Ґуро
Ероґуро (яп. エログロ, Eroguro, еро-(тика) + гро(теск), також просто ґуро[1]) — японський псевдоангліцізм (васей-ейґо), що описує напрям в літературі й мистецтві Японії, що виник в 1920-х роках минулого століття[2]. Ерогуро характеризується наявністю сцен, що викликають огиду у більшості людей, — дивних, абсурдних, що виходять за рамки звичної повсякденності[3]. Зазвичай це еротичні сцени з розчленованими або випатраними тілами, кровопролиттям, канібалізмом, відрізанням кінцівок, збоченими вбивствами, некрофілією, садизмом та пластичними операціями[4]. Дуже часто дані теми комбінуються і доповнюються фантастичним антуражем.
Історія ґуро не менш старовинна ніж історія хентаю. Традиційна японська мальована еротика часто має в собі елементи ґуро, так наприклад роботи Цукіока Йосітосі, що творив в середині 1890-х років, містять у собі різні елементи насильства, а малюнки Утаґава Кунійосі поєднують сцени насильства, зґвалтувань та ін.
Ероґуро виникло в Японії в 1920-х роках на хвилі економічної депресії. Воно асоціювалося з декадентським впливом Заходу і міською культурою. З ероґуро міцно асоціювався токійський район Асакуса, особливо після виходу книги Кавабата Ясунарі «Веселі дівчата з Асакуса» (1929 рік). Рух був також підхоплено такими письменниками, як Едогава Рампо. В його романі «Чорна ящірка» (1934 рік) детективу Акеті кидає виклик таємнича жінка на прізвисько «Чорна ящірка», сутичка з якою врешті-решт приводить героя в її «музей». У музеї зберігаються не тільки видатні твори мистецтва, а й людські раби, зібрані з різних кінців землі і живуть у клітках або перетворені на живі воскові фігури. Історія Сади Абе (1936 рік), що задушила і каструвала свого коханого, на багато років стало візитною карткою ероґуро.
До 1940-х років японський мілітаризм призупинив розвиток цього жанру і практично звів його нанівець. Суспільні інтереси оберталися навколо військових подій, а демонстрація збочених еротичних смаків розглядалася як непатріотична. Однак після закінчення Другої світової війни похмурі спогади про поразку Японії та занепадницькі настрої в суспільстві призвели до розквіту гедонізму і виникнення нової хвилі інтересу до «сучасних» розваґ. Особливо сильно віяння ероґуро проявилося в аніме і манзі[5].
У музику цей стиль привнесла група cali≠gari (1993-2003-х років), що дозволяла собі абсурдні витівки на сцені і дивні рекламні прийоми (наприклад, безкоштовний презерватив, що додавався до диску). [1] Кліп на пісню «OBSCURE», японської ню-метал групи Dir en Grey повністю передає суть жанру.
У аніме і манзі ероґуро існує як підклас хентаю, юрі та яою. Для його позначення в українській мові вживемо термін «жорсткий хентай» або «жорстокий яой». [2][3] В даний час в Японії видається кілька десятків журналів тематичної манґи, зокрема, Garo. Його тиражі часто складають лише 7 тисяч примірників на місяць (для порівняння, тираж чоловічого журналу манґи Young Magazine — близько 900 тисяч примірників [4][5]. У Росії, на відміну від України, було видано кілька робіт ероґуро, наприклад, манґа Суехіро Мару «Шоу виродків пана Арас»[6][7].
Елементи ероґуро містяться в аніме Mnemosyne: Mnemosyne no Musume-tachi[8] [9].
- Кадзуіті Ханава
- Тосіо Саекі
- Синтаро Каго
- Дзюн Хаямі
- Удзігамі Вайта
- Суехіро Мару
- Хоріхоню Сайдзі
- Акиба Одзе
- Рей Сінодзакі
- Хеммару Матіно [10] [11]
- Мукаде Мерібе
На відміну від ранніх фільмів жанру, як «Жахи спотвореного народу» (1969) і «Сліпий звір» (1969)[12][13], надалі режисери знімали все більш відверті фільми. У картинах 1980-х років «Піддослідна свинка: диявольський експеримент» і «Квітка плоті і крові» практично відсутній сюжет, а весь екранний час займають сцени тортур і розчленування жіночих тіл.
- ↑ Ask John: What Anime Jargon Has Actually Come From Anime?. AnimeNation[en]. Архів оригіналу за 1 листопада 2014. Процитовано 23 квітня 2014.
- ↑ By Way of a Preface: Defining Erotic Grotesque Nonsense (PDF). history.ucla.edu.
- ↑ Last Gasp to Publish 'Tokyo Zombie'. icv2.com (англ.). Процитовано 20 липня 2024.
- ↑ Хроники Чедрика - Сентай и хентай: одна буква разницы, а сколько интересного!. chedrik.ru.
- ↑ McLelland, Mark. A Short History of ‘Hentai’ (PDF). bangkok2005.anu.edu.au.
|
У Вікіпедії є проєкт «Музика» |
- Pflugfelder, Gregory M. Cartographies of Desire: Male - Male Sexuality in Japanese Discourse, 1600-1950. — University of California Press, 2000. — ISBN 0520209095.
- Tipton, Elise. . — Routledge, 2002. — ISBN 0415185386.
- Seaman, Amanda C. Bodies of Evidence: Women, Society, and Detective Fiction in 1990s Japan. — University of Hawaii Press, 2004. — ISBN 0824827368.
- Berra, John. . — Intellect Ltd, 2010. — ISBN 1841503355.
|
Це незавершена стаття про аніме та манґу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||||||||||||||
|
