Вавилонська вежа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вавилонська вежа. Ілюстрація до книги Самуеля Лейнґа «Походження людини»[1] 1892
«Зведення Вавилонської вежі». Автор - Hendrick van Cleve III. XVI cт. (Музей Креллер-Мюллер, Нідерланди)
«Вавилонська вежа». Автор - Lodewijk Toeput. 1587
Ілюстрація до книги Атанасіуса Кірхера (Athanasius Kircher) «Turris Babel, Sive Archontologia Qua Primo Priscorum post diluvium hominum vita, mores rerumque gestarum magnitudo...» з зображенням Вавилонської вежі. Автор - Lieven Cruyl. 1679. (Музей Гетті, Каліфорнія)

Вавилонська вежа (або зикурат Етеменанкі) — одна з найграндіозніших споруд стародавнього Вавилону, символ сум'яття і безладу. Згадується у Книзі Буття в 11 главі.

Легендовані відомості[ред.ред. код]

За стародавньою біблійною легендою про Вавилонське стовпотворіння[2], понад чотири тисячі років тому усі люди мешкали у Месопотамії, тобто в басейні річок Тигру і Євфрату, і спілкувались однією мовою. Оскільки земля цих місць була дуже плодовита, то люди жили заможньо. Від цього вони дуже запишалися і вирішили побудувати вежу аж до самого неба.

Особливості споруди[ред.ред. код]

Для споруди монументальної будівлі люди використовували не камінь, а необпалену цеглу-саман, для з'єднання цегли застосовувався замість вапна бітум (гірська смола). Вежа усе росла і росла вгору. Нарешті Бог розгнівався на нерозсудних і пихатих людей та покарав їх. Він змусив будівельників розмовляти різними мовами. Зарозумілі творці вежі, не зрозумівши один одного, занедбали будівництво та розійшлися у різні боки. Так вежа залишилася недобудованою, а місто, де відбувалося будівництво і змішалися усі мови, назвали Вавилоном.

Наукові історичні параметри[ред.ред. код]

Проте історики і археологи довели, що в основі біблійної легенди покладені справжні історичні події. Виявилось, що Вавилонська вежа, або зикурат Етеменанкі («Наріжний камінь небес і землі»), справді була побудована в II тисячолітті до нашої ери, але потім неодноразово руйнувалася і знов відбудовувалася. Остання реконструкція здійснилася в VIIVI століттях до нашої ери. Зикурат з високими сходами і пандусами мав квадратну основу зі сторонами приблизно 90 м і 175- чи 195-метрової (Геродот називає висотою вежі 1 Стадій , яка = 178 м у Греції , 194 м у Вавилоні) висоти. За нинішніми мірками споруда досягала у висоту 60-поверхового хмарочоса.

Архітектура вежі[ред.ред. код]

Вавилонська вежа була ступінчастою восьмиярусною пірамідою, обкладеною зовні обпаленою цеглою. При цьому кожен ярус мав строго певний колір. На вершині зикурата було розташовано святилище, викладене синім кахлем і прикрашене по кутах золотими рогами (символом родючості). Воно вважалося житлом бога Мардука — покровителя міста. Крім того, усередині святилища розташовувалися позолочені стіл і ложе Мардука. На яруси вели сходи, ними підіймалися релігійні процесії.

Взагалі, в Месопотамії існував особливий тип храму, абсолютно відмінний від єгипетського. Так, якщо піраміди по суті своїй були гробницями, то зикурати мали суцільну кладку без внутрішніх приміщень. Вгорі розташовувався павільйон, що являв собою, згідно із віруваннями того часу, житло божества. Основна частина терас зикуратів мала пласку покрівлю. Оскільки каменя, придатного для будівництва, в основних районах Дворіччя не існувало, а деревини,а було мало, то єдино можливою була саме така конструкція споруди.

Верхні майданчики зикуратів використовувалися не тільки для культових заходів, але і з практичною метою: для огляду воїнами-стражниками навколишньої місцевості. Взагалі, оборонна функція пронизувала всю архітектуру Месопотамії.

Сучасний стан[ред.ред. код]

В даний час від легендарної Вавилонської башти залишилися тільки фундамент і нижня частина стіни. Але завдяки клинописним табличкам зберігся опис прославленого зикурату і навіть його зображення.

У національній художній літературі[ред.ред. код]

У поетичній формі спорудження Вавилонської вежі описав у Віршованій Біблії український християнський письменник-богослов Василь Кредо.

Цікаві подробиці[ред.ред. код]

Галерея зображень Вавилонської вежі[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Human Origins. By SAMUEL LAING. Illustrated. London, Chapman & Hall, 1892 англ.
  2. Святе письмо, 1 М. 11

Див. також[ред.ред. код]