Джованні Сегантіні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Джованні Сегантіні
Giovanni Segantini,
Selbstbildnis 1895.jpg
Автопортрет, 1895 року
Ім'я при народженні Giovanni Segantini
Дата народження 15 січня 1858(1858-01-15)
Місце народження Арко біля Тренто
Дата смерті 28 вересня 1899(1899-09-28) (41 рік)
Місце смерті Понтрезіна, Швейцарія
Національність італієць
Громадянство Італія Італія
Жанр живопис
Навчання Мілан
Напрямок символізм, Декаданс
Роки творчості 1878–1899
Вплив Реалізм Мак'яйолі
Твори портрети, пейзажі, жанрові твори

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Джованні Сегантіні (італ. Giovanni Segantini; 15 січня 1858, Арко біля Тренто28 вересня 1899, Понтрезіна, Швейцарія) — італійський художник, представник символізму в живописі. Малював портрети, пейзажі, жанрові композиції, картини з символічним забарвленням.

Біографія і творчість[ред.ред. код]

Джованні Сегантіні. «Хор церкви Сант Антоніо в Мілані» (1879)
Джованні Сегантіні. «Плугатар»
Джованні Сегантіні. «Селянка тягне дрова взимку» або «Повернення з лісу».
Джованні Сегантіні. «На водопої»
Джованні Сегантіні. «Дві матері»
Джованні Сегантіні. «Ідилія»

Народився в бідній родині поблизу Тренто. Відсутність значних мистецьких центрів в краї спонукала перебратися в Мілан, де отримав художнє навчання в вечірній школі Академії Брера в місті Мілан.

Серед друзів митця — художник Еміліо Лонгоні, з яким він працював разом. Серед знайомих митців — брати Альберто і Вітторе Грубічі, власники художньої галереї, яка стане також архівом молодих художників.

Одна з перших картин Сегантіні — «Хор церкви Сант Антоніо» (1879) цілком жанрова, реалістича. Художника привабив мотив освітлення з вікна, що по різному відбився на віконній завісі, картині в важкій рамі, різблених лавах церкви.

Художник, що виріс в провінції, що знав злидні і важку працю сусідів, часто малював сільскі сцени — «Збирання сіна», «Плугатар», «На водопої», «Селянка тягне дрова взимку». Одна з найпоетичніших картин Сегантіні в його сільській тематиці — «Дві матері», що подає кормилицю корову з телям і селянку з немовлям як рідних, нерозривно пов'язаних живих істот. І без туманних натяків і темних символів картина стала символом сільського життя взагалі, на яке так рідко могло спромогтися мистецтво всього 19 століття. До 1888 року Segantini стиснув в Мілані міцну дружбу з художником, який вже досяг великої популярності Франче́ско Филиппи́ни, який присвятив оперу "Враження лагуни". На картинах Сегантіні незвична, позбавлена екзотики, провінційна Італія прикордонних, гірских районів з бідною рослинністю, майже пустельна, позбавлена картинності Тоскани, Венето , Кампаньї, як в бідних краєвидах, так і в одязі персонажів. В картинах часто присутні гори з нетанучими снігами Альп.

Цікавим є порівняння малюнка Сегантіні «Сіяч» з декількома творами ван Гога на цю ж тему. Але Сегантіні вирішує свій твір в реалістичнішій манері.

Навчання в Мілані, стикання з новою буржуазною культурою відбилося в наверненні до незвичних тем, далеких від реалізму ранішніх творів, і насичених символами, таємицями, натяками на ускладненість життя і внутрішнього світу сучасників. Але картини Сегантіні позбавлені надриву, відкритого зображення страждань, хоча настрій його картин далекий від радості.

Однією з провідних тем Сегантіні стала смерть. Він звертався до цієї теми на різних етапах творчості від цілком реалістичних зображень («Голова померлого») до визнаних творів в стилістиці символізму («Смерть», 1899).

Художня манера Сегантіні була делікатна, він малював невеликими мазками і крапками (техніка пуантілізму). На багатьох його творах можна добре розгледіти крапки і риски. Але ці риски невеликі, ідуть за формою речей чи гір і далекі від розхристаної віртуозності Джованні Болдіні.

Визнання[ред.ред. код]

Визнання як художник, Сегантіні отримав на виставці в Амстердамі у 1883 р, де представив свою картину «Аве Марія», мотив якої перегукувався з відомим твором Франсуа Мілле «Анжелюс». Але Сегантіні переніс сюжет на човен, що перевозить вівці по воді. На обрії височить церква в дивному сонячному сяйві, що і надало картині символічного забарвлення і філософських узагальнень. Серед нагород художника — золота медаль в Парижі у 1889 р., золота медаль на виставці в Турині у 1892 р.

Смерть[ред.ред. код]

Нагла смерть забрала художника у віці 41 рік. Він захворів, коли перебував високо у горах і не було можливості транспортувати хворого униз у долину, де був лікар. Несподівана смерть виглядала незрозумілою і за припущеннями була викликана отруєнням від свинцю, котрий тоді додавали у фарби. На аутопсії, однак, знайшли запалення апендицита і художник помер від його ускладнень.

Увічнення пам'яті[ред.ред. код]

В садибі художника створено музей Сегантіні.

Країни світу, де зберігають твори Сегантіні[ред.ред. код]

Дарунок кохання. Лейпціг.
  • Австрія, Відень.
  • Англія, Ліверпуль
  • Італія, Рим, Мілан, Павія
  • Німеччина, Мюнхен, Берлін, Гамбург
  • Росія, Петербург
  • США, Нью-Йорк
  • Угорщина, Будапешт
  • Франція, Париж, Музей д'Орсе
  • Швейцарія, Вазель, Сент Моріц і Цюрих.
  • Японія, Токіо

Декілька фото Сегантіні[ред.ред. код]

Картини в стилі символізму[ред.ред. код]

Галерея[ред.ред. код]

Джованні Сегантіні. «Сільські музики Бріанца», 1885 р. Національний музей західноєвропейського мистецтва (Токіо)

Посилання[ред.ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Джованні Сегантіні

Джерела[ред.ред. код]

  • Die Welt der Malerei, Köln 1990
  • M. Gibson: Symbolismus, Köln 2006
  • Segantini: catalogo generale. Milan: Electa. 1982.

Див. також[ред.ред. код]