Жером Бонапарт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Жером Бонапарт
Жером Бонапарт
Портрет роботи Франсуа Жерара

Час на посаді:
8 липня 1807 — 26 жовтня 1813
Попередник титул утворено
Наступник титул скасовано

Народився 15 листопада 1784(1784-11-15)
Аяччо, Корсика Французьке королівство Royal Standard of the King of France.svg
Помер 24 червня 1860(1860-06-24) (75 років)
Château de Vilgénis (Іль-де-Франс, Flag of France.svg Франція)
Національність корсиканець
Дружина
  1. Елізабет Патерсон
  2. Катерина Вюртенберзька
  3. Юстина Пекорі-Суарес
Діти
Рідня батько: Карло (Шарль) Бонапарте
мати: Летиція Рамоліно
Релігія Католицизм

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Жером (Ієронім, Джироламо) Бонапарт (фр. Jérôme Bonaparte, італ. Girolamo Buonaparte, 15 листопада 1784 року, Аяччо — 24 червня 1860 року, Château de Vilgénis) — король Вестфалії, молодший брат французького імператора Наполеона I Бонапарта; виховувався у військовому коледжі; після 18 брюмера поступив лейтенантом до флоту.

Біографія[ред.ред. код]

Жером Бонапарт у 1852 році

У 1801 році брав участь в експедиції генерала Шарля Леклерка (брата своєї сестри) до французької колонії Сан-Домінго (на острові Гаїті), звідки в 1802 році був посланий у Францію з депешами, але, переслідуваний англійськими крейсерами, сховався у США. Тут він у 1803 році одружився з дочкою балтиморського купця Елізабет Патерсон, але в 1805 залишив її за наказом Наполеона, та повернувся до Франції. Мав у шлюбі сина Жерома Наполеона, син якого Чарльз Жозеф став видатним політичним діячем США, у тому числі засновником ФБР.

Отримує від Наполеона завдання визволити з полону генуезців які знаходилися у полоні у Дея Алжиру. За успішно виконане завдання отримує звання капітана.

Ставши французьким принцом, під час війни 1806 року командував корпусом у Сілезії і захопив декілька фортець. У 1807 році, після Тільзитського миру, стає королем новоутвореного Королівство Вестфалія і одружився на принцесі Катерині, дочці короля Фрідріха Вюртемберзьського. Жером оселився у Касселі який став столицею нового королівства. Заснував Орден Вестфальської Корони, і став його Великим Магістром.

Під час Франко-російська війна 1812 року Жером Бонапарт, командував одним з корпусів французької армії, але скоро — після битви під Салтанівкою — був відісланий назад до Касселю. Ще до Лейпцигської битви, що поклала край його царюванню, Жером втік (30 вересня) зі своєї резиденції від наступаючих російських військ. Повернувся до Касселю 17 жовтня для того щоб забрати коштовності та скарбницю королівства.

Під час Ста днів Жером Бонапарт отримав звання пера. Брав участь у битві при Лін'ї та битві при Ватерлоо. Після другого зречення Наполеона Жером, отримавши від свого тестя титул князя Монфортського (1826), мешкав у Австрії. У 1827 році переїзджає до Італії. У 1847 році отримав дозвіл повернутися до Франції.

Після обрання його племінника, Луї-Наполеона, президентом Французької республіки, Жером був призначений губернатором Дому Інвалідів. З 1 січня 1850 року став маршалом Франції. Декретом 24 грудня 1852 року він був проголошений спадкоємцем французького престолу, з титулом французького принца крові і імператорської високості. В 1853 році він одружився втретє, з іспанською аристократкою Юстиною Пекорі-Суарес маркізою Бартоліні-Барделлі.

Він залишався спадкоємцем престолу до народження у 1856 році у Наполеона III сина — Наполеона Ежена.

З його паперів видані «Mémoires et correspondance du roi Jérôme et de la reine Catherine» (1861—1864).

Нагороди[ред.ред. код]

Особисте життя. Родина[ред.ред. код]

Батьки:

  • Карло (Шарль) Бонапарте (17461785)
  • Летиція Рамоліно (1749/1750-1836)

Брати та сестри:

Дружини та діти

  • Елізабет Паттерсон (1785—1879) (24.12.1803 — 1805 (розірваний))
    • Жером Наполеон Бонапарт-Патерсон (1805—1870)
  • Катерина Вюртемберзька (1783—1835) (22.08.1807 — 29.11.1835)
  • Юстина Пекорі-Суарес (1811—1903) (19.01.1853 — 24.06.1860)

Галерея[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]