Джун Еллісон
| Джун Еллісон | |
|---|---|
| англ. June Allyson | |
 | |
| Дата народження | 7 жовтня 1917 |
| Місце народження | Бронкс, Нью-Йорк, штат Нью-Йорк, США[1] |
| Дата смерті | 8 липня 2006 (88 років) |
| Місце смерті | Охай, Вентура, Каліфорнія, США[2] |
| Поховання | Форест-Лаун |
| Громадянство |
 США |
| Професія | актор |
| Нагороди | |
| IMDb | ID 0000742 |
| juneallyson.com | |
 Джун Еллісон у Вікісховищі | |
Джун Еллісон (англ. June Allyson, уродж. Елеанор (Елла) Гейсман (англ. Eleanor (Ella) Geisman); 7 жовтня 1917, Бронкс — 8 липня 2006, Охай) — американська актриса, співачка і танцівниця, володарка премії «Золотий глобус» (1952).
Біографія[ред. | ред. код]
Еллісон народилась в родині Роберта Гейсмана і Клари Провост. Батьки її батька були іммігрантами з Німеччини, хоча сама Еллісон стверджувала що голландцями. У 1918 році її батько-алкоголік кинув сім'ю і її матері довелося працювати на кількох роботах, щоб утримувати себе з дочкою.
У 1925 році, коли Елі Гейсман було вісім років, на неї впала велика гілка дерева, в результаті чого вона отримала кілька переломів. Лікарі заявили, що вона вже ніколи не зможе ходити, але після багатьох місяців вправ і плавання їй вдалося відновитися. Також її натхненниками стали Джинджер Роджерс і Фред Астер, на прикладі яких Елла Гейсман намір навчитися танцювати.
У 1938 році, будучи вже остаточно здоровою, вона була прийнята в музичний хор в бродвейському шоу «Співаючі новини», де хореограф поміняв їй ім'я на Джун Еллісон. Незабаром їй вдалося знайти роботу на одній з нью-йоркських кіностудій, де і почалася її кінокар'єра. Перші свої роки в кінематографі Джун Еллісон грала невеликі ролі в музичних фільмах, де їй часто діставалися «галасливі» персонажі. Актриса Маргарет О'Брайен пізніше згадувала, що через це вона навіть отримала прізвисько «глашатай». Еллісон також продовжувала грати і на театральній сцені, де в той час в більшій мірі проявила свій акторський талант.
На екрані актриса дебютувала в екранізації бродвейського мюзиклу «Найкращі ніжки вперед», де повторила свою роль, яку вже грала в театрі. Перші великі ролі в кіно у Еллісон стали з'являтися з середини 1940-х років. У ті роки вона знялася в таких фільмах, як: мюзикли «Дві дівчини і моряк» і «Музика для мільйонів» (обидва — 1944), романтична комедія «Її високість і посильний» (1945), музична біографія композитора Джерома Керна «Поки пливуть хмари» (1946), драма «Таємне серце» (1946), мюзикл «Добрі новини» (1947), пригодницький фільм «Три мушкетери» (1948), музична біографія тандему 1920-х і 1930-х — композитора Річарда Роджерса і поета Лоренса Харта «Пісня в серці» (1948), «Маленькі жінки» (1949) — ремейк однойменного фільму 1933 року, біографічна драма «Історія Страттона» (1949) та інших.
У 1952 році актриса була удостоєна премії «Золотий глобус» за роль Синтії Поттер у фільмі «Занадто молода, щоб цілуватися». У 1956 році актриса знялася в двох музичних ремейка голлівудської кінокласики 30-х — «Протилежна стать» (ремейк фільму 1939 року «Жінки») і «Тобі не втекти від цього» (ремейк фільму 1934 року «Це трапилося одного разу вночі»). В останньому фільмі її партнером був Джек Леммон.
У 1945 році Еллісон вийшла заміж за знаменитого голлівудського актора Діка Павелла, від якого після народила двох дітей. Пара розлучилася в 1961 році, а шлюб офіційно був розірваний лише після смерті Павелла в 1963 році. Джун ще двічі виходила заміж. Її останнім чоловіком став стоматолог Девід Ешроу, за якого вона вийшла в 1976 році.
У 1955 році в щорічному опитуванні «Exhibitors Poll» Джун Еллісон була включена в дев'ятку найпопулярніших кінозірок, ставши за популярністю другий актрисою після Грейс Келлі. З початком 1960-х років актриса в основному перемістилася на телебачення, де з 1959 по 1961 рік неї було власне телешоу. Пізніше вона зіграла невеликі ролі в телесеріалах «Правосуддя Берка», «Човен кохання», «Неймовірний Халк», «Вона написала вбивство» і багатьох інших. Останній раз вона знялася в кіно в 2001 році в ролі бабусі одного з героїв в романтичній комедії «Дівчина, три хлопця і гармата».
В останні роки життя у актриси було слабке здоров'я. Їй була проведена операція по заміні стегна, а після вона довгий час страждала від гострого бронхіту. Джун Еллісон померла від дихальної недостатності 8 липня 2006 року в невеликому містечку в Каліфорнії.
Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]
За свій внесок в кіно вона удостоєна зірки на Голлівудській алеї слави на Вайн-стріт 1537.
Нагороди[ред. | ред. код]
Золотий глобус 1952 — «Найкраща актриса в музичному чи комедійному фільмі» («Занадто молода, щоб цілуватися»)
Вибрана фільмографія[ред. | ред. код]
- 1944 — Познайомтеся з людьми
- 1944 — Музика для мільйонів
- 1946 — Поки пливуть хмари
- 1946 — Таємне серце
- 1947 — Хороші новини
- 1948 — Три мушкетери
- 1948 — Пісня в серце
- 1949 — Маленькі жінки
- 1949 — Історія Страттона
- 1951 — Занадто молода, щоб цілуватися
- 1954 — Світ жінки — Кеті Бекстер
- 1954 — Адміністративна влада
- 1956 — Протилежна стать
Примітки[ред. | ред. код]
|
