Джулія Ендрюс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Джулія Ендрюс
англ. Dame Julie Elizabeth Andrews
Julie Andrews - portrait.jpg
Ім'я при народженні Джулія Елізабет Веллс
Народилася 1 жовтня 1935(1935-10-01) (83 роки)
Волтон, Суррей
Громадянство Велика Британія Велика Британія
Діяльність кіноакторка
Alma mater Arts Educational Schools, London[d] і Tring Park School for the Performing Arts[d]
Роки діяльності з 1956 року
Чоловік Блейк Едвардс (1969–2010)
Діти Emma Walton Hamilton[d]
IMDb ID 0000267
Нагороди та премії
Дама-Командор ордена Британської імперії

Джулія Ендрюс
англ. Dame Julie Elizabeth Andrews
у Вікісховищі?

Дама Джу́лія Е́ндрюс (англ. Dame Julie Elizabeth Andrews, при народженні англ. Julia Elizabeth Wells, *1 жовтня 1935) — англійська співачка й акторка («Мері Поппінс», «Звуки музики», дама-командор Британської Імперії[3].

В кінці 50-х років Ендрюс із великим успіхом грала роль Елайзи Дулітл (англ. Elisa Doolitle) у Бродвейській постановці «Моєї прекрасної леді» (англ. My Fair Lady), однак у фільмі вона повинна була поступитися Одрі Гепберн, оскільки продюсери віддали перевагу відомішій актрисі. Однак, уже через кілька років, Джулія Ендрюс здобула всесвітню популярність, зігравши Мері Попінс (англ. Mary Poppins) у постановці студії Дісней. За цю роль Джулія отримала також Оскара. Наступним великим успіхом актриси став один із найвизначніших фільмів 60-х років: «Звуки музики» (англ. Sound of music).

У 1970-х роках кінокар'єра Ендрюс дещо сповільнилася після комерційних невдач фільмів «Зірка!» (Star! (film)[en], 1968), «Дорога Лілі» (Darling Lili[en], 1970) та «Насіння тамаринду» (The Tamarind Seed[en], 1974). І тільки на межі 1980-х років фільми з її участю Десятка (10 (film)[en], 1979) та «Віктор Вікторія» (1982) знову мали комерційний успіх і були належно оцінені критиками.

В новому тисячолітті кар'єра акторки знайшла своє продовження у фільмах «Шрек» і «Щоденники принцеси» (англ. The Princess Diaries) та їхніх продовженнях. У 2010 році озвучила роль матері Ґрю у фільмі «Нікчемний я».

Нагороди[ред. | ред. код]

Фільмографія[ред. | ред. код]

та ін.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118992406 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. Титул аналогічний титулу лицаря у чоловіків

Посилання[ред. | ред. код]