Перейти до вмісту

Джун Еллісон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Джун Еллісон
англ. June Allyson Редагувати інформацію у Вікіданих
Дата народження7 жовтня 1917(1917-10-07)
Місце народженняБронкс, Нью-Йорк, Нью-Йорк, США[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Дата смерті8 липня 2006(2006-07-08) (88 років)
Місце смертіОхай, Вентура, Каліфорнія, США[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняФорест-Лаун Редагувати інформацію у Вікіданих
ГромадянствоСША США
Alma materSt. Catharine Academyd і Theodore Roosevelt High Schoold Редагувати інформацію у Вікіданих
Професіякіноакторка, танцюристка, акторка театру, телеакторка, співачка, акторка Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
IMDbID 0000742 Редагувати інформацію у Вікіданих
juneallyson.com Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Джун Еллісон у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Елеанор (Елла) Гейсман (англ. Eleanor (Ella) Geisman), відома як Джун Еллісон (англ. June Allyson; 7 жовтня 1917, Бронкс — 8 липня 2006, Охай) — американська акторка, співачка і танцюристка. Володарка премії «Золотий глобус» (1952) та зірки на Голлівудській алеї слави.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народилась в родині Роберта Гейсмана і Клари Провост. Батьки її батька були іммігрантами з Німеччини, хоча акторка стверджувала, що голландцями. У 1918 році її батько-алкоголік кинув сім'ю, і матері довелося працювати на кількох роботах, щоб утримувати себе з дочкою.[3]

У 1925 році, коли Еллі Гейсман було 8 років, на неї впала велика гілка дерева, вона отримала кілька переломів. Лікарі заявили, що вона вже ніколи не зможе ходити, але після багатьох місяців вправ і плавання вона змогла відновитися. Також її натхненниками стали Джинджер Роджерс і Фред Астер, на прикладі яких Елла Гейсман мала намір навчитися танцювати.

У 1938 році, будучи вже остаточно здоровою, вступила в музичний хор в бродвейському шоу «Співаючі новини», де хореограф поміняв її ім'я на Джун Еллісон. Незабаром знайшла роботу на одній з нью-йоркських кіностудій, де і почала кінокар'єру. Перші свої роки в кінематографі Джун Еллісон виконувала невеликі ролі в музичних фільмах, де їй часто діставалися «галасливі» персонажки. Акторка Маргарет О'Браєн пізніше згадувала, що через це вона навіть отримала прізвисько «глашатай». Еллісон продовжувала грати і на театральній сцені, де в той час у більшій мірі проявила свій акторський талант.

На екрані дебютувала в екранізації бродвейського мюзиклу «Найкращі ніжки вперед», де повторила театральну роль. Перші великі ролі в кіно стала виконувати з середини 1940-х. У ті роки вона знялася в таких фільмах, як: мюзикли «Дві дівчини і моряк» і «Музика для мільйонів» (обидва — 1944), романтична комедія «Її високість і посильний» (1945), музична біографія композитора Джерома Керна «Поки пливуть хмари» (1946), драма «Таємне серце» (1946), мюзикл «Добрі новини» (1947), пригодницький фільм «Три мушкетери» (1948), музична біографія тандему 1920-х і 1930-х — композитора Річарда Роджерса і поета Лоренса Гарта «Пісня в серці» (1948), «Маленькі жінки» (1949) — ремейк однойменного фільму 1933 року, біографічна драма «Історія Страттона» (1949) та інших.

У 1952 році удостоєна премії «Золотий глобус» за роль Синтії Поттер у фільмі «Занадто молода, щоб цілуватися». У 1956 році знялася в двох музичних ремейках голлівудської кінокласики 30-х — «Протилежна стать» (ремейк фільму 1939 року «Жінки») і «Тобі не втекти від цього» (ремейк фільму 1934 року «Це трапилося одного разу вночі»). В останній картині її партнером був Джек Леммон.

У 1945 році Еллісон одружилася з голлівудським актором Діком Павеллом, народила двох дітей. Пара розлучилася в 1961 році, а шлюб офіційно був розірваний лише після смерті Павелла в 1963 році. Одружувалась ще двічі, з 1976 року зі стоматологом Девідом Ешроу.

У 1955 році в щорічному опитуванні «Exhibitors Poll» Джун Еллісон була включена в дев'ятку найпопулярніших кінозірок, ставши за популярністю другою після Грейс Келлі. З початком 1960-х Еллісон в основному перемістилася на телебачення, де з 1959 по 1961 рік мала власне телешоу. Пізніше виконала невеликі ролі в телесеріалах «Правосуддя Берка», «Човен кохання», «Неймовірний Халк», «Вона написала вбивство» і багатьох інших. Останній раз вона знялася в кіно в 2001 році в ролі бабусі одного з героїв в романтичній комедії «Дівчина, три хлопці і гармата».[3]

В останні роки життя мала слабке здоров'я. Перенесла операцію з заміни стегна, після довгий час страждала від гострого бронхіту. Джун Еллісон померла від дихальної недостатності 8 липня 2006 року в невеликому містечку в Каліфорнії.

Пам'ять

[ред. | ред. код]

За свій внесок в кіно Джун Еліссон удостоєна зірки на Голлівудській алеї слави на Вайн-стріт 1537.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Золотий глобус 1952 — «Найкраща актриса в музичному чи комедійному фільмі» («Занадто молода, щоб цілуватися»)

Вибрана фільмографія

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. ↑ http://www.allocine.fr/personne/fichepersonne_gen_cpersonne=31911.html?nopub=1
  3. ↑ а б CNN.com - Transcripts. transcripts.cnn.com. Процитовано 2 лютого 2024.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Джун_Еллісон&oldid=45392391