Диспенсаціоналізм

Християнська есхатологія
Контрастні переконання Історизм Тлумачення Одкровення Футуризм Диспенсаціоналізм Претеризм Ідеалізм
Тисячоліття Аміленіалізм Постміленіалізм Преміленіалізм Піднесення перед скорботою Піднесення після скорботи Диспенсаціоналізм
Біблійні тексти Даниїл Сімдесят тижнів Синоптичні Євангелія Промова на Оливній горі Марка 13 Матвія 24 Вівці та кози Послання Павла 2 Солунянам Іванівська література Об'явлення (Події)
Псевдоепіграфи 1 Еноха 3 Ездри
Ключові терміни Мерзота запустіння Антихрист Апокаліпсис Армагедон Звір Лжепророк Чотири вершники Апокаліпсису Гог і Магог Велике відступництво Велика скорбота Катехон Царство Боже Вогняне озеро Страшний суд Людина гріха Нова Земля Новий Єрусалим Число Звіра Піднесення Воскресіння мертвих Друге пришестя Сім ківшів Сім печаток Син загибелі Два свідки Війна на небі Вавилонська блудниця Жінка Апокаліпсису Майбутній світ
Портал:Християнство

Диспенсаціоналі́зм — школа протестантського християнського богослов'я, богословське вчення, що полягає у розділенні всієї історії людства на кілька епох — «диспенсацій», упродовж яких Бог поступово дає людям об'явлення.

Англійське слово «dispensation» походить від давньогрецького οικονομια (управління, господарювання, домоврядування) і означає певний Божий метод, яким Він управляє людством. Слово «диспенсація» також вживається у значенні епохи, віку, періоду часу, коли Бог здійснює таке управління. Диспенсаціоналізм протилежний «теорії завітів» або «ковенантній теорії», згідно з якою Бог уклав цілком відомий договір з Адамом, як представником людства, щодо спасіння.

Диспенсаціоналізм почав розвиватися в XIX столітті, його засновниками і основоположниками є Джон Нельсон Дарбі, Кір Інгерсон Скоуфілд, Льюїс Сперрі Чейфер.

В Україні диспенсаціоналізм представлений Київською біблійною церквою «Слово Боже» та Львівською біблійною церквою «Слово Боже».

Вчення

Основні тези диспенсаціоналізму:

• Слава Божа — головна ціль у Всесвіті в усі епохи, а спасіння людини другорядне щодо головної цілі.
• Ізраїль і Церква — дві різні формації. Під Ізраєлем розуміється врятований Богом народ від часів Авраама і до сучасності; Церкву ж складають врятовані в сучасну епоху.
• Буквальне (неалегоричне) історико-лексико-граматичне тлумачення Біблії. Біблію треба тлумачити буквально, за винятком, наприклад, притч, чий алегоризм очевидний.
• Спасіння в усі епохи (диспенсації) відбувалося і досі відбувається згідно Божої благодаті, через віру, тоді як справи для спасіння неважливі. На думку деяких богословів-диспенсаціоналістів об'єкт віри змінювався, але таким об'єктом завжди були обітниці Божі. В епоху Церкви спасіння дається через віру в Ісуса Христа, Його заступницьку смерть за гріхи людства.

Історія світу поділяється на диспенсації:

• Невинність — від створення Адама до вигнання його з Євою з Едему.
• Совість — від гріхопадіння до Всесвітнього потопу.
• Людське правління — після потопу людство несе відповідальність за введення смертної кари. Закінчується розділенням народів після провалу створення Вавилонській вежі.
• Обіцянка — від часів Авраама до Мойсея. Закінчується відмовою увійти в Ханаан і 40 роками блукань у пустелі.
• Закон — від Мойсея до розп'яття Ісуса Христа. Закінчується втратою ізраїльтянами державності в 70 році нашої ери.
• Благодать — поточна епоха від Ісуса Христа до майбутнього Божого гніву, в яку підноситься Церква.
• Тисячолітнє царство — 1000-річне правління Христа на землі, зосереджене в Єрусалимі, яке закінчиться Божим вироком щодо людству.

Посилання

• Ганна Власюк. Львівські диспенсаціоналісти [Архівовано 7 червня 2022 у Wayback Machine.]. Варіанти. 26 липня 2013.
• Ryrie, Charles Caldwell. Dispensationalism [Архівовано 7 червня 2022 у Wayback Machine.]. Chicago: Moody Press. 1995. p. 54.