Династія Нгуєн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Đại Việt quốc
大越國 (1802–1804)
(Đại) Việt Nam quốc
(大)越南國 (1804–1839)
Đại Nam quốc
大南國 (1839–1883)
данник імперії Цин[1]
1802–1883

Прапор Династія Нгуєн

Прапор

Гімн
Đăng đàn cung
(укр. "Імператор сходить на свій престол")
Розташування Династія Нгуєн
Межи В'єтнаму у розквіті в 1840 році (за часів імператора Мінь Манга), накладені на сучасну політичну мапу
Столиця Хюе
Мови в'єтнамська
письмова класична китайська[2][3][a]
Релігії неоконфуціанство, буддизм, католицизм
Форма правління абсолютна монархія
Імператор
 - 1802–1820 (першій) Зя Лонг
 - 1883 (останній незалежний) Хієп Хоа
 - 1926–1945 (останній) Бао Дай
Історія
 - Коронація Зя Лонга 1 червня 1802
 - Французьке вторгнення 1 вересня 1858
 - Сайгонський договір 5 червня 1862
 - Кінець незалежності 25 серпня 1883
 - Договір про протекторат 6 червня 1884
Площа
 - 1830 557 000 км2
Населення
 - 1830 10 500 000[4] осіб
     Густота Помилка виразу: незрозумілий розділовий знак «» осіб/км² 
 - 1858 12 031 000[5] л.
 - 1890 14 752 000[4] осіб
Валюта Văn (Sapèque), Tiền, та Lạng
Попередник
Наступник
Royal Flag of Vietnam (1788–1802).svg Династія Тейшон
1862:
Кохінхіна
Flag of France (1794-1815).svg
1883:
Аннам
Flag of Colonial Annam.svg
Тонкін Flag of Colonial Annam.svg
Сьогодні є частиною В'єтнам
Лаос
Камбоджа
Commons-logo.svg Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Династія Нгуєн
Історія В'єтнаму Dien Thai Hoa.jpg
Доісторичні часи від 500 тис. років до н. е.
Стародавні В'єтські племена,
древні В'єтські царства
від 1 тис. років до н. е.
Аув'єти, лакв'єти,
династія Хонг-банг,
Королівство Ванланг
до 257 до н. е.
Держава Аулак 257–207 до н. е.
Династія Чьєу,

держава Намв'єт

207–111 до н. е.
Перше китайське завоювання держави в'єтів 111 до н. е.–39 н. е.
Повстання сестер Чинг 40–43
Друге китайське завоювання держави в'єтів 43–544
Династія ранніх Лі 544–602
Третє китайське завоювання держави в'єтів 602–905
Династія Кхук 905–938
Династія Нго 939–967
Епоха дванадцяти шикуанів 966–968
Династія Дінь 968–980
Династія ранніх Ле 980–1009
Династія пізніх Лі 1009–1225
Династія Чан 1225–1400
Монгольські війни з Дайв'єтом та Чампа 1257–1288
Династія Хо 1400–1407
Четверте китайське завоювання держави в'єтів 1407–1427
династія пізніх Чан 1407–1413


Династія Ле 1428–1527
Династія Мак 1527–1592
Відроджена династія Ле 1533–1788
князі Чинь 1545–1787
князі Нгуен 1558–1777
Династія Тейшон 1778–1802
Династія Нгуєн 1802–1945
французьке колоніальне правління у В'єтнамі 1887–1954
В'єтнамська імперія 1945
Серпнева революція,
зречення Бао Дая
1945
Демократична Республіка В'єтнам 1945–1946
Перша Індокитайська війна 1946–1954
Держава В'єтнам 1949–1955
Поділ В'єтнаму 1954
Північний В'єтнам 1954–1976
Південний В'єтнам 1954–1976
Друга Індокитайська війна 1957–1975
Війна у В'єтнамі 1957–1975
Третя Індокитайська війна 1975–1988
Об'єднання В'єтнаму 1976
Соціалістична Республіка В'єтнам з 1976
«Оновлення» В'єтнаму[en] з 1986
Пов'язані поняття
Фунам, Ченла, Камбуджадеша I – XV вв.
Ліньї, Чампа 192–1832
Список правителів В'єтнаму
Доісторичні правителі В'єтнаму

Династія Нгуєн (ти-ном: , в'єт. Nhà Nguyễn; хан ти: , в'єт. Nguyễn triều; 1802-1945) — остання імператорська династія у В'єтнамі яка правила В'єтнамом практично незалежно з 1802 по 1883 рік. За час свого існування імперія розширилася до сучасного Південного В'єтнаму, Камбоджі і Лаосу завдяки продовженню багатовікових сіамсько-в'єтнамських воєн і експансії на південь. Після 1883 року імператори Нгуєн номінально правили як глави французьких протекторатів Аннам і Тонкін до останніх місяців Другої світової війни; пізніше вони номінально правили В'єтнамської імперією до капітуляції Японії.

13 імператорів династії Нгуєн сиділи на троні в Хюе протягом 143 років.

