Атирауська область
| Атирауська область | |||||
|---|---|---|---|---|---|
|
Атырау облысы | |||||
| |||||
| Адм. центр | Атирау | ||||
| Найбільше місто | Атирау | ||||
| Країна |  Казахстан
| ||||
| область | Західний Казахстан | ||||
| |||||
| Номерний знак | E,06 | ||||
| Офіційна мова | казахська | ||||
| Населення | |||||
| - повне | 673601 особа (2021[1]) | ||||
| - густота | 5,68 осіб/км² | ||||
| Етнікон | казахи — 91,5 % росіяни — 6,4 % корейці — 0,5 % татари — 0,5 %[2] | ||||
| Площа | |||||
| - повна | 118 631 км² | ||||
| Висота | |||||
| - максимальна | 221 м (гори Жельтау) | ||||
| - мінімальна | −28 м (Прикаспійська низовина) | ||||
| Часовий пояс | UTC+5 | ||||
| Дата заснування | 15 січня 1938 | ||||
| Аким | Бактикожа Ізмухамбетов | ||||
| Вебсайт | офіційний сайт | ||||
| Код ISO 3166-2 | KZ-23 | ||||
| |||||
| |||||
| |||||
| |||||
Атирауська область (каз. Атырау облысы) — область в складі Казахстану. До 1991 року — Гур'євська область. Утворена 15 січня 1938 року. Центр — місто Атирау.
Адміністративний поділ[ред. | ред. код]
| № | Район, міська адміністрація | Площа, км² |
Населення, осіб (1989) |
Населення, осіб (1999) |
Населення, осіб (2009) |
Населення, осіб (2021) |
Центр | К-ть АО |
К-ть НП |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1 | Жилиойський район | 29710,29 | 54195 | 51656 | 70156 | 84908 | Кульсари | 7 | 10 |
| 2 | Індерський район | 10875,96 | 27298 | 28802 | 30464 | 32502 | Індерборський | 7 | 13 |
| 3 | Ісатайський район | 16233,89 | 18418 | 21711 | 24643 | 26440 | Аккістау | 7 | 16 |
| 4 | Кзилкогинський район | 20609,13 | 31038 | 31145 | 30606 | 30445 | Міяли | 10 | 26 |
| 5 | Курмангазинський район | 20860,66 | 51593 | 55579 | 55502 | 55843 | Курмангази | 19 | 49 |
| 6 | Макатський район | 4874,75 | 26019 | 25193 | 29269 | 29481 | Макат | 3 | 4 |
| 7 | Махамбетський район | 9545,73 | 22869 | 24394 | 25959 | 28789 | Махамбет | 9 | 21 |
| 8 | Атирауська м.а. | 3769,00 | 199842 | 212786 | 258702 | 385193 | Атирау | 7 | 16 |
Найбільші населені пункти[ред. | ред. код]
Населені пункти з чисельністю населення понад 10000 осіб:
| № | Населений пункт | Населення, осіб (1989) |
Населення, осіб (1999) |
Населення, осіб (2009) |
Населення, осіб (2021) |
|---|---|---|---|---|---|
| 1 | Атирау | 149 261 | 151 682 | 180 311 | 306 548 |
| 2 | Кульсари | 32 652 | 38 518 | 51 097 | 64 458 |
| 3 | Томарли | 2 657 | 3 050 | 5 036 | 18 879 |
| 4 | Індерборський | 11 232 | 11 433 | 12 915 | 15 664 |
| 5 | Курмангази | 10 719 | 12 419 | 12 750 | 14 532 |
| 6 | Макат | 14 010 | 12 593 | 14 266 | 13 837 |
| 7 | Доссор | 8 600 | 9 283 | 11 470 | 13 806 |
| 8 | Єркінкала | 2 099 | 2 536 | 3 333 | 10 939 |
| 9 | Махамбет | 7 123 | 6 685 | 8 012 | 10 685 |
Населення[ред. | ред. код]
Населення — 673601 особа (2021; 525301 у 2009[3], 451266 у 1999, 431272 у 1989).
