Джованні Сегантіні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Джованні Сегантіні
Giovanni Segantini,
Selbstbildnis 1895.jpg
Автопортрет, 1895 року
Ім'я при народженні Giovanni Segantini
Дата народження 15 січня 1858(1858-01-15)
Місце народження Арко біля Тренто
Дата смерті 28 вересня 1899(1899-09-28) (41 рік)
Місце смерті Понтрезіна, Швейцарія
Національність італієць
Громадянство Італія Італія
Жанр живопис
Навчання Мілан
Напрямок символізм, Декаданс
Роки творчості 1878–1899
Вплив Реалізм Мак'яйолі
Твори портрети, пейзажі, жанрові твори

Джованні Сегантіні (італ. Giovanni Segantini; 15 січня 1858, Арко біля Тренто28 вересня 1899, Понтрезіна, Швейцарія) — італійський художник, представник символізму в живописі. Малював портрети, пейзажі, жанрові композиції, картини з символічним забарвленням.

Біографія і творчість[ред.ред. код]

Джованні Сегантіні. «Хор церкви Сант Антоніо в Мілані» (1879)
Джованні Сегантіні. «Плугатар»
Джованні Сегантіні. «Селянка тягне дрова взимку» або «Повернення з лісу».
Джованні Сегантіні. «На водопої»
Джованні Сегантіні. «Дві матері»
Джованні Сегантіні. «Ідилія»

Народився в бідній родині поблизу Тренто. Відсутність значних мистецьких центрів в краї спонукала перебратися в Мілан, де отримав художнє навчання в вечірній школі Академії Брера в місті Мілан.

Серед друзів митця — художник Еміліо Лонгоні, з яким він працював разом. Серед знайомих митців — брати Альберто і Вітторе Грубічі, власники художньої галереї, яка стане також архівом молодих художників.

Одна з перших картин Сегантіні — «Хор церкви Сант Антоніо» (1879) цілком жанрова, реалістича. Художника привабив мотив освітлення з вікна, що по різному відбився на віконній завісі, картині в важкій рамі, різблених лавах церкви.

Художник, що виріс в провінції, що знав злидні і важку працю сусідів, часто малював сільскі сцени — «Збирання сіна», «Плугатар», «На водопої», «Селянка тягне дрова взимку». Одна з найпоетичніших картин Сегантіні в його сільській тематиці — «Дві матері», що подає кормилицю корову з телям і селянку з немовлям як рідних, нерозривно пов'язаних живих істот. І без туманних натяків і темних символів картина стала символом сільського життя взагалі, на яке так рідко могло спромогтися мистецтво всього 19 століття.

На картинах Сегантіні незвична, позбавлена екзотики, провінційна Італія прикордонних, гірских районів з бідною рослинністю, майже пустельна, позбавлена картинності Тоскани, Венето , Кампаньї, як в бідних краєвидах, так і в одязі персонажів. В картинах часто присутні гори з нетанучими снігами Альп.

Цікавим є порівняння малюнка Сегантіні «Сіяч» з декількома творами ван Гога на цю ж тему. Але Сегантіні вирішує свій твір в реалістичнішій манері.

Навчання в Мілані, стикання з новою буржуазною культурою відбилося в наверненні до незвичних тем, далеких від реалізму ранішніх творів, і насичених символами, таємицями, натяками на ускладненість життя і внутрішнього світу сучасників. Але картини Сегантіні позбавлені надриву, відкритого зображення страждань, хоча настрій його картин далекий від радості.

Однією з провідних тем Сегантіні стала смерть. Він звертався до цієї теми на різних етапах творчості від цілком реалістичних зображень («Голова померлого») до визнаних творів в стилістиці символізму («Смерть», 1899).

Художня манера Сегантіні була делікатна, він малював невеликими мазками і крапками (техніка пуантілізму). На багатьох його творах можна добре розгледіти крапки і риски. Але ці риски невеликі, ідуть за формою речей чи гір і далекі від розхристаної віртуозності Джованні Болдіні.

Визнання[ред.ред. код]

Визнання як художник, Сегантіні отримав на виставці в Амстердамі у 1883 р, де представив свою картину «Аве Марія», мотив якої перегукувався з відомим твором Франсуа Мілле «Анжелюс». Але Сегантіні переніс сюжет на човен, що перевозить вівці по воді. На обрії височить церква в дивному сонячному сяйві, що і надало картині символічного забарвлення і філософських узагальнень. Серед нагород художника — золота медаль в Парижі у 1889 р., золота медаль на виставці в Турині у 1892 р.

Смерть[ред.ред. код]

Нагла смерть забрала художника у віці 41 рік. Він захворів, коли перебував високо у горах і не було можливості транспортувати хворого униз у долину, де був лікар. Несподівана смерть виглядала незрозумілою і за припущеннями була викликана отруєнням від свинцю, котрий тоді додавали у фарби. На аутопсії, однак, знайшли запалення апендицита і художник помер від його ускладнень.

Увічнення пам'яті[ред.ред. код]

В садибі художника створено музей Сегантіні.

Країни світу, де зберігають твори Сегантіні[ред.ред. код]

Дарунок кохання. Лейпціг.
  • Австрія, Відень.
  • Англія, Ліверпуль
  • Італія, Рим, Мілан, Павія
  • Німеччина, Мюнхен, Берлін, Гамбург
  • Росія, Петербург
  • США, Нью-Йорк
  • Угорщина, Будапешт
  • Франція, Париж, Музей д'Орсе
  • Швейцарія, Вазель, Сент Моріц і Цюріх.
  • Японія, Токіо

Декілька фото Сегантіні[ред.ред. код]

Картини в стилі символізму[ред.ред. код]

Галерея[ред.ред. код]

Джованні Сегантіні. «Сільські музики Бріанца», 1885 р. Національний музей західноєвропейського мистецтва (Токіо)

Посилання[ред.ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Джованні Сегантіні

Джерела[ред.ред. код]

  • Die Welt der Malerei, Köln 1990
  • M. Gibson: Symbolismus, Köln 2006
  • Segantini: catalogo generale. Milan: Electa. 1982.

Див. також[ред.ред. код]