Зубрицький Денис Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Денис Іванович Зубрицький
Портрет Дениса Зубрицького авторства Алоїзія Рейхана
Портрет Дениса Зубрицького
авторства Алоїзія Рейхана
Народився 1777(1777)
с. Батятичі, нині Кам'янка-Бузького району Львівської області
Помер 4 січня 1862(1862-01-04)
Львів
Поховання
Місце проживання Львів
Діяльність історик
Сфера інтересів історія
Заклад Ставропігійський інститут
Відомий завдяки: започаткуванням в Україні розвитку археографії, сфрагістики, геральдики

Зубрицький Денис Іванович у Вікісховищі?

Дени́с Іва́нович Зубри́цький (1777, с. Батятичі, нині Кам'янка-Бузького району Львівської області — 4 січня 1862, Львів) — український історик, етнограф, архівіст. Член-кореспондент Археографічної комісії при Петербурзькій академії наук (1842). Член-кореспондент Петербурзької академії наук (1855).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в родині шляхтича.

1795 року закінчив Львівську гімназію.

Служив дрібним урядовцем магістрату міста Березів. 1809 — став секретарем Перемишльського повітового управління адміністрації Варшавського князівства. 18111822 — член Краківської масонської ложі. На початку 1820-х років працював судовим перекладачем з російської мови у Львівському магістраті. 18291847 — співпрацівник Ставропігійського інституту у Львові. 18381839 — на прохання Львівського магістрату упорядковував міський архів.

1848 — висунутий на посаду редактора першого літературно-наукового часопису «Галицька бджола». Був членом польської Центральної національної ради. Згодом повністю присвятив себе науковій роботі. Друкувався в часописах Відня, Лейпцига, Кракова, Варшави, Львова. Писав «язичієм», російською, польською та німецькою мовами. Був членом Київської археографічної комісії, підтримував зв'язки з Одеським товариством історії та старожитностей, з Михайлом Максимовичем, Михайлом Погодіним та ін.

Похований на Личаківському цвинтарі Львова.

Погляди[ред. | ред. код]

Могила Дениса Зубрицького на 22-му полі Личаківського цвинтаря

За політичними поглядами Зубрицький був палким прихильником панщини в Галичині[2] та самодержавства в особі російського імператора Миколи I. Українську мову вважав лише діалектом російської[3], яким не можна розвивати ні науки, ні літератури[джерело?]. Український народ вважав частиною великоросійського[3]. Водночас своїми працями завдав нищівного удару[джерело?] по польській історіографії, яка намагалася довести, що Галичина була споконвічно польською землею[джерело?].

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Зубрицький упорядкував низку львівських архівів. У своїх працях спирався виключно на архівні матеріали, які не були досліджені. Започаткував в Україні розвиток археографії, сфрагістики, геральдики та інших спеціальних історичних дисциплін.

Основні праці:

  • «Нарис з історії руського народу і церковної ієрархії в тому ж королівстві» (1837),
  • «Хроніка міста Львова» (1844, власне хроніка — з С. 30)
  • «Критико-історична повість временних літ Червоної або Галицької Русі» (1845),
  • «Історія стародавнього Галицького князівства» в трьох томах (1852—1855).

Чимало творів Зубрицького залишилися неопублікованими.

Українські переклади[ред. | ред. код]

Зубрицький, Денис (2011). Хроніка Ставропігійського братства. Переклад з польської: Іван Сварник. Львів: Апріорі. 404+4. ISBN 978-966-2154-46-7. 

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]