Жежерін Борис Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жежерін Борис Петрович
Жежерін Борис Петрович.jpg
Народження 14 (27) липня 1912(1912-07-27)Київ, Київська губернія, Російська імперія
Смерть 1 березня 2006(2006-03-01) (93 роки)Київ, Україна
Поховання Байкове кладовище
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Навчання Київський національний університет будівництва і архітектури
Діяльність реставратор, архітектор
Праця в містах Київ
Найважливіші споруди Головний павільйон ВДНГ УРСР, Дніпропетровський театр опери та балету, станція київського метрополітену «Золоті ворота»
Містобудівні проекти театральні будівлі у Житомирі, Ужгороді, Сімферополі, Івано-Франківську та ін.
Реставрація пам'яток реконструкція Національного академічного театру опери та балету у Києві
Нагороди
Орден Вітчизняної війни I ступеня— 1985Орден Трудового Червоного Прапора — 1981
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За трудову доблесть»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» — 1945Медаль «20 років перемоги у ВВВ» — 1965Медаль «30 років перемоги у ВВВ» — 1975
Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» — 1946
Медаль «Ветеран праці»
Медаль «За відбудову вугільних шахт Донбасу»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «У пам'ять 1500-річчя Києва»
Премії
Державна премія України в галузі архітектури
Звання
Заслужений архітектор Української РСР
Автограф Borys Zhezherin Signature 1974.png
Жежерін Борис Петрович у Вікісховищі?

Жеже́рін Бори́с Петро́вич (14 [27] липня 1912(19120727), Київ, Київська губернія, Російська імперія — 1 березня 2006, Київ, Україна) — український радянський архітектор, лауреат Державної премії УРСР по архітектурі (1990)[1][2], заслужений архітектор України (1975), почесний член Академії архітектури України (1994).

Біографія[ред. | ред. код]

Борис Жежерін народився в Києві в сім'ї вчителів. Його дід з боку матері, Володимир Сонін, був автором розписів Троїцької надбрамної церкви Києво-Печерської лаври та Георгіївської церкви у Києві (зруйнована).

У 1937 році закінчив архітектурний факультет Київського інженерно-будівельного інституту (керівник — В. Г. Заболотний). У 1936–1937 роках під керівництвом архітектора Сергія Григор'єва брав участь у спорудженні будівлі штабу Київського особливого військового округу по вулиці Орджонікідзе, 11 (ніні — будівля Адміністрації Президента України, вул. Банкова, 11). У 1937 році був заарештований та засуджений на 5 років ув'язнення за антирадянську агітацію та пропаганду, звільнений 1942 року. Реабілітований у середині 1950-х років.

У 1943 році добровольцем пішов на фронт, брав участь у боях Великої Вітчизняної війни на Курській дузі та у визволенні України. Отримав важке поранення, внаслідок чого був демобілізований, 1944 року повернувся до Києва. Інвалід II групи.

У 1944–1986 роках працював у інституті «Діпромісто» архітектором-автором, головним архітектором проекту, керівником архітектурно-планувальної майстерні № 4. Є автором проектів відбудови Житомира, Коростеня, шахтних міст Донбасу, типових проектів житлових та громадських будинків (1944–1946). Автор проекту середньої школи № 48 по вулиці Свердлова (1951), по Головного павільйону ВДНГ УРСР (1951–1957), павільйонів «Будівництво» (1957–1958), «Товари народного споживання» (1970–1971), готелю «Золотий колос» по проспекту 40-річчя Жовтня, 95 у Києві.

У 1956–1987 роках очолював проектування театральних споруд в Україні. Автор будівель театру опери та балету у Дніпропетровську, музично-драматичних театрів у Житомирі, Ужгороді, Сімферополі, Івано-Франковську, Полтаві, Рівному, Луцьку, Херсоні, Маріуполі, Хмельницькому та ін.

Є автором-керівником проекту реконструкції будівлі Київського академічного театру опери і балету. Під час реконструкції була здійснена перебудова внутрішньої структури театру, надбудова поверху та сценічної коробки, створенний підземний поверх, проведена переобладнання та реставрація театральних приміщень, побудований новий корпус театру по вулиці Лисенка, реконструйовано Театральну площу (1985–1987). Цю роботу у 1990 році було відзначено Державною премією УРСР по архітектурі.

Разом з сином архітектором Вадимом Жежеріним є автором проекту станції «Золоті ворота» Київського метрополітену (1989), проект у 1991 році був відзначений Державною премією УРСР.

Помер у Києві, похований на Байковому кладовищі.

Сім'я[ред. | ред. код]

Участь у конкурсах[ред. | ред. код]

Проекти[ред. | ред. код]

Зображення[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]