальця, названо на пошанування Генріха Семирадського.
- 27 жовтня 2015 року в Харкові на будівлі бібліотеки Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна відкрито пам'ятну таблицю на пошанування Генріха Семирадського.
- Полотна на сюжети зі стародавньої історії, а також євангельські сюжети
- «Діоген розбиває свою чашу» (1868)
- «Довіра Александра Македонського до лікаря Філіппа» (1870), Національний художній музей Республіки Білорусь, Мінськ
- «Римська оргія» (1872), Державний Російський музей, Санкт-Петербург
- «Гонителі християн біля входу до катакомб» (1874), приватна збірка, Москва
- «Грішниця» (1875), Державний Російський музей, Санкт-Петербург
- «Світочі християнства» (1876), Національний музей, Краків
- «Вхід Христа до Єрусалима» (1876)
- «Хрещення Господнє» (1878)
- «За прикладом богів» (1879), Закарпатський обласний художній музей ім. Й. Бокшая, Ужгород
- «Ставок зі скульптурою Відпочинок Фавна» (1881), Національний музей, Варшава
- «Давній танець серед мечів» (1881), Державна Третьяковська галерея, Москва
- «Римська ідилія» (1885)
- «Христос у домі Марфи й Марії» (1886), Державний Російський музей, Санкт-Петербург
- «Фріна на святі Посейдона в Елефсіні» (1889)
- «Ісаврійські пірати, що продають свою здобич» (1889), Харківський художній музей, Харків
- «Спокуса святого Єроніма» (1889)
- «Свято Вакха» (1890)
- «Христос і самаритянка» (1890)
- «Парісів суд» (1892)
- «Дірцея на римському цирку» (1898) та ін.
- Інші історичні полотна
- «Шопен у князя Радзивілла» (1887, з історії Польщі)
- «Тризна воїнів Святослава» (1884, історії Київської Русі)
- Полотна побутового жанру
- «Відпочинок. Селянка» (1890)
-
Поцілунок за прикладом богів (Львівська національна галерея мистецтв імені Бориса Возницького) -
Воїни Святослава приносять полонених у жертву поганським богам під час облоги Доростола -
Автопортрет Г. Семірадського (близько 1876) -
Христос і самаритянка, 1890. Львівська галерея мистецтв. -
Зала Семирадського в Національному музеї у Кракові -
Великий театр у Львові -
Танок серед мечів (1880) -
Христос та грішниця (1873) -
Ніч Івана Купала (1880) -
Похорони вождя русів (1883) -
Христос в домі Марії та Марти (1886) -
Талісман (1880) -
Занавіс театру Юліуша Словацького в Кракові -
Занавіс театру опери та балету у Львові
-
Світочі християнства (1877) -
Християнська Дірке (1897) -
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ Європейська театральна архітектура — Arts and Theatre Institute.
- ↑ Discogs — 2000.
- ↑ Дзвін: часопис Спілки письменників України. Каменяр. 2003. Архів оригіналу за 10 січня 2021. Процитовано 3 червня 2018.
- ↑ а б Henryk Siemiradzki. Culture.pl (англ.). Архів оригіналу за 23 липня 2020. Процитовано 3 червня 2018.
- ↑ Robert Antoni Stanislawski [Архівовано 25 січня 2021 у Wayback Machine.](пол.)
- Henryk Siemiradzki. In: Ulrich Thieme, Felix Becker u. a.: Allgemeines Lexikon der Bildenden Künstler von der Antike bis zur Gegenwart. — Band 31, E. A. Seemann, Leipzig, 1937. — 95 s. — ISBN 978-83-923943-8-9. (нім.)
- Anna Król Henryk Siemiradzki (1843—1902): katalog wystawy / Ewa Ryżewska-Kulawik (red.), Marek Wiatrowicz (red.), Jerzy Juruś (tłum.). — Stalowa Wola: Muzeum Regionalne, 2007. — ISBN 978-83-923943-8-9. (пол.)
- Wiesława Górska Henryk Siemiradzki. — Warszawa: Edipresse Polska, 2007. — (Kolekcja Ludzie, Czasy, Dzieła: 37). — 95 s. — ISBN 978-83-7477-216-7. (пол.)
- Сергеева В. Увековечена память талантливого художника / В. Сергеева // Харьковские известия. — 2015. — 29 октября. (рос.)
- Семирадський // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Семирадський Генрих // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1964. — Т. 7, кн. XIII : Літери Риз — Се. — С. 1716. — 1000 екз.
- Henryk Siemiradzki (Pieczeniegi k. Charkowa, 1834 — Strzałkowo k. Radomska, 1902) [Архівовано 20 січня 2009 у Wayback Machine.] (пол.)
- Генріх Семирадський: біографія та картини [Архівовано 11 січня 2021 у Wayback Machine.] // UaModna, 8 вересня 2015
- Генріх Семирадський на сайті Українці в світі.
- Юлія Корсик Постать і творчість Г. Семирадського в річищі сучасної мистецтвознавчої науки [Архівовано 24 січня 2022 у Wayback Machine.] / Ю. Корсик // Художня культура. Актуальні проблеми: збірник наукових праць. — 2009, випуск 9. — С. 410—437.
- У Харкові відкрили меморіальну дошку Генріху Семирадському [Архівовано 10 січня 2021 у Wayback Machine.]
- Генрік Семирадський і Харківський університет [Архівовано 9 січня 2021 у Wayback Machine.]
|
- Народились 24 жовтня
- Народились 1843
- Уродженці Печеніг
- Уродженці Харкова
- Померли 23 серпня
- Померли 1902
- Поховані у Крипті заслужених на Скалці
- Викладачі Харківського університету
- Кавалери ордена святого Володимира 2 ступеня
- Кавалери ордена святого Володимира 3 ступеня
- Кавалери ордена Святого Станіслава 3 ступеня
- Кавалери ордена Почесного легіону
- Командори ордена Святих Маврикія та Лазаря
- Кавалери ордена Корони Італії
- Кавалери ордена Святого Станіслава (Російська імперія)
- Художники історичного жанру Російської імперії
- Художники-портретисти Російської імперії
- Польські художники
- Російські художники
- Уродженці Печенізького району
- Випускники Харківського університету
- Академізм
- Люди, на честь яких названо вулиці
- Харківські поляки