Кхмерська імперія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Кхмерська імперія
Камбуджадеша
феодальне князівство, королівство
802 – 1431
Map-of-southeast-asia 900 CE.png


Столиця Яшодхарапура (Ангкор), Чхок Гаргьяр, Кох Кер та інші
Мова(и) санскрит (мова влади і культури) і кхмерська мова
Релігія індуїзм, буддизм
Попередник
Наступник
Blank.png Ченла
Blank.png Бхавапура
Blank.png Двараваті
Blank.png Фунанське королівство
Сукхотаї (царство) Blank.png
Лансанг Blank.png
Камбоджа Blank.png
Ланна (держава) Blank.png
Південно-Східна Азія в 1400 роки
Темно-зелений: Лансанг
Пурпуровий: Ланна
Помаранчевий: Сукхотай
Фіолетовий : Аюттхая
Червоний : Кхмерська імперія
Жовтий : Тямпа
Блакитний: Дай-в'єт

Кхмерська імперія або Камбуджадеша (також застосовується термін Ангкорська Камбоджа або Ангкорське королівство) — кхмерська феодальна держава, що існувала в IX — XIII століттях на території сучасних Камбоджі, В'єтнаму, Таїланду та Лаосу, з центром в Ангкорі.

Історія[ред.ред. код]

Найвищого розквіту досягла в XII столітті. У цей період імперія включала сучасні території В'єтнаму, Камбоджі, Таїланду та Лаосу.

Держава утворилася в результаті розкладання родоплемінних відносин у кхмерських племен, що населяли внутрішню частину Індокитаю. Об'єднанню розрізнених кхмерських князівств сприяло сприятливе розташування Ангкора з точки зору розвитку сільського господарства та захисту від зовнішніх ворогів. Деяку роль у формуванні державних структур відіграло також поширювання з приморських районів вглиб півострова вплив індійської цивілізації.

Засновником династії царів Камбуджадеша офіційно вважається Джаяварман II (802850)[1], проте фактично об'єднання країни відбулося при Індравармані I (877 — 889) і Яшовармані I (889900). У XI—XII століттях країна досягає найбільшого розквіту і стає одною з найбільш могутніх держав Південно-Східної Азії. Царі Сурьяварман I (10021050) і Удай'адітьяварман II (10501066) побудували велику іригаційну мережу, яка живилася зі штучного озера площею в 16 км² — Західного Бараю.

При Сурьявармані II країна веде руйнівні війни проти сусідніх монських держав в долині Менама й також проти держави Т'ямпа. Територія Камбуджадеша досягає найбільших розмірів. Поблизу столиці споруджується пам'ятник камбоджійської архітектури — храм Ангкор-Ват[2][3]. З середини XII століття Камбуджадеша, виснажена безперервними війнами і величезними масштабами будівництва, поступово занепадає. Протягом 2-ї половини XIII сторіччя її постійно тіснять із заходу тайські племена. До XIV століття імперія Камбуджадеша припиняє своє існування.

Адміністративний поділ[ред.ред. код]

Відомо дуже мало: можливо, складалася з дрібних князівств, які платили данину. Тільки в середині X століття була введена система «округів». Округу поділялися на різні за чисельністю, від 20 до 90 осіб, села (грама, срук), в кожному з яких був храм або каплиця.

Мова[ред.ред. код]

Товариство було двомовним. Санскрит був мовою влади і культури, а кхмерська мова була мовою простих жителів. Однак на практиці обидві мови могли використовуватися одночасно в одному написі. У підсумку кхмерська мова еволюціонувала, ввібравши багато чого з санскриту.

Суспільство[ред.ред. код]

Касти, як в Індії, у кхмерів невідомі. На вершині ієрархії були брахмани, внизу — слуги і раби. Королі мали статус повелитель світу (чакравартина).

Релігія[ред.ред. код]

Буддійські ченці біля храму Ангкор-Ват

Одночасно цілком мирно співіснували дві індійські релігії: брахманізм і буддизм. Причому, на початку історії держави найбільш популярним був брахманізм шіваїстського толку. Лише в 12 столітті влада встановила буддизм (невизначеної гілки) офіційною релігією. Однак в архітектурі і письмі саме Шива — найбільш часто згадуване божество.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Briggs LP, Ancient Khmer empire , Philadelphia 1951
  • Goedes G., Pour mieux comprende Angkor , Paris 1947
  • Majumdar R. Ch., Kambuja-desa , Madras 1944.