Сірша Ронан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сірша Ронан
англ. Saoirse Ronan
Сірша Ронан на нагородженні премії Британьскої кіноакадемії у 2016 році
Сірша Ронан на нагородженні премії Британьскої кіноакадемії у 2016 році
Ім'я при народженні Сірша Уна Ронан
Народилася 12 квітня 1994(1994-04-12) (28 років)
Нью-Йорк, США
Національність Ірландка
Громадянство Ірландія Ірландія
США США
Діяльність Акторка,
модель,
активістка
Роки діяльності 2003 — наші дні
Батьки Paul Ronand
IMDb ID 1519680
Автограф Saoirse Ronan Signature.svg
Нагороди та премії
Кінопремія «Вибір критиків» (2010)
Премія Лондонського гуртка кінокритиків (2016)
Премія «Золотий глобус» за найкращу жіночу роль — комедія або мюзикл (2018)
CMNS: Сірша Ронан у Вікісховищі

Сірша Уна Ронан (англ. Saoirse Ronan 'Saoirse Una Ronan [ˈsɜrʃə ˈuːnə ˈroʊnən]; (нар. 12 квітня 1994) — ірландська і американська акторка. Народилася 12 квітня 1994 року. ЇЇ ім'я ірландською означає «свобода»[3]. У першу чергу відома своїми ролями в підліткових драмах[4].

Вона отримала численні нагороди, включаючи одну премію Золотий глобус та номінації на чотири нагороди «Оскар», п'ять премій Британської кіноакадемії (BAFTA) та чотири Гільдії кіноакторів.

Ронан дебютувала у 2003 році в ірландському медичному драматичному серіалі «Клініка» (не плутати з американською версією «Клініки»), але головний прорив стався, коли вона зіграла у фільмі Джо Райта «Спокута» 2007 року роль Брайоні Талліс у молодому віці, що принесло їй номінацію на премію «Оскар» за найкращу жіночу роль другого плану. Це зробило 13-річну Сіршу сьомим наймолодшим номінантом у цій категорії на той час. Далі послідкували головні ролі вбитої дівчини, яка прагнула покарання свого вбивці у фільмі «Милі кості» Пітера Джексона (2009) та вбивці-підлітка у фільмі «Ганна. Ідеальна зброя» (2011). У 2014 вона зіграла роль другого плану — дівчину Агату, що працює в пекарні, у фільмі  «Готель „Ґранд Будапешт“» від режисера Веса Андерсона.

Вона отримала визнання критиків та другу номінацію на премію «Оскар» за найкращу жіночу роль завдяки головній ролі у фільмі 2015 року «Бруклін». Він розгортається у 1950-х роках, там вона зіграла ірландську імігрантку що переїжджає до Нью-Йорка, але все одно тужить за своєю домівкою. У віці 21 року вона також стала восьмою наймолодшою номінанткою на найкращу жіночу роль. Пізніше вона зобразила старшокласницю у фільмі «Леді-Птаха» Ґрети Ґервіґ у 2017 та Джо Марч у «Маленьких жінках» у 2019 році, що знятий за однойменним романом Луїзи Мей Елкотт. Також за ці ролі вона була номінована на премію «Оскар» за найкращу жіночу роль та виграла премію «Золотий глобус»  у номінації «Найкращу жіночу роль — кінокомедія чи мюзикл» за роль у фільмі «Леді-Птаха».

На сцені театру Ронан зобразила Ебігейл Вільямс у бродвейському відродженні фільму «Суворе випробування», що побачило світ у 2016 році. У тому ж році вона була представлена Forbes у їх двох списках «30 до 30 років» та «Списку лідерів наступного покоління». У 2020 році The New York Times віддала їй десяту позицію у списку найвеличніших акторів двадцять першого століття[5].

Раннє життя[ред. | ред. код]

Сірша Ронан народилася 12 квітня 1994 року в Бронксі, що в Нью-Йорку[6], у сім'ї Моніки (дівоче прізвище — Бреннан) та Пола Ронана, вони були обидва з Дубліна[7]. Її батько працював на будівництві та в барі, ще до того, як почав навчатися мистецтву актора в Нью-Йорку[8][9], а мати працювала нянею, але також знімалася у фільмах у дитинстві[9][10]. Її батьки спочатку були нелегальними іммігрантами, які покинули Ірландію внаслідок рецесії 1980-х років[7]. Сім'я переїхала назад до Дубліна, коли Сірші було всього три роки. Недовго її виховували у селищі Ардаттін, графство Карлоу, де вона відвідувала Національну школу Ардаттіна[11]. Пізніше її батьки навчали її вдома приватно[9]. У ранньому підлітковому віці вона зі своїми батьками знову жила в Дубліні, які оселились у приморському селі Гоут[6][11]. Її виховували католичкою, але вона каже, що ставила під сумнів свою віру навіть у дитинстві[12].

Кар'єра[ред. | ред. код]

2003—2009 «Спокута» та ранні роботи[ред. | ред. код]

Ронан дебютувала на екрані на ірландському національному мовнику RTÉ (Raidió Teilifís Éireann) у медичному драматичному серіалі 2003 року «Клініка», а потім з'явилася в міні-серіалі «Доказ»[13]. У той же час Сірша пробувалася на роль Луни Лавґуд у фільмі «Гаррі Поттер та Орден Фенікса», та все ж дісталася Еванні Лінч[14].

Першим фільмом Сірші Ронан стала романтична комедія Емі Гекерлінг «Я ніколи не буду твоєю», яка була відзнята ще у 2005 році. Фільм був випущений у кінотеатрах на декількох міжнародних ринках у 2007 році. У США фільм вийшов одразу на відеоносіях у 2008 році, після того, як він намагався залучити фінансування, але кілька угод розпалися під час його постпродукції[15].

Сірша у 2008 році
Сірша у 2008 році

У фільмі Ронан зобразила дочку персонажа Мішель Пфайффер, а Пол Радд знявся в ролі її любовного інтересу. Джо Лейдон з Variety назвав фільм «відчайдушно невтішним», але вважав взаємодію між персонажами Ронан та Пфайффер однією з головних подій фільму[16].

У віці 12 років Ронан взяла участь у кастингу на роль у екранізації 2007 року, режисера Джо Райта, роману «Спокута», який написав Ієн Мак'юен. Вона пройшла кастинг і зіграла роль Брайоні Талліс, 13-річної починаючої письменниці, яка впливає на кілька життів, звинувачуючи коханого її сестри у злочині, якого він не вчиняв. У фільмі вона знімалася разом з Кірою Найтлі та Джеймсом Мак-Евоєм. Фільм окупився у світовому прокаті[17]. Тай Барр із «The Boston Globe» назвав її «чудовою [та] ексцентричною»[18], а Крістофер Орр із «The Atlantic» писав, що вона «диво, елегантно поєднуючи в собі самозакоханість і невпевненість»[19]. Сірша була номінована на премію Британської кіноакадемії (BAFTA), премію «Золотий глобус» і премію «Оскар» за найкращу жіночу роль другого плану, ставши сьомим наймолодшим кандидатом у цій категорії[20].

Далі Ронан зіграла дочку збіднілого екстрасенса (яку зіграла Кетрін Зета-Джонс) у надприродному трилері «Смертельний номер» 2007 року, та знялася у художньому фантастичному фільмі «Місто Ембер» 2008 року. Там вона зіграла роль Ліни Мейфліт — героїчного підлітка, яка повинна врятувати жителів підземного міста, що носить назву Ембер. Обидва фільми отримали неоднозначний прийом критиків та зазнали невдач у прокаті[21][22]. У огляді крайнього фільму критик Стівен Холден взяв до відома, як у ньому змарнували таланти Сірші[23].

У 2009 році Ронан знялася разом з Рейчел Вайс, Марком Волбергом, Сьюзен Серендон та Стенлі Туччі у драматичному фільмі Пітера Джексона «Милі кості» — адаптації однойменної книги Еліс Сіболд. Сірша зіграла 14-річну Сьюзі Селмон, яка після свого зґвалтування та вбивства спостерігає з того світу, як її сім'я намагається продовжувати своє життя, поки вона сама прагне помсти[24]. Сірша та її сім'я спочатку вагалися щодо того, щоб вона прийняла цю роль через її тематику, але погодилися після того, як Джексон запевнив їх, що у фільмі не будуть представлені безпричинні сцени зґвалтування та вбивства[25][26]. Реценденти були критичні до фільму[27]. Хоча Річард Корлісс з журналу Time вважав, що "Сірша успішно показала моторошну історію з «величезною притяганням і благодаттю». Пізніше він назве це третім найкращим виступом у році[28]. Сухдев Сандху з Daily Telegraph вважав, що Ронан є єдиним позитивним аспектом фільму, написавши, що вона «одночасно грайлива і урочиста, молода, але стара не по своїм рокам»[29]. Фільм провалився у касових зборах, але приніс Сірші Ронан премію Британської кіноакадемії (BAFTA) за найкращу жіночу роль у номінації на головну роль[30].

2010—2014 Висхідна зірка[ред. | ред. код]

У військовій драмі Пітера Віра «Шлях додому» (2010) Ронан зіграла другорядну роль — дівчинки Ірени, польської сироти під час Другої світової війни. Вона знялася у цьому фільмі з такими акторами, як: Джим Стерджес, Колін Фаррелл та Ед Гарріс. Зйомки пройшли в Болгарії, Індії та Марокко[31].

Наступного року Сірша возз'єдналася з Джо Райтом, щоб зіграти головну героїню у бойовику «Ганна. Ідеальна зброя» про 15-річну дівчинку, яка виросла в арктичній пустелі та яку вчили бути вбивцею. У фільмі взяли участь Ерік Бана, як батько Ганни та Кейт Бланшетт, як поганий агент ЦРУ, відповідно. Ронан сама виконувала власні трюки і, готуючись до ролі, вона кілька місяців тренувалась у бойових мистецтвах, битві на палицях та ножах[32]. Роль Сірші Ронан у фільмі отримала високу оцінку критиків[33]. У своєму огляді для Rolling Stone, Пітер Треверс назвав фільм «сюрреалістичною байкою крові і жалю» і відмітив Сіршу в «дієву чарівницю»[34]. Пізніше, Сірша озвучила головну роль у дубльованій англійській версії японського аніме-фільму «Позичайка Аріетті»[35]. У 16 років Ронан запросили в Академія кінематографічних мистецтв і наук[36].

Ронан на прем'єрі фільму «Вайолет і Дейзі» (2011) на Міжнародному кінофестивалі в Торонто
Ронан на прем'єрі фільму «Вайолет і Дейзі» (2011) на Міжнародному кінофестивалі в Торонто

У 2011 році Сірша взяла участь у просуванні програми Фонду збереження архівів Ірландського інституту кіно, у рамках якої її образ було змонтовано у популярних ірландських фільмах минулого, а також у документальних кадрах[37]. Сірша Ронан і Алексіс Бледел зіграли вбивць у бойовику Джеффрі Флетчера «Вайолет і Дейзі» у 2011 році. Ерік Голдман з IGN порівняв фільм з роботами Квентіна Тарантіно та прокоментував, що здібності Ронан перевершили матеріал[38]. Пітер Джексон звернувся до Сірші, щоб вона зіграла ельфійку Тауріель у серії фільмів «Хоббіт», але вона відмовилася від проєкту через свій завантажений графік[39]. Натомість її привернув фільм жахів «Візантія» 2012 року, режисера Ніла Джордана, оскільки проєкт «темний, готичний та вивернутий» дав їй можливість зіграти більш складного та зрілого персонажа. У фільмі знялася Джемма Артертон і вони були у ролях матері та дочки, які були вампірами[40]. Пишучи для Radio Times, критик Алан Джонс заявив, що фільм є «загадковою казкою, яка використовує вампірів як призму для коментування людства», і вважав, що Артертон і Ронан «сяють» у ньому[41]. Її також удостоїли нагороди Морін О'Хари на кінофестивалі в Керрі в 2012 році, нагорода присуджується жінкам, які досягли успіху у кіно[42].

У 2013 році акторкавзяла у часть у екранізації роману Стефені Маєр «Господиня». Сам фільм у українському прокаті мав назву «Гостя». У фільмі Сірша Ронан грає подвійну роль: Мелані Страйдер — бунтівної дівчини, та Мандрівниці — інопланетного паразита. Критикам не сподобався фільм фільм[43]; Манола Даргіс назвала це «нахабною комбінацією неоригінальних науково-фантастичних тем [і] молодих дорослих», але зазначила «потойбічний аспект присутності [Ронан] на екрані, частково завдяки її нерухомості та власній напівпрозорості очей, що може показувати серйозну інтенсивність або повну відстороненість»[44].

У тому ж 2013 вийшов ще один фільм за її участю. Драма Кевіна Макдональда «Як я тепер кохаю», адаптація однойменного роману Мег Розофф, у якій Ронан зіграла американську дівчину-підлітка, яку відправили на віддалену ферму у Великій Британії перед початком вигаданої третьої світової війни. Фільм заробив скромну суму у прокаті[45].

Також того року Сірша озвучила колишню буфетницю на ім'я Талія у анімаційному фільмі «Джастін і лицарі доблесті»[46].

У 2014 році вийшло два фільми з Сіршою Ронан, з дуже різноманітною критикою — фільм «Готель „Ґранд Будапешт“» від режисера Веса Андерсона та режисерський дебют Раяна Гослінга «Як спіймати монстра»[47][48]. У першому, трагікомедійному фільмі, де головні ролі були зіграні Рейфом Файнзом і Тоні Револорі, Ронан зіграла роль другого плану. Це був перший проєкт, у якому вона знялася без батьків, які супроводжували її на знімальному майданчику[40]. Фільм заробив понад 174 мільйони доларів при бюджеті 25 мільйонів доларів, і ВВС оцінив його як один з найкращих фільмів століття[49]. У сюрреалістичному фантастичному фільмі «Як упіймати монстра» Ронан зіграла загадкову молоду дівчину на ім'я Щур, яка володіє домашнім щуром; Джеффрі Макнеб із газети The Independent назвав фільм «дико поблажливим романом», але високо оцінив «жорсткий, але вразливий» образ Ронан[50].

2015—2020: Визнання[ред. | ред. код]

Сірша Ронан у 2015
Сірша Ронан на показі фільму"Бруклін" (2015) на Міжнародному кінофестивалі в Торонто

Після того, як Сірша знялася у фільмі «Стокгольм, Пенсильвания» (2015) — психологічному трилері про стокгольмський синдром[51], Ронан зіграла у драмі «Бруклін» головну роль Елліс Лейсі, молодої ірландки, що 1950-х переїжджає до Нью-Йорку, але все одно тужить за своєю домівкою. Режисером виступив Джон Кровлі. Фільм заснований на однойменному романі Колма Тойбіна[52]. Сірша вважала, що кілька аспектів розвитку її характеру відображають її власні[53]. Фільм та виступ Сірші у фільмі були позитивно спийняті критиками[54]; Пітер Бредшоу з The Guardian вважав це «душевним і захоплюючим фільмом» і написав, що «спокійна врівноваженість Ронан захоплює майже кожну сцену і кожен кадр»[55]. Сірша отримала номінації на премію «Оскар» за найкращу жіночу роль та премію «Золотий глобус» за найкращу жіночу роль у драмі, ставши восьмою наймолодшою номінанткою на найкращу жіночу роль[56][57].

У 2016 році Ронан на деякий час переїхала до Нью-Йорка, щоб розпочати репетиції дебютного виступу у бродвейському відродженні фільму «Суворе випробування»[58]. Вона взяла на себе роль Ебігейл Вільямс, маніпулятивної служниці, відповідальної за смерть 150 людей, звинувачених у чаклунстві. Під час підготовки вона прочитала книгу Стейсі Шифф «Відьми: Салем, 1692» і тісно співпрацювала з режисером вистави — Іво ван Говом, щоб змусити глядача співчувати її лиходійському персонажу[59]. Замість того, щоб покладатися на попередні образи свого персонажа, Ронан зіграла її як «більше жертву, ніж ката»[60]. Пишучи для The Hollywood Reporter, Девід Руні вважав Ронан «крижаною і панівною»[61].

У 2017 році виходить біографічна анімаційна драма «З любов'ю, Вінсент», де Сірша озвучує Маргеріт Ґаше, а також знялася разом з Біллі Гоулом у ролі стурбованих молодят під час медового місяцю у фільмі «На березі» -  екранізації роману Ієна Мак'юена «На березі». У огляді цього фільму від Кейт Ербланд з IndieWire заявила, що Ронан у ньому була «недостатньо використана», і що її виступ був затьмарений виступом Гоула[62]. Потім вона знялася у фільмі Ґрети Ґервіґ «Леді-Птаха», в якій вона зіграла головну роль — Крістін «Леді-Птаха» Макферсон. Він входить до числа найкраще рецензованих фільмів усіх часів на сайті Rotten Tomatoes[63]. Вважаючи виступ Ронана одним із найкращих за рік, Ентоні Скотт з The New York Times писав: «Ронан орієнтується в кожному з'їзді в історії Леді-Птахи з дивовижним поєднанням впевненості в собі та відкриттями. Вона така ж спонтанна і непередбачувана, як справжній 17-річний підліток, що свідчить про загалом приголомшливий рівень акторської майстерності»[64]. За цю роль вона виграла премію «Золотий глобус» за найкращу жіночу роль — комедія або мюзикл; та отримала номінації на премію Оскар, премію Британської кіноакадемії (BAFTA) та премію Гільдії кіноакторів США за найкращу жіночу роль[65][66].

Сірша Ронан у 2018
Сірша Ронан на підтримці фільму «Леді-Птаха» (2017)

Сірша Ронан була гостею епізоду Saturday Night Live від 2 грудня 2017 року, у якому один із її етюдів був розкритикований у ЗМІ за стереотипне зображення ірландців[67][68][69], та знялася у музичному відео на пісню Еда Ширана «Galway Girl»[70]. У наступному році вона знялася в адаптації п'єси Антона Павловича Чехова «Чайка», в якому вона зіграла Ніну, актрису на початку своєї кар'єри[71]. Потім вона знялася у ролі Марії Стюарт у драмі «Марія — королева Шотландії», де знялася разом з Марго Роббі, яка зіграла роль Єлизавети I[72].

Дізнавшись про майбутню екранізацію роману Луїзи Мей Елкотт «Маленькі жінки», за сценарієм та режисурою Ґрети Ґервіґ, Ронан виявила бажання зіграти роль Джо Марч — амбіційну авторку в епоху громадянської війни в Америці[73]. Під час підготовки вона прочитала книгу про Луїзу Мей Елкотт та її матір; акторський склад репетирував сценарій два тижні, і зйомки проходили у місті Конкорд, Массачусетс[74]. Фільм «Маленькі жінки» побачив світ у 2019 році та отримав визнанням критиків[75]. Річард Лоусон із Vanity Fair взяв до уваги, наскільки добре Сірша зобразила персонажа «у всій її суперечливій лояльності, боротьбі між сімейним благополуччям та її власним прагненням до чогось більшого»[76]. Фільм заробив понад 218 мільйонів доларів, що допомогло йому стати найкасовішим у фільмографії Ронан[77]. Після цього фільму вона отримала номінації на Оскар, BAFTA та «Золотий глобус» за найкращу головну жіночу роль[78][79][80]. У віці 25 років і шести місяців Ронан стала другою наймолодшою акторкою, яка отримала чотири номінації на премію Оскар, поступившись лише американській актрисі Дженніфер Лоренс[81].

У 2020 році Сірша Ронан зіграла роль Шарлотти Мерчісон разом Кейт Вінслет, яка зіграла Мері Еннінг  у драмі Френсіса Лі «Амоніт». Фільм розповідає про романтичні стосунки між двома жінками у 1840-х роках. Дві актриси тісно співпрацювали над проєктом і працювали над власними сцени сексу[82]. Стів Понд із «TheWrap» вважав, що це «найбільш зрілий виступ у чудовій кар'єрі Сірші Ронан»[83].

2021 — сьогодення: Найближчі проекти[ред. | ред. код]

У наступному фільмі Ронан возз'єднається з Весом Андерсоном, кінокартина матиме назву «Французький вісник» про американських журналістів у Франції[84].

У листопаді 2020 року було оголошено, що Ронан отримала роль констебля Сталкера разом із Семом Роквеллом у ролі інспектора, які розкривають вбивство навколо голлівудського виробництва у Лондоні 1950-х років. Фільм ще не отримав назви, хоча відомо, що там також зіграють Девід Оєлово та Едрієн Броуді[85][86].

У 2021 році було оголошено, що Сірша Ронан повернеться до театру, на цей раз дебютувавши на сцені у Великій Британії, виступаючи у відродженні трагедії «Макбет», та зіграє роль Леді Макбет. Вистава повинна почати виходити в лондонському театрі «Алмейда», починаючи з жовтня 2021 року[87].

Особисте життя[ред. | ред. код]

Ронан має подвійне громадянство — ірландське та американське. Сама вона так про це сказала[88][89]:

«Я не знаю, звідки я. Я просто ірландка».

Однак вона також позиціонує себе як жителька Нью-Йорка[59][89].

Вона близька зі своїми батьками і прожила з ними до 19 років[90]. Станом на січень 2018 року Сірша Ронан продовжує проживати в Ірландії, володіючи будинком у Грейстоунс, графство Віклов[91].

Вона не користується соціальними мережами, вважаючи їх «занадто напруженими»[92].

Раніше вона приєдналася до Twitter наприкінці 2009 року через те, що вона є шанувальником англійського коміка Стівена Фрая, чиє інтенсивне використання сайту було добре задокументовано, але незабаром видалила свій акаунт[93].

Вона сказала в інтерв'ю в лютому 2018 року[93]:

«Я розумію, чому це роблять музиканти та журналісти чи люди в очах громадськості. Але акторська справа — це зовсім інше, тому що ти не сам, коли працюєш. Я не я в будь-чому, якщо хтось бачить мене. Тож для мене зайти в Twitter і написати: „О, у мене був важкий день“ або „Боже, у мене такий головний біль“, не думаю, що люди повинні це бачити. Самореклама завжди змушувала мене почувати себе по-справжньому незручно».

Сірша Ронан — посол Ірландського товариства запобігання жорстокому поводженню з дітьми[94].

Її пов'язують із кампанією «Дім, милий дім», що бореться з проблемою бездомних і вона підтримала акцію організації щодо незаконного заволодіння офісною будівлею в Дубліні для розміщення 31 бездомної сім'ї у 2016 році[93][95].

Того ж року вона було представлено у кліпі гурту Hozier на пісню «Cherry Wine», яка покликана привернути увагу до домашнього насильства[96].

Зображення акторки у ЗМІ[ред. | ред. код]

Еріка Вагнер із Harper's Bazaar охарактеризувала персону Сірші Ронан поза екраном як «жваву, веселу та теплу», тоді як Ванесса Торп із The Guardian визнала її «невибагливою»[90][97].

У 2016 році вона була представлена Forbes у їх двох списках «30 до 30 років» «Списку лідерів наступного покоління»[98].

У 2018 році вона потрапила до списку «Hot 100» від міжнародного журналу Maxim і опинилася серед кращих американських акторів до 30 років за версією IndieWire[99][100].

У 2020 році вона зайняла в 6-ту позицію у списку The Irish Times «найкращих кіноакторів Ірландії усіх часів»[101].

За рейтингом модного вебсайту Net-a-Porter вона була визнана однією з найкраще одягнених жінок у 2018 році[102].

Того ж року Келвін Кляйн призначив її та Люпіту Ніонго обличчям лінії від Рафа Сімонса під назвою «Жінки», його першого аромату для компанії[103].

На підтримку стійкої моди, вона одягла сукню до Оскару 2020 року, яка була зроблена з надлишкової тканини сукні, яку вона одягла на премію Британської Кіноакадемії[104].

Фільмографія[ред. | ред. код]

Фільми[ред. | ред. код]

Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
2007 ф Різдвяне диво Джонатана Тумі англ. The Christmas Miracle of Jonathan Toomey Селія Хардвік
2007 ф Спокута англ. Atonement Брайоні Талліс в дитинстві
2007 ф Я ніколи не буду твоєю англ. I Could Never Be Your Woman Іззі
2007 ф Смертельний номер англ. Death Defying Acts Бенджі МакГарві
2008 ф Місто Ембер англ. City of Ember Ліна Мейфліт
2009 ф Милі кості англ. The Lovely Bones Сюзі Селмон
2010 ф Шлях додому англ. The Way Back Ірена
2010 мф Позичайка Аріетті англ. Karigurashi no Arrietty Аріетті
2011 ф Ханна англ. Hanna Ханна Хеллер
2011 ф Віолет і Дейзі англ. Violet & Daisy Дейзі
2012 ф Візантія англ. Byzantium Елеанор Уебб
2013 ф Гостя англ. The Host Мелані Страйдер/Мандрівниця (Анні)
2013 ф Як я тепер живу англ. How I Live Now Дейзі
2013 мф Джастін і лицарі доблесті англ. Justin and the Knights of Valour Талія
2014 ф Готель "Ґранд Будапешт" англ. The Grand Budapest Hotel Агата
2014 ф Маппети 2 англ. Muppets Most Wanted Камео
2014 ф Як спіймати монстра англ. Lost River Рет
2015 ф Стокгольм, Пенсільванія англ. Stockholm, Pennsylvania Лея
2015 ф Бруклін англ. Brooklyn Елліс Лейсі
2017 мф З любов'ю, Вінсент англ. Loving Vincent Маргеріт Ґаше
2017 ф Леді-Птаха англ. Lady Bird Крістін «Леді-Птаха» Макферсон
2018 ф Марія — королева Шотландії англ. Mary Queen of Scots Марія I Стюарт
2019 ф Маленькі жінки англ. Little Women Джо Марч
2020 ф Амоніт англ. Ammonite Шарлотта Мерчісон
2021 ф Французький вісник англ. The French Dispatch таємнича жінка
2022 ф англ. See How They Run Констебль Сталкер
ф англ. Foe Ген

Телебачення[ред. | ред. код]

Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
2003—2004 с Клініка англ. The Clinic Ріанон Джерайті (4 епізоди)
2005 с Доказ англ. The Proof Орла Боланд (4 епізоди)
2014 мс Робоцип англ. Robot Chicken різні ролі (2 епізоди)
2017 с Суботнього вечора в прямому ефірі англ. Saturday Night Live у ролі самої себе (Епізод: "Saoirse Ronan/U2")

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #143341472 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. ↑ Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ Saoirse Ronan Monologue - SNL (uk-UA). Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 30 червня 2021. 
  4. ↑ Wolfe, Alexandra (7 грудня 2018). Saoirse Ronan Would Rather Be Knitting. Wall Street Journal (амер.). ISSN 0099-9660. Архів оригіналу за 20 березня 2019. Процитовано 29 червня 2021. 
  5. ↑ Dargis, Manohla; Scott, A. O. (25 листопада 2020). The 25 Greatest Actors of the 21st Century (So Far). The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 1 грудня 2020. Процитовано 29 червня 2021. 
  6. ↑ а б Fragoso, Samuel (13 листопада 2015). saoirse ronan on growing up and moving to new york. i-D (англ.). Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 29 червня 2021. 
  7. ↑ а б Saoirse Ronan's undocumented parents and her start in the Bronx. IrishCentral.com (англ.). 10 січня 2018. Архів оригіналу за 10 січня 2018. Процитовано 29 червня 2021. 
  8. ↑ Saoirse Ronan: 200 years young. the Guardian (англ.). 27 травня 2013. Архів оригіналу за 10 серпня 2021. Процитовано 29 червня 2021. 
  9. ↑ а б в A name to reckon with: Saoirse Ronan. the Guardian (англ.). 23 січня 2010. Архів оригіналу за 26 квітня 2021. Процитовано 29 червня 2021. 
  10. ↑ O'Toole, Jason. Worth her weight in gold. Hotpress. Архів оригіналу за 29 червня 2021. Процитовано 29 червня 2021. 
  11. ↑ а б 'Everyone talks about her accent but her mam and dad are as Dublin as can be' - friends of Saoirse Ronan. independent (англ.). Архів оригіналу за 21 квітня 2021. Процитовано 29 червня 2021. 
  12. ↑ 'I’ve never confessed' - Saoirse Ronan opens up about her Catholic upbringing. independent (англ.). Архів оригіналу за 29 квітня 2021. Процитовано 29 червня 2021. 
  13. ↑ Irish Teen Saoirse Ronan Cast In Peter Jackson's ‘The Lovely Bones’ | The Irish Film & Television Network. www.iftn.ie. Архів оригіналу за 20 листопада 2007. Процитовано 29 червня 2021. 
  14. ↑ Saoirse Ronan admits disappointment over 'Harry Potter' Luna Lovegood role. IrishCentral.com (англ.). 3 серпня 2011. Архів оригіналу за 4 квітня 2016. Процитовано 29 червня 2021. 
  15. ↑ Amy Heckerling's production conflicts. EW.com (англ.). Архів оригіналу за 29 червня 2021. Процитовано 29 червня 2021. 
  16. ↑ Variety Reviews - I Could Never Be Your Woman - Film Reviews - DVD Premiere - Review by Joe Leydon. web.archive.org. 13 травня 2011. Процитовано 29 червня 2021. 
  17. ↑ Atonement (2007) - Financial Information. The Numbers. Архів оригіналу за 29 червня 2021. Процитовано 29 червня 2021. 
  18. ↑ WebCite query result. www.webcitation.org. Архів оригіналу за 13 листопада 2017. Процитовано 29 червня 2021. 
  19. ↑ Orr, Christopher (7 грудня 2007). The Movie Review: 'Atonement'. The Atlantic (англ.). Архів оригіналу за 15 грудня 2017. Процитовано 29 червня 2021. 
  20. ↑ Academy Awards Best Supporting Actress. www.filmsite.org. Архів оригіналу за 28 червня 2021. Процитовано 29 червня 2021. 
  21. ↑ Death Defying Acts (2007) (англ.). Архів оригіналу за 7 вересня 2021. Процитовано 29 червня 2021. 
  22. ↑ City of Ember (2008) (англ.). Архів оригіналу за 7 вересня 2021. Процитовано 29 червня 2021. 
  23. ↑ Holden, Stephen (9 жовтня 2008). Fleeing a Dying Civilization, Toward Hope and Sunlight. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 15 грудня 2017. Процитовано 29 червня 2021. 
  24. ↑ Saoirse Ronan: On set with Brad, Keira and Michelle. www.telegraph.co.uk. Архів оригіналу за 13 травня 2018. Процитовано 29 червня 2021. 
  25. ↑ Facebook; Twitter; options, Show more sharing; Facebook; Twitter; LinkedIn; Email; URLCopied!, Copy Link та ін. (10 грудня 2009). Saoirse Ronan of 'The Lovely Bones' stays on balance. Los Angeles Times (амер.). Архів оригіналу за 29 червня 2021. Процитовано 29 червня 2021. 
  26. ↑ Saoirse Ronan: It's lonely playing a girl gone to heaven. Архів оригіналу за 8 лютого 2018. Процитовано 29 червня 2021. 
  27. ↑ The Lovely Bones (2009) (англ.). Архів оригіналу за 9 серпня 2021. Процитовано 29 червня 2021. 
  28. ↑ Corliss, Richard (8 грудня 2009). The Top 10 Everything of 2009 - TIME. Time (амер.). ISSN 0040-781X. Архів оригіналу за 13 вересня 2017. Процитовано 29 червня 2021. 
  29. ↑ The Lovely Bones, review. www.telegraph.co.uk. Архів оригіналу за 15 грудня 2017. Процитовано 29 червня 2021. 
  30. ↑ 2010 Film Leading Actress | BAFTA Awards. awards.bafta.org. Архів оригіналу за 30 квітня 2018. Процитовано 29 червня 2021. 
  31. ↑ Big Oscar hopes for Colin Farrell and Saoirse Ronan in ‘The Way Back’-SEE VIDEO. IrishCentral.com (англ.). 31 грудня 2010. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 29 червня 2021. 
  32. ↑ Selby, Jenn. Interview: Saoirse Ronan. Glamour UK (en-GB). Архів оригіналу за 15 травня 2021. Процитовано 29 червня 2021. 
  33. ↑ Hanna (2011) (англ.). Архів оригіналу за 18 липня 2021. Процитовано 29 червня 2021. 
  34. ↑ Travers, Peter; Travers, Peter (7 квітня 2011). Hanna. Rolling Stone (амер.). Архів оригіналу за 29 червня 2021. Процитовано 29 червня 2021. 
  35. ↑ Ghibli's Arrietty to Have Different Dub Casts in U.S., U.K.. Anime News Network (англ.). Архів оригіналу за 1 жовтня 2018. Процитовано 29 червня 2021. 
  36. ↑ Academy invites 135 new members. EW.com (англ.). Архів оригіналу за 20 квітня 2021. Процитовано 29 червня 2021. 
  37. ↑ Saoirse's time-travel plea to preserve films. independent (англ.). Архів оригіналу за 29 червня 2021. Процитовано 29 червня 2021. 
  38. ↑ Violet & Daisy Review - IGN (англ.). Архів оригіналу за 29 червня 2021. Процитовано 29 червня 2021. 
  39. ↑ Saoirse Ronan Not In The Hobbit. Empire. Архів оригіналу за 29 червня 2021. Процитовано 29 червня 2021. 
  40. ↑ а б Saoirse Ronan: 'I could have ended up like Lindsay Lohan'. Time Out London (англ.). Архів оригіналу за 15 грудня 2017. Процитовано 29 червня 2021. 
  41. ↑ Byzantium (2012). Radio Times (англ.). Архів оригіналу за 29 червня 2021. Процитовано 29 червня 2021. 
  42. ↑ Hyland, Paul. Saoirse Ronan to be honoured at upcoming Kerry Film Festival. TheJournal.ie (англ.). Архів оригіналу за 12 липня 2021. Процитовано 29 червня 2021. 
  43. ↑ The Host (2013) (англ.). Архів оригіналу за 14 липня 2021. Процитовано 29 червня 2021. 
  44. ↑ Dargis, Manohla (28 березня 2013). Fighting the Peacenik Alien Within Her. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 15 грудня 2017. Процитовано 29 червня 2021. 
  45. ↑ How I Live Now. Box Office Mojo. Архів оригіналу за 29 червня 2021. Процитовано 29 червня 2021. 
  46. ↑ Justin and the Knights of Valor (2013) (англ.). Архів оригіналу за 18 вересня 2020. Процитовано 29 червня 2021. 
  47. ↑ The Grand Budapest Hotel (2014) (англ.). Архів оригіналу за 18 червня 2020. Процитовано 29 червня 2021. 
  48. ↑ Lost River (2014) (англ.). Архів оригіналу за 12 грудня 2016. Процитовано 29 червня 2021. 
  49. ↑ The 21st Century’s 100 greatest films. www.bbc.com (англ.). Архів оригіналу за 14 квітня 2020. Процитовано 29 червня 2021. 
  50. ↑ Lost River, film review: Ryan Gosling's directorial debut is a wildly. The Independent (англ.). 9 квітня 2015. Архів оригіналу за 29 червня 2021. Процитовано 29 червня 2021. 
  51. ↑ Debruge, Peter; Debruge, Peter (24 січня 2015). Sundance Film Review: ‘Stockholm, Pennsylvania’. Variety (амер.). Архів оригіналу за 15 грудня 2017. Процитовано 29 червня 2021. 
  52. ↑ Saoirse Ronan's Brooklyn role tipped to bring Hollywood honours. independent (англ.). Архів оригіналу за 29 червня 2021. Процитовано 29 червня 2021. 
  53. ↑ Erbland, Kate; Erbland, Kate (16 березня 2016). Saoirse Ronan on Why the Real Heart of Her Romantic Drama ‘Brooklyn’ Isn’t What You’d Expect. IndieWire (англ.). Архів оригіналу за 29 червня 2021. Процитовано 29 червня 2021. 
  54. ↑ Brooklyn (2015) (англ.). Архів оригіналу за 21 грудня 2017. Процитовано 29 червня 2021. 
  55. ↑ Brooklyn review – Saoirse Ronan shines in a heartfelt and absorbing adaptation. the Guardian (англ.). 5 листопада 2015. Архів оригіналу за 5 травня 2021. Процитовано 29 червня 2021. 
  56. ↑ film, Guardian (28 лютого 2016). Oscars 2016: full list of Academy Award nominations. the Guardian (англ.). Архів оригіналу за 20 червня 2021. Процитовано 29 червня 2021. 
  57. ↑ staff, Guardian (10 грудня 2015). Golden Globes nominations 2016: the full list. the Guardian (англ.). Архів оригіналу за 26 квітня 2016. Процитовано 29 червня 2021. 
  58. ↑ Manly, Lorne (6 серпня 2015). 'Crucible' Revival, With Whishaw and Okonedo, Sets Broadway Opening. ArtsBeat (амер.). Архів оригіналу за 8 серпня 2015. Процитовано 29 червня 2021. 
  59. ↑ а б Saoirse Ronan on Brooklyn, her stage debut, why moms know best and returning to New York. Time Out New York (англ.). Архів оригіналу за 15 грудня 2017. Процитовано 29 червня 2021. 
  60. ↑ Saoirse Ronan Got to Hollywood with Talent and a Little Luck. Time (англ.). Архів оригіналу за 25 липня 2021. Процитовано 29 червня 2021. 
  61. ↑ Rooney, David; Rooney, David (31 березня 2016). ‘The Crucible’: Theater Review. The Hollywood Reporter (амер.). Архів оригіналу за 29 червня 2021. Процитовано 29 червня 2021. 
  62. ↑ Erbland, Kate; Erbland, Kate (8 вересня 2017). ‘On Chesil Beach’ Review: A Breakout Turn From Billy Howle Can’t Rescue This Cold Ian McEwan Adaptation — TIFF. IndieWire (англ.). Архів оригіналу за 29 червня 2021. Процитовано 29 червня 2021. 
  63. ↑ 'Lady Bird' sets Rotten Tomatoes record as best-reviewed movie of all time. EW.com (англ.). Архів оригіналу за 24 липня 2018. Процитовано 29 червня 2021. 
  64. ↑ Scott, A. O.; Morris, Wesley (7 грудня 2017). The 10 Best Actors of the Year. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 7 грудня 2017. Процитовано 29 червня 2021. 
  65. ↑ Golden Globes nominations 2018: Complete list of nominees. Washington Post (амер.). ISSN 0190-8286. Архів оригіналу за 20 лютого 2018. Процитовано 29 червня 2021. 
  66. ↑ Big Little Lies and Three Billboards Outside Ebbing, Missouri lead 2018 SAG Awards nominees. The A.V. Club (en-us). Архів оригіналу за 14 грудня 2017. Процитовано 29 червня 2021. 
  67. ↑ Keveney, Bill. 'SNL' announces December hosts: Saoirse Ronan, James Franco, Kevin Hart. USA TODAY (амер.). Архів оригіналу за 10 грудня 2017. Процитовано 29 червня 2021. 
  68. ↑ Clarke, Donald. Saoirse Ronan’s ‘Saturday Night Live’ is unfunny Paddywhackery. The Irish Times (англ.). Архів оригіналу за 6 грудня 2017. Процитовано 29 червня 2021. 
  69. ↑ Saoirse Ronan's 'SNL' sketch criticised for promoting Irish stereotypes. NME (en-GB). 4 грудня 2017. Архів оригіналу за 29 червня 2021. Процитовано 29 червня 2021. 
  70. ↑ Saoirse Ronan leads Irish stars in Ed Sheeran's Galway Girl video. Radio Times (англ.). Архів оригіналу за 29 червня 2021. Процитовано 29 червня 2021. 
  71. ↑ McNary, Dave; McNary, Dave (24 жовтня 2017). Saoirse Ronan, Annette Bening’s ‘The Seagull’ Flies to Sony Classics. Variety (амер.). Архів оригіналу за 31 грудня 2017. Процитовано 29 червня 2021. 
  72. ↑ Margot Robbie, Saoirse Ronan rule in 'Mary, Queen of Scots' first look photos. EW.com (англ.). Архів оригіналу за 15 грудня 2017. Процитовано 29 червня 2021. 
  73. ↑ Donnelly, Matt; Donnelly, Matt (26 листопада 2019). Saoirse Ronan Knows ‘Little Women’ Is the Performance of Her Career. Variety (амер.). Архів оригіналу за 27 листопада 2019. Процитовано 29 червня 2021. 
  74. ↑ Facebook; Twitter; options, Show more sharing; Facebook; Twitter; LinkedIn; Email; URLCopied!, Copy Link та ін. (31 жовтня 2019). How Saoirse Ronan and Florence Pugh updated 'Little Women' for modern feminists. Los Angeles Times (амер.). Архів оригіналу за 31 жовтня 2019. Процитовано 29 червня 2021. 
  75. ↑ Little Women (2019) (англ.). Архів оригіналу за 16 січня 2021. Процитовано 29 червня 2021. 
  76. ↑ Nast, Condé. Little Women Review: Saoirse Ronan Soars in Greta Gerwig’s Brisk, Fan-Service Exercise. Vanity Fair (амер.). Архів оригіналу за 23 квітня 2021. Процитовано 29 червня 2021. 