Імператори перераховані за їх іменами-девізами, так, як їх прийнято згадувати у В'єтнамі.

Назва[ред. | ред. код]

У 1802 році імператор Цзяцін з династії Цин відхилив пропозицію Зя Лонга назвати його країну "Намв'єт" (Nam Việt) на честь стародавньої держави і замість цього присвоїв назву "В'єтнам" (Việt Nam, 越南) своїм імператорським указом під час правління Зя Лонга[6][7][8].

Історія[ред. | ред. код]

Його величність Бао-Дай здійснив паломництво до могил предків династії в Тхань-Хоа 17-го числа 10-го місяця (4 листопада 1932 р.).

Походження і князі Нгуєн[ред. | ред. код]

Перелік імператорів[ред. | ред. код]

  1. Зя Лонг (Нгуєн Фук Ань, Нгуєн Тхе Те)
  2. Мінь Манг (Нгуєн Фук Дам, Нгуєн Тхань Те)
  3. Тхієу Чі (Нгуєн Фук Миєн Тонг, Нгуєн Хіен Те)
  4. Ти Дик (Нгуєн Фук Хонг Ням, Нгуєн Зик Тонг)
  5. Зук Дик (Нгуєн Фук Инг Ай)
  6. Хієп Хоа (Нгуєн Фук Хонг Зат)
  7. Кієн Фук (Нгуєн Фук Инг Данг)
  8. Хам Нгі (народився під ім'ям Нгуєн Фук Инг Літь; 22 липня 1872 — 14 січня 1943). Він царював всього один рік (1884-1885).
  9. Донг Кхань (Нгуєн Фук Инг Кі; 19 лютого 1864 — 28 січня 1889).
  10. Тхань Тхай (14 березня 1879 — 24 березня 1954) мав при народженні ім'я Нгуєн Фук Биу Лан, син імператора Зук Дика. Правив протягом 18 років, у 1889-1907.
  11. Зуї Тан (ім'я при народженні Нгуєн Фук Вінь Шан; 14 серпня 1899 — 25 грудня 1945) — імператор-дитина, що правив В'єтнамом між 1907 і 1916. Був сином імператора Тхань Тхая.
  12. Кхай Дінь (в'єт. Khải Định) — передостанній імператор В'єтнаму (також відомий як Нгуєн Фук Биу Дао) був єдиним сином короля Донг Кханя та правив протягом 9 років (1916-1925).
  13. Бао Дай (в'єт. Bảo Đại) (22 жовтня 1913 — 30 липня 1997) — останній імператор В'єтнаму, правитель прояпонскої маріонеткової держави В'єтнамська імперія. Народився під ім'ям Нгуєн Фук Вінь Тхюї в Хюе, який в той час був столицею В'єтнаму. За віросповіданням — католик. Його батьком був імператор Кхай Дінь.

Нотатки[ред. | ред. код]

  1. Використання класичної китайської мови в документах та кореспонденціях відрізняється від використання системи письма ти-ном для в’єтнамської мови.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Kang, David C. (2012). East Asia Before the West: Five Centuries of Trade and Tribute. Columbia University Press. с. 101–102. «In 1802 the Nguyen dynasty was recognized with an imperial pardon and tributary status. [...] there was no doubt in anyone’s mind that China was the superior and the tributary state the inferior. The Vietnamese kings clearly realized that they had to acknowledge China’s suzerainty and become tributaries [...]» 
  2. Holcombe, Charles (2017). A History of East Asia. Cambridge University Press. с. 207. 
  3. Kiernan, Ben (2017). Việt Nam: A History from Earliest Times to the Present. Oxford University Press. «[Gia Long] also restored Chinese to its status as Việt Nam's official language of state [...] Until 1815 just as many Nguyễn court memorials were written in nôm as in classical Chinese.» 
  4. а б GDP of North and South Vietnam from 1800 to 1970, Davis, University of California, January 2000
  5. POPULATION OF VIETNAM FROM EARLY TO 1858
  6. Kang, David C. (2012). East Asia Before the West: Five Centuries of Trade and Tribute. Columbia University Press. с. 101–102. 
  7. L. Shelton Woods (2002). Vietnam: a global studies handbook. ABC-CLIO. с. 38. ISBN 1576074161.  The Vietnamese asked permission from the Qing dynasty to change the name of their country. At first, Gia Long requested the name Nam Việt, but the Jiaqing Emperor refused.
    Moses, Dirk (2008). Empire, colony, genocide: conquest, occupation, and subaltern resistance in world history. Berghahn Books. с. 207. ISBN 9781845454524. 
  8. Alexander Woodside (1971). Vietnam and the Chinese Model: A Comparative Study of Vietnamese and Chinese Government in the First Half of the Nineteenth Century. Harvard Univ Asia Center. с. 120–. ISBN 978-0-674-93721-5. 

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Династія Нгуєн
Рік заснування: 1802
Рік зникнення: 1945
Попередник:
Династія Тейшон
Династія В'єтнаму
1 червня 1802 – 30 серпня 1945
Вакантний
Монархія скасована