Національний склад (станом на 2016 рік[4]):
- казахи — 547634 особи (92,12 %)
- росіяни — 33712 осіб (6,16 %)
- корейці — 3144 особи
- татари — 2329 осіб
- узбеки — 1462 особи
- українці — 771 особа
- каракалпаки — 664 особи
- азербайджанці — 496 осіб
- німці — 484 особи
- вірмени — 344 особи
- даргинці — 262 особи
- болгари — 239 осіб
- білоруси — 221 особа
- чеченці — 174 особи
- лакці — 139 осіб
- греки — 121 особа
- грузини — 114 осіб
- інші — 2201 особа
| Роки | 2003 | 2004 | 2005 | 2006 | 2007 | 2008 |
|---|---|---|---|---|---|---|
| Населення | 451 928 | ▲ 457 215 | ▲463 466 | ▲472 384 | ▲480 687 | ▲490 369 |
| Роки | 2009 | 2010 | 2011 | 2012 | 2013 | 2014 |
| Населення | ▲509 123 | ▲520 982 | ▲532 020 | ▲542 987 | ▲555 198 |
Географія[ред. | ред. код]
Область розташована на Прикаспійській низовині, на північ і схід від Каспійського моря між низов'ями Волги на північному заході і плато Устюрт на південному сході.
Поверхня рівнинна, невеликі гори на півночі, на кордоні із Західно-Казахстанською областю (Індерські[ru] — 150 м), на крайньому південному сході — гори Жельтау (221 м).[7]
Велика частина Прикаспійської низовини лежить нижче за рівень океану, найнижча западина становить −28 м. На Прикаспійській низовині обширні масиви грядкових і барханних пісків (Рин-піски, Тайсойган тощо), поблизу дельти Волги бугри Бера.
Клімат різко континентальний, вкрай посушливий, зі спекотним літом і помірно холодною зимою. Середня температура січня — 3,4°С на півдні, —10,6°С на півночі; липня 26 °C на півдні, 24 °C на півночі. Опадів випадає від 100—116 мм на півдні до180—200 мм на рік на півночі, сніжний покрив нестійкий. Вегетаційний період 230 днів на півдні, 200 днів на півночі. Характерні сильні вітри — пилові бурі і суховії влітку.
Каспійське море у прилеглій до області частині має глибину менш ніж 50 м. Берегова лінія порізана мало, зустрічаються невеликі піщані коси й прибережні острови.
Вздовж північного узбережжя Каспійського моря тягнеться нерідко заболочена очеретяна смуга, в заплавах Урала і Емби — невеликі деревно-чагарникові хащі (тугаї). Лісами і чагарниками зайнято менше 1 % території області.
Збереглися багато диких тварин: хижі (вовк, лис корсак), гризуни (ховрахи, тушканчики, зайці — русак і толай), копитні (кабан, сайгак), птахи (дрохва, стрепет, степовий орел).
Економіка[ред. | ред. код]
Основу економіки Атирауської області складає нафтовидобуток.[8] В області знаходяться такі нафтові родовища як «Тенгіз», «Даулетали», «Жана-Макат», «Боркілдакти», «Східно-Тегенське».
Найбільшими підприємствами регіону є:
- ТОВ «Тенгізшевройл» — виробництво сирої нафти, скрапленого вуглеводневого газу, сірки і осушеного газу.[9]
- Виробнича філія «ЕмбаМунайГаз».
- Атирауський нафтопереробний завод
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Чисельність населення Республіки Казахстан згідно з даними Перепису населення 2021 року (казах.)(рос.)
- ↑ Чисельність населення за областями, містами і районами, статтю і окремими віковими групами, окремими етносами на 1 січня 2010[недоступне посилання] (казах.), (рос.)
- ↑ Перепис за 2009 рік (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 13 травня 2013. Процитовано 23 травня 2019.
- ↑ Численность населения Атырауской области по отдельным этносам на начало 2016 года (казах.)(рос.)
- ↑ Чисельність населення на початок року, регіони Республіки Казахстан, 2003—2012. Архів оригіналу за 30 січня 2014. Процитовано 6 лютого 2013.
- ↑ Чисельність населення Республіки Казахстан по областях на 1 січня 2013 року[недоступне посилання з травня 2019] (казах.), (рос.)
- ↑ «Topographic Maps». Гори Жельтау[недоступне посилання з червня 2019] на Topomapper.com.
- ↑ Промисловість Атирауської області [Архівовано 22 липня 2011 у Wayback Machine.] (казах.), (рос.), (англ.)
- ↑ Сайт ТШО[недоступне посилання з червня 2019] (казах.), (рос.), (англ.)
Джерела[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Атирауська область |
- Офіційний сайт акімату Атирауської області [Архівовано 7 червня 2012 у Wayback Machine.] (казах.), (англ.), (рос.)
- Погода в Атирауській області. Казахстан [Архівовано 30 березня 2022 у Wayback Machine.]
- Карта Атирауської області [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] на сайті Rubricon.com.
- Казахстан. Атирауська область [Архівовано 4 грудня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
| ||||||||||
| |||||||||||||||||
| ||||||||
|
|
Це незавершена стаття з географії Казахстану. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |