У 1802 році імператор Цзяцін з династії Цин відхилив пропозицію Зя Лонга назвати його країну "Намв'єт" (Nam Việt) на честь стародавньої держави і замість цього присвоїв назву "В'єтнам" (Việt Nam, 越南) своїм імператорським указом під час правління Зя Лонга[6][7][8].
Хам Нгі (народився під ім'ям Нгуєн Фук Инг Літь; 22 липня 1872 — 14 січня 1943). Він царював всього один рік (1884-1885).
Донг Кхань (Нгуєн Фук Инг Кі; 19 лютого 1864 — 28 січня 1889).
Тхань Тхай (14 березня 1879 — 24 березня 1954) мав при народженні ім'я Нгуєн Фук Биу Лан, син імператора Зук Дика. Правив протягом 18 років, у 1889-1907.
Зуї Тан (ім'я при народженні Нгуєн Фук Вінь Шан; 14 серпня 1899 — 25 грудня 1945) — імператор-дитина, що правив В'єтнамом між 1907 і 1916. Був сином імператора Тхань Тхая.
Кхай Дінь (в'єт.Khải Định) — передостанній імператор В'єтнаму (також відомий як Нгуєн Фук Биу Дао) був єдиним сином короля Донг Кханя та правив протягом 9 років (1916-1925).
Бао Дай (в'єт.Bảo Đại) (22 жовтня 1913 — 30 липня 1997) — останній імператор В'єтнаму, правитель прояпонскої маріонеткової держави В'єтнамська імперія. Народився під ім'ям Нгуєн Фук Вінь Тхюї в Хюе, який в той час був столицею В'єтнаму. За віросповіданням — католик. Його батьком був імператор Кхай Дінь.
↑Kang, David C. (2012). East Asia Before the West: Five Centuries of Trade and Tribute. Columbia University Press. с. 101–102. «In 1802 the Nguyen dynasty was recognized with an imperial pardon and tributary status. [...] there was no doubt in anyone’s mind that China was the superior and the tributary state the inferior. The Vietnamese kings clearly realized that they had to acknowledge China’s suzerainty and become tributaries [...]»
↑Kiernan, Ben (2017). Việt Nam: A History from Earliest Times to the Present. Oxford University Press. Архів оригіналу за 6 серпня 2020. Процитовано 21 вересня 2020. «[Gia Long] also restored Chinese to its status as Việt Nam's official language of state [...] Until 1815 just as many Nguyễn court memorials were written in nôm as in classical Chinese.»