  77. ↑ Little Women. Box Office Mojo. Архів оригіналу за 29 червня 2021. Процитовано 29 червня 2021. 
  78. ↑ Staff, Variety; Staff, Variety (3 січня 2019). Golden Globes 2020: The Complete Nominations List. Variety (амер.). Архів оригіналу за 6 січня 2020. Процитовано 29 червня 2021. 
  79. ↑ Ritman, Alex; Ritman, Alex (7 січня 2020). BAFTA Nominations: ‘Joker’ Leads the Pack. The Hollywood Reporter (амер.). Архів оригіналу за 29 червня 2021. Процитовано 29 червня 2021. 
  80. ↑ Staff, Variety; Staff, Variety (9 лютого 2020). Oscar Nominations 2020: The Complete List. Variety (амер.). Архів оригіналу за 13 січня 2020. Процитовано 29 червня 2021. 
  81. ↑ Crist, Allison; Crist, Allison (13 січня 2020). Oscars: Saoirse Ronan Becomes Second-Youngest Four-Time Nominee in History. The Hollywood Reporter (амер.). Архів оригіналу за 29 червня 2021. Процитовано 29 червня 2021. 
  82. ↑ Siegel, Tatiana; Siegel, Tatiana (26 серпня 2020). “Oh F***, I’ve Forgotten How to Act”: Kate Winslet, Back in the Awards Race With Same-Sex Romance ‘Ammonite,’ on Getting Back to Work. The Hollywood Reporter (амер.). Архів оригіналу за 29 червня 2021. Процитовано 29 червня 2021. 
  83. ↑ 'Ammonite' Film Review: Kate Winslet and Saoirse Ronan Romance Burns With Quiet Passion. TheWrap (амер.). 4 грудня 2020. Архів оригіналу за 12 червня 2021. Процитовано 29 червня 2021. 
  84. ↑ Martoccio, Angie; Martoccio, Angie (27 травня 2021). Bill Murray, Timothée Chalamet, Saoirse Ronan and More Star in Wes Anderson's 'The French Dispatch' Trailer. Rolling Stone (амер.). Архів оригіналу за 10 січня 2021. Процитовано 29 червня 2021. 
  85. ↑ Kroll, Justin; Kroll, Justin (20 листопада 2020). Saoirse Ronan, Sam Rockwell And David Oyelowo To Star In Untitled Murder Mystery For Searchlight. Deadline (амер.). Архів оригіналу за 21 жовтня 2021. Процитовано 29 червня 2021. 
  86. ↑ Kit, Borys; Kit, Borys (14 грудня 2020). Adrien Brody Joins Saoirse Ronan in Searchlight’s Untitled Murder Mystery Movie (Exclusive). The Hollywood Reporter (амер.). Архів оригіналу за 29 червня 2021. Процитовано 29 червня 2021. 
  87. ↑ Saoirse Ronan and James McArdle to Star in Macbeth at London's Almeida Theatre. Broadway.com (англ.). Архів оригіналу за 4 червня 2021. Процитовано 29 червня 2021. 
  88. ↑ Saoirse Ronan on how Brooklyn is her own Irish-American journey. The Telegraph (en-GB). 24 жовтня 2015. ISSN 0307-1235. Архів оригіналу за 27 травня 2016. Процитовано 29 червня 2021. 
  89. ↑ а б Clarke, Donald. Saoirse Ronan: ‘I don’t know where I am from. I’m just Irish’. The Irish Times (англ.). Архів оригіналу за 22 січня 2021. Процитовано 29 червня 2021. 
  90. ↑ а б Wagner, Erica (15 січня 2019). Saoirse Ronan on making movies, her 'mam' and Mary Queen of Scots. Harper's BAZAAR (en-GB). Архів оригіналу за 25 квітня 2019. Процитовано 29 червня 2021. 
  91. ↑ Coyle, Colin. From Golden Globes to Greystones for Saoirse Ronan (англ.). ISSN 0140-0460. Архів оригіналу за 17 січня 2018. Процитовано 29 червня 2021. 
  92. ↑ WENN (22 лютого 2018). Saoirse Ronan avoids 'stressful' social media. Hollywood.com (амер.). Архів оригіналу за 20 березня 2021. Процитовано 29 червня 2021. 
  93. ↑ а б в How 'Lady Bird' Star Saoirse Ronan Grew Up (and Got Off Twitter). TheWrap (амер.). 21 лютого 2018. Архів оригіналу за 12 липня 2021. Процитовано 29 червня 2021. 
  94. ↑ WebCite query result. www.webcitation.org. Архів оригіналу за 8 березня 2021. Процитовано 29 червня 2021. 
  95. ↑ Celebs Hansard, Hozier, Ronan, lead “illegal” homeless uprising in Dublin. IrishCentral.com (англ.). 19 грудня 2016. Архів оригіналу за 6 березня 2019. Процитовано 29 червня 2021. 
  96. ↑ Saoirse Ronan backs Hozier charity single in domestic violence campaign. independent (англ.). Архів оригіналу за 25 квітня 2019. Процитовано 29 червня 2021. 
  97. ↑ Saoirse Ronan: teen talent that grew into true stardom. the Guardian (англ.). 14 січня 2018. Архів оригіналу за 26 квітня 2021. Процитовано 29 червня 2021. 
  98. ↑ Saoirse Ronan. Forbes (англ.). Архів оригіналу за 17 липня 2018. Процитовано 29 червня 2021. 
  99. ↑ Staff, Maxim. Meet the Women of the 2018 Maxim Hot 100. Maxim (en-us). Архів оригіналу за 18 червня 2018. Процитовано 29 червня 2021. 
  100. ↑ Ehrlich, David; Ehrlich, David (2 липня 2018). The Best American Actors Under 30 — IndieWire Critics Survey. IndieWire (англ.). Архів оригіналу за 3 липня 2018. Процитовано 29 червня 2021. 
  101. ↑ Clarke, Donald; Brady, Tara. The 50 greatest Irish film actors of all time – in order. The Irish Times (англ.). Архів оригіналу за 5 серпня 2020. Процитовано 29 червня 2021. 
  102. ↑ Net-A-Porter. Our annual Best Dressed Of 2018 has arrived.... NET-A-PORTER. Процитовано 29 червня 2021. 
  103. ↑ Calvin Klein and Raf Simons Launch New Fragrance. The Business of Fashion (en-GB). 16 липня 2018. Архів оригіналу за 29 червня 2021. Процитовано 29 червня 2021. 
  104. ↑ CNN, Marianna Cerini. Celebrities gracing the 'green' carpet show Oscar-worthy sustainable dresses can still be glamorous. CNN (англ.). Архів оригіналу за 22 червня 2021. Процитовано 29 червня 2021. 

Посилання[ред. | ред. код]

Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
AllCinema · AllMovie · Ciné-Ressources · CineMagia · Cineuropa · ČSFD · Danmarks Nationalfilmografi · Decine21.com · Deutsche Synchronkartei · Discogs · Douban · EDb · elCinema.com · elFilm · Elonet · Filmportal.de · FilmTV.it · Filmweb · Internet Broadway Database · Internet Movie Database · KINENOTE · KinoPoisk.ru · Korean Movie Database · Metacritic · MusicBrainz · muziekweb.nl · MyAnimeList · MyMovies.it · MyMovies.it · Open Media Database · PORT.hu · Rivista del Cinematografo · Rotten Tomatoes · Scope · The Numbers · The Movie Database · Turner Classic Movies · WhoSampled · Британський інститут кінематографії · Британський інститут кінематографії · Шведська база даних фільмів
Генеалогія та некрополістика
Література та бібліографія
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сірша_Ронан&oldid=35758214